Із шофером, який на минулому тижні принизив гідність дитини з багатодітної сім’ї, провели… роз’яснювальну бесіду. “Пошта”  з’ясовувала, чому водії безкарно зневажають пасажирів, та чи буде система громадського транспорту прихильною до львів’ян

На минулому тижні я стала свідком, як водій автобуса принижував людину. Це пасажир, який не міг дати йому гідної відсічі, оскільки це був хлопчина років десяти, який зайшов у автобус №3А, показавши своє посвідчення із багатодітної сім’ї.  

У водія, який назвався прізвищем Скибак, все зводилося до того, що “мама з татом отримали задоволення”, а йому, бачте, доводиться возити. Він розпікав дитину запитаннями, які ще пільги чи допомоги мама на нього отримує. Знічений хлопчина тільки знизував плечима. 

На моє запитання, хто дав йому право принижувати дитину, він гордо відповів, що він нікого не принижує, а просто розмовляє, бо йому, бачте, треба своїх дітей годувати, ще й автобус заправити, і , взагалі, у переліку пільговиків, наклеєному в автобусі, дітей з багатодітних родин немає. Та й пільговиків сьогодні розвелося стільки, а грошей за них ніхто не повертає.

Навряд чи після такої “просто розмови”, дитина не почне соромитися того, що вона з багатодітної родини. 

Тепер малюк знатиме, що він не дарунок Божий, а всього лиш наслідок задоволення батьків. Подібні випадки, на жаль, непоодинокі, вони радше система, аніж виняток. 

Мій знайомий, батько трьох дітей, зіштовхнувшись із подібним, старається, аби його діти не користуватися громадським транспортом. У них недавно померла мама. Можна собі тільки уявити, яку травму у душі дитини може спричинити подібна розмова. 

 “Пошта” відразу ж повідомила про цей випадок у міське управління транспорту, де заступник начальника управління Андрій Білоус запевнив, що вони розберуться і вживуть заходів. Коли ж позавчора я поцікавилася, яких заходів вжили до хама-водія, Андрій Білоус запевнив мене, що …з ним провели роз’яснювальну бесіду! Напевне він дуже злякався!

Бейджики до кінця тижня

Чому хамів-водіїв не виганяють з роботи?! А мали б! Та тому, що сама система громадського транспорту організована так, що створює умови для приниження пасажирів, особливо пільгових категорій. А чи вхід тільки через передні двері вже не є приниженням?! А обурення водія на весь автобус не є ним, часто ще й нецензурною лайкою, коли замість плати за проїзд пасажири показують документ на отримання законних (!) пільг? А те, що не завжди виконують прохання літніх людей навіть про зупинку?! 

Все це принижує ті залишки людської гідності, як і те, що ім’я того, хто мене ображає – невідоме, і я не можу на нього поскаржитись. Не завжди зневажений та знер­вований пасажир запам’ятає номерний знак автобуса. А ще ж треба знайти номер телефону, за яким можна поскаржитись. Він мав би бути по кілька разів розклеєний в кожному автобусі, а не дрібним шрифтом десь в куточку, куди у переповненому автобусі і не дістатися. Як завжди, стало на коня, не стало на вуздечку, тобто на бейджик. Андрій Білоус запевнив, що до кінця тижня водії їх матимуть, бо вже (нарешті, через півроку!) видали зразок, за яким водії (?!) мають його собі виготовити.

А ви й не знали…

“Зрозумійте водіїв, сьогодні більше 30-ти категорій пільговиків. Вони не можуть усіх їх запам’ятати. Та й гроші за них вже більше, ніж три роки не повертають”, –  заступається за львівських водіїв Андрій Білоус. 

Невже ж такі бідні?! По-перше, гроші мали б повертати не їм, а АТП, по-друге, чи керівництво АТП про це не знало, коли подавалося на конкурс задля обслуговування міських маршрутів. По-третє, ця інформація мала б бути перед очима у водія. До речі, великі автобуси вийшли на маршрути нашого міста заледве півроку тому, а деякі й пізніше. Пільги ж для дітей із багатодітних сімей діють уже другий рік, але в автобусах розклеєна “Інформація для пасажирів”, в якій цієї категорії нема. На це і посилаються водії. Виходить, що керівники АТП самі провокують водіїв до подібних дій та зловживань. 

Як є і як мало б бути 

Андрій Білоус запевнив, що водії отримують фіксовану (!) заробітну плату, заправляють автобуси спеціальними паливними картками, і всю(!!!) виручку здають на підприємство. Напевне, він ніколи не їздить громадсь­ким транспортом, і тому не чує про що говорять водії між собою на зупинках та під час руху по мобільному телефону (що категорично заборонено!!!), як вони обурюють пасажирів, не бачить, як водії беруть із виручки гроші і купують каву, сигарети тощо. 

А з цих розмов випливає, що водій має заправити автобус, здати певну визначену суму “наверх”, а решта, що “наколядує”, то його. Не рідко можна почути, як водії трансферних маршрутів домовляються між собою про обмін талонами на пересадку, щоб таким чином підігнати план чи відбити готівку. Так, наприклад, водій маршруту № 1А міняє 50 талонів у водія маршруту № 3А, і кожен звітує, що перевезли на 50 пасажирів більше. При такому обліку пасажиропотоку, а точніше, відсутності обліку, не важко спрогнозувати, що чергове подорожчання проїзду у міському транспорті не за горами, адже при такій системі громадський транспорт завжди буде збитковим.