Здавалося б, різдвяними концертами в цей період уже важко когось здивувати. За останні двадцять років, у які знову дозволено було вільно святкувати народження Спасителя і відроджувати старовинні традиції, відбувалися найрозмаїтіші дійства, вертепи, вистави та концерти – академічні, джазові, “попсові”.

Однак різдвяна феєрія “Йдемо до Вифлеєму”, яку днями представили на сцені Будинку органної та камерної музики ансамбль A capella Leopolis та оркестр капели “Трембіта” під батутою Людмили Капустіної, не була схожою на жодне із попередніх дійств. І річ не лише в тім, що учасниками феєрії виявилися висококласні музиканти, знані в Україні та за кордоном, тож професійний рівень виконавців відповідав високим світовим стандартам. Головною “родзинкою” став сам задум мистецького вечора: провести слухачів по різдвяних оселях і громадах багатьох європейських країн, показати, які несхожі й водночас близькі до наших власних звичаїв традиції прославлення новонародженого дитятка Ісуса витворили різні народи. Іспанія і Португалія, Франція та Англія, Німеччина і Австрія, Польща та Україна – з їх різдвяних пісень, театралізованих сценок та інструментальних творів автори програми створили барвисту музичну панораму, а слухачі разом з виконавцями із задоволенням і дитячою, трохи наївною радістю мандрували різними епохами і землями.

Автором цього напрочуд цікавого задуму, що органічно вписується у все активнішу інтеграцію Львова до європейської спільноти, став Роман Стельмащук, доцент Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка, відомий передовсім як багаторічний організатор фестивалів Давньої музики у Львові. Тож невипадково і в програмі різдвяного концерту знайшлося місце не тільки таким інтернаціональним “шлягерам” як австрійська “Тиха ніч” чи французький “Марш трьох королів”, але й старовинним наспівам та інструментальним п’єсам, а також музиці ХVII – ХVIIІ століть, що додало загальній атмосфері особливої нотки ностальгії і візій фантастичної мандрівки в часі.

Любов Кияновська