Як знову зробити модними відвідини концертів – знають у Львівській філармонії

Під гаслом “філармонії”, що є поєднанням грецьких слів “філео” – любити та “армоніа” – гармонія, уже з початку ХІХ ст. збиралися ті, хто по-справжньому любив музику, прагнув її виконувати, пропагувати та слухати. Першим товариствам “філармоніків” вдалося створити прецедент концерту як заходу, на який люди спеціально приходили слухати музичні твори, належним чином готуючись до цієї суспільної події.

Та й досі “культпохід” на концерт класичної музики, як і до театру, є неодмінним атрибутом дозвілля середньостатистичної родини в багатьох розвинених країнах світу. Для прикладу, останні соціологічні дослідження в Німеччині засвідчили: тут музичною класикою активно цікавиться кожен четвертий серед тридцятилітніх і кожен другий у віці після 60-ти років.

На жаль, постійні відвідувачі філармонії у Львові не могли не звернути уваги на те, як останніми роками почали рідшати ряди партеру, а на балконі, вже традиційно, збиралися лише музиканти-професіонали. До того ж ця ситуація повторилася навіть на виступах кількох зірок світової слави. Тож “Пошта” вирішила з’ясувати, як сьогодні працюють у філармонії над тим, щоб ходити на концерти знову стало модним і популярним.

Повернути давні традиції

Варто пригадати, що Львівська обласна філармонія є безперечно найстаршим та досі одним із провідних концертних залів України. Сьогодні її діяльність включає різноманітні форми популяризації музики, і не лише в стінах концертного залу ім. С.Людкевича, що на вул. Чайковського. Це й міжнародні фестивалі, і цикли концертів-монографій, і концерти за участю юних музикантів, і тематичні програми для учнів середніх шкіл, і виїзні програми. Для багатьох слухачів такі виступи стають знайомством із класичною музикою.

Першим офіційним концертним сезоном Львівської філармонії вважають 1902-1903 рр. Концерти тоді відбувалися в Скарбківському театрі (теперішній театр ім. М. Заньковецької), що мав понад 1200 місць, там були прекрасні умови для глядачів, велика концертна естрада, фонтани, цукерня, буфет і навіть зимовий сад. З 1962 р. Львівська обласна філармонія офіційно “прописана” за адресою вул. Чайковського, 7, у сецесійному будинку, збудованому для Галичицького музичного товариства. В концертному залі був змонтований орган з двома мануалами і педаллю. Тепер про колишню розкіш сольних органних концертів тут нагадує лише невеликий зовнішній проспект інструмента – дерев’яний декор у стилі бароко – в центрі сцени.

Упродовж більш ніж столітньої історії Львівської філармонії на її сцені виступали найвідоміші музиканти світу – С. Крушельницька, О. Мишуга, Р. Штраус, Г. Малер, Б. Барток, А. Рубінштейн, Ф. Бузоні, М. Лонг, В. Ландовська, П. Казальс, а в другій половині ХХ століття – С. Ріхтер, Р. Керер, Л. Коган, Д. Ойстрах, Л. Ісакадзе, Б. Руденко, В. Горностаєва, Н. Гутман, Ю. Башмет та інші. Свої авторські концерти тут репрезентували визначні композитори Д. Шостаковіч, Б. Лятошинський, А. Хачатурян, А. Шнітке, А. Пярт, П. Васкс, К. Пендерецкі, В. Сильвестров, М. Скорик, Є. Станкович.

Саме зі сцени Львівської філармонії розпочинали свій шлях у велике мистецтво відомі у світі українські музиканти – Олег Криса, Олександр Слободяник, Юрій Лисиченко, Марія Чайковська, а також музиканти молодшої генерації – Етелла Чуприк, Йожеф Ермінь, Оксана Рапіта, Олександр Козаренко.

Минулий рік запам’ятається львівським меломанам відремонтованим залом (уперше за останні сорок років), новими умовами для слухачів, звучанням придбаного кілька років тому розкішного “Стейнвея”. Але навіть цим принадам вдалося спрацювати не одразу...

Продавці повітря

Чимало опитаних кореспондентами “Пошти” потенційних “філармоніків” пояснюють спад зацікавлення музикою економічними причинами, кризою не лише духовною, але й фінансовою. Утім, в останні місяці ситуація змінилася: наприклад, лише вчора на численні прохання слухачів повторили концерт “Музика Голлівуду”. Є ще кілька заходів, на які вже почали активно викуповувати квитки. Значною мірою до зростання популярності філармонії спричинилися нові структури, нещодавно створені в такому, здавалося б, традиційному закладі. Передовсім це відділи маркетингу та промоції, з працівниками яких і спілкувалася “Пошта”.

Свою діяльність вони розпочали з анкетування жителів міста. Запитували, чим є філармонія у житті львів’ян і якою має бути ідеальна філармонія. Результати виявилися не вельми втішними: створювалося враження, що для середньостатистичної людини філармонії фактично не існує. Класична музика нагадує про себе лише у вигляді ринґтонів або загальновідомих “темок”.

Чимало людей ігнорують філармонію у зв’язку з поганою обізнаністю в музичному продукті, який вона пропонує, сприймаючи його як надто складний, ба навіть нудний. Проте, по-суті,  цей заклад спрямований на те, щоби забезпечити людині духовний відпочинок, дати їй можливість відчути мистецьку атмосферу, та й, зрештою, поспілкуватися і приємно провести час.

Намагаючись подолати ту прірву, яка в останні роки утворилася між “продуктом” класичної музики та її “споживачами”, у Львівській філармонії вивчали досвід славетних колег – від Карнегі-Голу до Московської філармонії, а також аналогічних закладів у Варшаві, Петербурзі, а також Києві та Одесі. “Наша мета – змінити філармонійне суспільство, щоби кожен львів’янин чи гість міста, вважав за потрібне один-два рази на місяць прийти сюди. Це лише сухі математичні розрахунки. Щодо  відвідуваності, то – це питання елементарного продажу, питання успішності будь-якої установи, будь-якого бізнесу. Хоч ми про це так відкрито не говоримо, оскільки маємо справу з мистецьким закладом, але сьогодні діяльність філармонії все одно має базуватися на певних бізнесових засадах”, – розповідає PR-менеджер Львівської філармонії Юлія Панченко. Фактично в цьому випадку маркетологам доводиться “продавати повітря”, та ще й з певною сумою коливань. Але, схоже, це не найгірший продукт, із яким фахівцям доводилося мати справу.

Відділом маркетингу був розроблений детальний план, якою має бути філармонія з погляду цінової політики, роботи з клієнтом, рекламно-інформаційної підтримки, залучення партнерів, спонсорів та ін. Сформували концертний репертуар на наступних півроку, поділили – як це вже давно прийнято в світі – концертні абонементи на окремі цикли за критерієм творчого формату. Сьогодні відвідини філармонії обійдуться львів’янину від 20 до 160 грн.

Хто в залі?

“Усіх “клієнтів” філармонії ми розділили на кілька цільових груп, – розповідають “Пошті” у відділі маркетингу Львівської філармонії. – По-перше, це музикознавці, люди з музичних закладів, усі ті, що сприймають філармонію як обов’язкову навчальну програму тощо. По-друге,  туристи, люди, яких ми можемо випадково “зачепити” у місті, якщо зробимо гарну рекламу в готелях тощо. Далі – інтелігенція, літні люди, котрі ще пригадують ті часи, коли культура була обов’язковим елементом життя. Четверта група – сучасна проукраїнська інтелігенція, ті, котрі активно підтримували українську культуру в період становлення державності. Ще є представники бізнесу, як великого, так і середнього та малого, для яких відвідини філармонії – позитивний елемент іміджу, та так звані “експати” – це іноземці, які тимчасово перебувають у Львові з діловою метою. Вони відвідують філармонію із завидною регулярністю”.

Відділ маркетингу також активно вивчає потреби слухачів, поділяючи їх на окремі категорії за статусом, можливостями та зацікавленнями. “Основна мета, враховуючи специфіку нашого міста, певну пасивність та інертність його жителів – це зробити філармонійний зал другим домом для багатьох. Тобто зробити так, аби людям було приємно, зручно і комфортно сюди прийти – це як обжита квартира, в якій людина все знає і де їй дуже зручно. Нам важливо, щоби відвідувач відчував, що для нього працюють, що він у центрі уваги”. Тому активно використовують індивідуальний підхід: “За рік ми напрацювали біля тисячі контактів постійних клієнтів. Через електронну пошту, розсилку мобільним телефоном, спілкування в холі тощо запрошуємо їх на наступні концерти”, – розповідають маркетологи від класики. А посполиті львів’яни не могли не зауважити, що побільшало в місті й візуальної реклами закладу, з’явилися флаєри, ситі-лайти, білборди з філармонійним логотипом.

Ризиковане підприємство

Один із пунктів анкетування становили побажання щодо виконавців, яких би хотіли почути з філармонійної сцени львівські слухачі. Переважна більшість вказала... співачку Джамалу. “Звичайно, слід враховувати різноманітні побажання публіки, проте все ж таки основою для нас залишається класична музика”, – зазначають у Львівській філармонії. Приваблювати слухачів тут планують більш традиційними програмами, відомим творами з академічного репертуару в якісних виконаннях. Утім, не бракує й експериментів. Останнім із них можна назвати виступ Леся Подерв’янського в середині грудня: далеко не всі львів’яни позитивно сприйняли той факт, що епатажного драматурга пустили в святиню муз. “Ми розуміємо, що мусимо залишатися традиційною філармонією, проте на виступи Подерв’янського завжди збирається повний зал. Це наш шанс не тільки для заробітку, але й для налагодження різноманітних контактів. Існує велика ймовірність, що чимало цих людей повернуться сюди вдруге...”

Нарешті змінилася й система продажу квитків у Львівській філармонії, де вічно зачинена каса роками була притчею во язицех. Тепер квиток можна забронювати заздалегідь і завдяки інтернет-системі. Як і в цілому ринковому світі, діє гнучка система знижок.

Найголовніша мета оновленого закладу – повернути місту справжнє філармонійне суспільство. Бо тільки там, де панує любов до гармонії, можна сподіватися на лад і в інших сферах.

Петро Майстренко