Виставка текстилю “ОЛО” Ольги та Олександра Левадних у галереї “Дзиґа” дещо руйнує міф про те, що цікавий сучасний текстиль творять тільки у Львові. Принаймні фахівці одностайні: такі виставки – зайве підтвердження потреби уважніше вдивлятися у те, що робиться поза місцевими теренами.

“Це пара, яка робить найтонше ткання в Україні, – поділилася думками з “Поштою” співзасновниця “Текстильного шалу” у Львові, художниця Наталка Шимін. – Інтелігентність в усьому – кольорах, композиції тощо – напевно, для їхньої творчості  визначальна”.

Непрогнозованою виставкою непрогнозованих художників, таких, для яких “текстиль – це тільки технологія”, назвав експозицію на відкритті мистецький директор “Дзиґи” Володимир Кауфман. І наголосив – мова про творців, які спроможні стимульнути львівський текстильний світ до більшої зібраності та динаміки.

А самі винуватці події, що є мешканцями Полтави, зауважили – вони приїхали не презентувати себе, а зустрітися з юністю, з людьми, з якими приятелювали і яких люблять. Адже саме у Львові сорок років тому художники  познайомилися і саме тут між ними зародилося почуття, яке досі не згасло.

“Ми розуміємо один одного навіть не з півслова – з півпогляду, – розповідає Ольга Левадна. – І нам разом дуже цікаво. Однак у творчості кожен зокрема зумів зберегти свою індивідуальність. Навіть верстат маємо кожен свій. І у цьому, напевно, наша своєрідність: однаково сприймаючи світ, будучи однодумцями в усьому, ми зуміли піти у мистецтві різними стежками”.