Лілія та Дмитро Максименки, саксофоністи, про життя в дуеті і соло

Нещодавно у Львівській філармонії  відбувся концерт “Солодка ностальгія для саксофона”, за участю Академічного камерного оркестру “Віртуози Львова” (художній керівник та диригент Сергій Бурко), та  лауреатів міжнародних конкурсів, студентів Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенка, саксофоністів Дмитра та Лілії Максименків. Партію фортепіано виконувала дипломантка міжнародних конкурсів Наталя Кликова. У програмі прозвучали твори композиторів Іспанії, Франції, Німеччини, Польщі та України. Зокрема, з великим успіхом відбулася прем’єра “Концертіно” для саксофона та камерного оркестру професора Львівської музичної академії В’ячеслава Цайтца та трьох п’єс для саксофона та камерного оркестру молодої композиторки, студентки  тієї ж академії Анни Маркелової.

Після концерту “Пошті” вдалося поспілкуватися із головними героями вечора – молодим подружжям саксофоністів, Лілією та Дмитром Максименками.

– Це ваш перший виступ на сцені філармонії?

Ліля Максименко: Ні, але перший  сольний концерт у філармонії. Це один з небагатьох концертних проектів,  де була представлена саме класична музика для  саксофона соло. Зараз прийнято вважати, що саксофон – це джазовий інструмент, а ми намагаємося представити його як академічний, оскільки він був створений саме для цієї музики.

– Як часто ви виступаєте у Львові? Переважно в дуеті чи окремо?

Дмитро Максименко: Доволі часто і переважно разом. Також виступаємо у складі квартету саксофоністів “Лео-сакс”. Цей квартет створений у 2007 році за нашою ініціативою, реалізувати яку допоміг наш викладач В’ячеслав Цайтц, зокрема у купівлі нового інструмента, баритонового саксофона, за наявності якого ми змогли створити цей квартет. Ми шукали ноти творів у різних містах України, збирали репертуар і зараз концертуємо не лише у Львові, а й за кордоном.

– Розкажіть детальніше про ваш репертуар. Що найчастіше виконуєте?

Д.М.: Оскільки саксофон досить “молодий” інструмент, то переважно виконуємо твори композиторів кінця ХІХ – поч. ХХ століття. Нам більше імпонує експресивна, імпресіоністична, сучасна музика. Повторюся, що ми намагаємося пропагувати саксофон передусім як класичний сольний інструмент.

Л.М.: Також багато виконуємо творів французьких сучасних композиторів, тому що саксофон спершу став найбільш популярним саме у Франції. Зараз дуже поширені  нові прийоми гри, які створюють чудові звукові ефекти, тому молоді композитори, зокрема французькі, часто використовують їх як козир, родзинку. Це і нас приваблює.

– Ви є лауреатами багатьох українських та міжнародних конкурсів…

Д.М.: Так,  у  2008 році я здобув третю премію на міжнародному конкурсі кларнетистів та саксофоністів “СЕЛЬМЕР – Париж у Львові”, де нагородою була суттєва знижка на новий інструмент, чим я з радістю скористався. Також двічі був учасником міжнародного конкурсу молодих виконавців на дерев’яних духових інструментах ім. Д.Біди у Львові, де в 2009 році посів перше місце. Загалом я є лауреатом 12 конкурсів, з яких п’ять міжнародних.

Л.М.: Я теж була учасницею міжнародного конкурсу молодих виконавців ім. Д.Біди минулого року, все­українського конкурсу “Нові імена” в Києві та інших.

– Де ви гастролюєте і куди ще мрієте поїхати?

Л.М.: Часто їздимо в Польщу на запрошення організаторів різноманітних фестивалів, нас там дуже добре приймають. Хотіли б концертувати в Західній Європі, найбільше – у Франції, проте зараз немає можливості. Ми готували програму для  участі у міжнародному конкурсі ім. Адольфа Сакса в Бельгії – це найпрестижніший конкурс саксофоністів, проте у зв’язку із моїми вступними іспитами в аспірантуру довелося ці плани дещо відкласти.

– Ліліє, чим плануєш займатися в аспірантурі? Що досліджуватимеш?

Л.М.: Перш за все українську саксофонну школу. Хочу висвітлити, як саксофон потрапив в українську музичну культуру і розвивався у ній. Також мене цікавлять педагогічні питання, методика викладання гри на саксофоні, оскільки вважаю, що наш національний рівень викладання гри на цьому інструменті може бути набагато кращим і результативнішим.  Також хочу висвітлити  проблеми, які  потрібно вирішити, щоб вийти на міжнародний рівень  виконання.

– Не плануєте записати альбом?

Д.М.: Поки що ні. Зараз хочемо лише багато концертувати.

– Пам’ятаєте з чого все починалося? І чому вибрали саме саксофон? Особливо Ліля – дівчата не так часто грають на цьому інструменті.

Л.М.: Спочатку я опановувала фортепіано. Та одного разу на концерті почула саксофон. Мені настільки сподобалося, що відразу вирішила навчитися грати на цьому інструменті. Щоправда, мене не хотіли приймати в клас, казали, що такій маленькій, худенькій дівчинці гра на саксофоні буде не під силу. Проте я була  дуже настирлива і старанна, і вже після першого року навчання стала солісткою симфонічного оркестру. Мене вразив тембр саксофона, як на мене, він наближений до людського голосу, до його теплоти. Саксофон, як жоден інший інструмент, допомагає мені передати в музиці мої найглибші почуття.

Д.М.: У мене зовсім інша історія. Мій тато – учитель гри на дерев’яних духових інструментах, і я з чотирьох років грав на сопілці під його керівництвом. Але тато вчив грати на різних інструментах. Я часто бачив його учнів, старших хлопців, які приходили на уроки з великими футлярами на спинах. Там були саксофони. Я зацікавився цим інструментом і з десяти років почав займатися грою на ньому.

– Чи плануєте вже наступні концерти?

Л.М.: На грудень у нас заплановано кілька концертів у Хмельницькому. Новий рік будемо зустрічати у Польщі, куди нас запрошують на фестиваль. Ми вже їздили туди навесні і нам дуже сподобалося.

Аліна Деревенських