Росіянка Юліанна Авдєєва перемогла у XVI Міжнародному конкурсі ім. Ф. Шопена. Експерти здивовані. Слухачі теж

Рішення журі

XVI Міжнародного кон­курсу піаністів ім. Ф. Шопена, м’яко кажучи, здивувало всіх, хто спостерігав за перипетіями цієї події, котру за значенням у музичному житті слушно було б прирівняти до чемпіонату світу. Першу премію, золоту медаль і 30 тис. євро здобула двадцятип’ятилітня російська піаністка Юліанна Авдєєва. Спостерігачі називають цьогорічний конкурс “тріумфом російської школи”.

Нагадаємо, росіяни нерідко перемагали в конкурсі, заснованому 1927 року піаністом польсько-російського походження Єжи Журавльовим. Так, уже лауреатом першої премії в першому конкурсі став Лев Оборін (кот­рий, до речі, як і Дмитро Шостаковіч, на шляху до Варшави тоді концертував у Львові). В наступній едиції – конкурс відбувається щоп’ять років – переміг Алєксандр Унінскій, ще через п’ять років – Яков Зак, а в першому повоєнному конкурсі 1949 року – Белла Давідовіч. Майже всі ці імена сьогодні є хрестоматійними величинами, що справді долучилися до міцних традицій російської (радянської) школи піаністів. У 1985 році рівень нової генерації підтвердив своєю перемогою Станіслав Бунін, нині музикант світової слави.

Сильним виявився “російський десант” і на цьогорічному конкурсі – на відміну від попереднього, де залишився зовсім без медалей. З десяти фіналістів п’ятеро були під біло-синьо-червоним прапором. З-поміж фаворитів найчастіше називали імена Ніколая Хозяїнова та переможця одного із конкурсів ім. П. Чайковського Мирослава Култишева. Останній, і справді, навіть зовні чимось нагадував “патрона” змагань: а за однією із неофіційних версій, саме такі “шопеніанці” перемагають найчастіше – варто пригадати хоча б фото тріумфатора минулого конкурсу, поляка Рафала Блєхача чи одного із його земляків-попередників Крістіана Ціммермана. Проте обом передбачуваним переможцям скромно вручили по диплому. Ще один безперечний улюбленець публіки, темпераментний болгарин Євгеній Божанов – на четвертому місці.

В Росію, окрім золотої медалі, поїде цього року “срібло”, яке російсько-литовський піаніст Лукас Генюшас розділив із австрійцем Інгольфом Вундером. Третя премія у Даніїла Тріфонова.

Cправжній скандал зчинився з приводу несподіваного рішення журі в польських мас-медіа. “Юліанна Авдєєва навіть не повинна була потрапити в фінал”, – коментувала його агенції РАР відома шопеністка Лідія Козубек. – Та й узагалі, більшість фіналістів виконувала не Шопена, а себе”. Це експерт вважає найбільшою проблемою цьогорічного конкурсу.

З Лідією Козубек частково погодився і ректор Гданської музичної академії, піаніст Богдан Кулаковскі. “Авдєєва, без сумніву, хороша піаністка. Але навряд чи її ім’я в майбутньому можна буде поставити в один ряд із такими виконавцями як Крістіан Ціммерман, Мауріціо Полліні, Марта Аргеріх чи Рафал Блєхач, котрі свого часу перемагали в конкурсі”, – сказав музикант одній із польських газет. На його думку, в інтерпретаціях Авдєєвої відсутнє найголовніше і найневловиміше, ота “божа іскра”, котра й робить одного виконавця несхожим на усіх інших.

Зазвичай класична музика залагоджує конфлікти та емоційне напруження, але в даному випадку навпаки – викликала їх, резюмує польська преса. До речі, за перебігом конкурсу стежила, без перебільшення, ціла Польща, в кожного з’явилися свої улюбленці, за котрих можна було віддати голоси на інтернет-сайті, обговорювати виступи на спеціальному форумі. Тому й результати конкурсу стали предметом загальнонаціонального обговорення.

На жаль, в Україні ще немає культурних подій такого високого рівня, котрі викликали б масове зацікавлення. Шкода ще й тому, що в цьогорічному конкурсі українці показали себе вельми гідно – і Денис Жданов, і Анна Фьодорова, котрі дійшли до другого туру, відверто кажучи, нічим не поступалися переможниці. Але це вже тема наступних роздумів.