Не якоюсь особливою знаковою подією, а плановою виставкою (що її  регулярно практикує кафедра книжкової графіки та дизайну друкованої продукції  Української академії друкарства) назвав експозицію студентських ілюстрацій до різноманітних книжок у Львівському палаці мистецтв очільник кафедри Володимир Стасенко.

Властиво, у таких виставок є спільна мета: дати студентам можливість побачити свої роботи збоку, а ще уможливити для молодих ілюстраторів контакти з видавцями. Адже досвід кафедри свідчить: саме завдяки таким ось подіям студенти часто-густо знаходять собі не лише тимчасовий заробіток, а й постійну роботу. А це уже щось, особливо якщо зважити, що ілюстрування дитячих книг в Україні уже давно вимагає цікавіших і більш творчих підходів. Такі, між іншим, переважно пропонують саме вихованці Української академії друкарства 

“Ми розуміємо книжку як об’єкт трошки інший, ніж вважають станковісти, – свого часу пояснював мені цю особливість Володимир Стасенко. – Мабуть, на це впливає і те, що наша кафедра – єдина, яка  в Україні займається розробкою друкарських шрифтів і єдина, яка так обґрунтовано та глибоко прищеплює своїм вихованцям відчуття архітектоніки книги. Станковісти переконані, що уже на основі однієї деталі можна повногранно бачити усю роботу. Але це не так. Бо створення книги ближче не стільки до образотворчого мистецтва, скільки до мистецтва кіно. А кіно ми за одну мить охопити не можемо, хіба на якихось спеціальних носіях. Проте це вже не буде кіно. Так і книгу – треба перегорнути від початку до кінця і саме так сприймати. Звичайно, можна і з кінця це кіно трішки перемотати, проте, на відміну від розуміння побудови окремого кадру, ми повинні зрозуміти увесь ряд побудови книги. Тобто віднайти гармонію не лише в ілюстративному матеріалі, а й в ієрархії рубрик, шрифтів тощо, аби це було максимально зручним для читача. Відкривши будь-яку книжку, ми відразу бачимо, навчався у нашій академії той, хто її робив, чи ні. У 90 випадках зі ста людина з відчуттям архітектоніки – наш випускник. Бо тих, хто із цим відчуттям народжується, як показує досвід насправді – одиниці. А ми цьому дуже велику увагу приділяємо, зрештою, як і розробці шрифтів, основам створення плакатів, веб-анімації, реконструкції та реставрації книги. Щось із цього переліку практикують й інші навчальні заклади, але щоб настільки були глибокі традиції і щоб так серйозно готували студентів, то ми такі, вважаємо, єдині”.