На цьогорічному фестивалі модерної музики виступили й трембітарі, й диригент з-над Босфору

У неділю завершується Шістнадцятий міжнародний фестиваль  сучасної музики “Контрасти”, котрий цього року не лише вже традиційно зібрав найкращих виконавців Львова, України та світу, але й тривав довше, ніж завжди. Якщо раніше “конт­растним” меломанам доводилося витримувати навантаження у два, а то й три концерти щодня, то тепер їх графік став не таким насиченим (фактично, три програми об’єднав лише один фестивальний день), з’явилося більше часу для рефлексій.

Філармонія. Перезавантаження

Така відносна розвантаженість “контрастного” календаря певною мірою вплинула і на його “перезавантаження”. Якщо відвідувачі перших фестивалів ще добре пригадують авангардні експерименти зі звуками та їх виконанням, свідками яких вони ставали чи не на кожному другому концерті, то поступово на афішах усе частіше почали з’являтися імена класиків різних епох.

Цьогорічний фестиваль уже продемонстрував виважений, “дорослий” баланс між традицією та новаторством, класикою і авангардом. Після ефектного відкриття, в якому львівську публіку потішив блискучим виконанням Симфонії-концерту С.Прокоф’єва колишній співвітчизник із США, талановитий віолончеліст Назар Джурин, а молода скрипалька Марія Ткачик ініціювала прем’єру твору Гії Канчелі під батутою одного із кращих східноєвропейських диригентів сучасності Алєксандра Анісімова, до музично-прекрасного отримав нагоду долучитися кожен. Прогресивно налаштованим студентам найбільше запам’яталися виступи московської Галереї актуальної музики (скорочено – ГАМ-ансамблю), в яких поєдналися візуальні елементи, перформенс і навіть кінопокази. Шанувальники концептуальних програм гідно оцінили “Почуття на терезах” у виконанні скрипальки Мирослави Которович та баяніста Романа Юсипея з Києва. Шукачі класичних перлин удосталь знайшли їх у виступах канадської вокалістки Касі Сондей, котрій акомпанувала львівська піаністка Маріанна Гумецька. Для тих, хто цінує передовсім особисте знайомство з авторами як доповнення до їх творчих вечорів, випала унікальна нагода спілкування із харизматичним українським композитором, що вже багато років мешкає у США, Леонідом Грабовським чи канадцем румунського походження Майклом Пепою.

Нові закони класик-прем’єрів

Зазвичай однією із найвагоміших складових львівського фестивалю модерної музики, що вже давно здобув заслужене реноме в Європі, є прем’єрні виконання. Для композиторів це часто чи не єдина нагода почути свої твори, а для публіки – оцінити здобутки сучасної школи. Цьогорічні “Контрасти” виявилися направду щедрими на ефектні знайомства, передусім із ... львів’янами. Бо для багатьох із тих, хто заповнив зал органної та камерної музики в понеділок, 27 вересня, справжнім одкровенням став “Український реквієм” Олександра Козаренка.

 “Ідея “Українського реквієму” зродилася з ініціативи Блаженнійшого Любомира Гузара – як твору на вшанування пам’яті усіх жертв депортацій, репресій та голодоморів. У творі збережена класична дванадцятичастинна структура заупокійної меси, тільки замість латинських текстів – їх переспіви сучасного поета Назара Федорака, наповнені глибинною українською символікою. Фольклорними джерелами напоєна і музика. Невипадково до традиційного парного складу симфонічного оркестру додана група українських народних інструментів – цимбали, трембіти...” – розповідає про твір Олександр Козаренко.

Власне, прапрем’єра “Реквієму” відбулася ще торік у Києві. Можливо, львівський костел Св. Марії Магдалини не зовсім відповідав масштабам цього напрочуд динамічного, яскравого, драматичного твору, виконаного головно силами львівської капели “Трембіта” з новаторським уведенням народних інструментів, але, попри це, він не залишив байдужим нікого із присутніх.

Ріки пам’яті, музичні мости

Ще однією довгоочікуваною кульмінацією цьогорічних “Контрастів” став виступ диригента із Туреччини Ішина Метіна. Творча біографія цього доволі молодого, та вже визнаного у світі маестро наповнена виступами із знаменитостями, успішною організаторською та концертною діяльністю. А ще маестро Метін виявився блискучим співрозмовником, котрий зумів дуже швидко знайти спільну мову і з учасниками Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії, і з публікою, і з журналістом “Пошти”.

 “Музику не можна ділити за національною ознакою, так само, як не можна намагатися її глобалізувати. Музика – це універсальна мова, найголовніше сьогодні не спрощувати її до кількох банальних фраз, а спробувати збагатити, кожному в міру своїх можливостей”, – говорить Ішин Метін.

Свою універсальність у розумінні різних музичних мов диригент продемонстрував й у концерті, де на початку прем’єрно прозвучала Симфонія №2 львівської авторки Богдани Фроляк. Як зізнається сама композиторка, вона намагалася випробувати себе в межах класичного жанру, свідомо зберігаючи основні його ознаки, – й блискуче справилася із таким непростим завданням. Особистісними переживаннями виявилася сповнена передовсім друга частина Симфонії, присвячена близькому другові авторки – відомому львівському поету, котрий раптово помер минулого року, саме тоді, коли вже писався твір.

А своєрідним мостом над “ріками пам’яті”, схожим до того, який над Босфором з’єднує два континенти у рідному для диригента Стамбулі, стало виконання популярним чеським валторністом Онджеєм Врабцем класичного вже на сьогодні Концерту для валторни з оркестром Ріхарда Штрауса. Він не лише попровадив до завершальної Симфонії турецького композитора Ахмеда Алі Сайгуна, але й гідно допоміг відзначенню Днів чеської культури, що в цей час також відбувалися у Львові.

Під час “Контрастів” відбувся й виступ молодих чеських музикантів, а також обдарованого соліста з Польщі. Завершиться фестиваль ефектною “репризою” – за всіма законами музичних жанрів у фінальному концерті знову солюватиме скрипалька Марія Ткачик, а програму присвятять ще двом знаковим ювілярам цього року – Семюелю Барберу та Арво Пярту.