З 1 до 4 липня на пагорбах мальовничого містечка Ржищева вкотре відбувся фестиваль “Трипільське коло”. Відпочити, розважитися та відчути енергію вогняної стихії приїхали як дорослі, так і діти. Для останніх був створений спеціальний майданчик, де малеча навчалася та забавлялася. Запалити дитячі серденька добрим словом приїхав Сашко Лірник. Відомий казкар-лірник розповідав казки, а дітки слухали із роззявленими ротиками. Опісля, вмостившись у холодку на сіні, ми поговорили з Лірником про книги, фестивалі та вишиванки.

– Охарактеризуйте, будь ласка, сучасного дитячого письменника.

– Теперішні пись­менники-казкарі хочуть вкласти у свій твір якнайбільше розумного, а не щирого, наче забувають, що пишуть для дітей. А колись все було навпаки, все було простіше.

– На Вашу думку, чим відрізняються казки Вашого дитинства від сучасних казок?

– Та майже нічим. Справжнє слово, як колись було, так є і тепер. Воно ж бо як, усе, що щире, – вічне. Як-от Колобок чи Курочка Ряба.

– Книга, яку Сашко Лірник перечитує із великим задоволенням.

– Олеся Бердника “Зоряний корсар”.

– А яку за жодних обставин не візьмете до рук?

– Промову Януковича (сміється).

– Поговорімо про вишиванки. Скільки їх у Вашій колекції?

– О, їх у мене багато, більше десятка. Є і куплені, і подаровані. А купую їх здебільшого на фестивалях. До прикладу, цю сорочку купив у Шешорах. Дуже люблю носити вишиванки.

– Ви заговорили про фестивалі. На які їздите залюбки?

– На які запрошують, на ті і їду, якщо, звичайно, встигаю. Бо запрошують часто, проте з часом іноді не виходить. Але я радо відвідую усі фестивалі.

– У Вас є улюблена цитата?

– Так, є. Рабів до раю не пускають

Розмовляла
Дзвенислава Басараб