Новостворений ансамбль “Phoenix string quartet” про диво-птаху, музичні реалії та мрії

У концерті Львівської спілки композиторів, що відбувся кілька днів тому, чимало слухачів заінтригував новий колектив – молодий і перспективний “Phoenix string quartet” зі студентів Національної музичної академії ім. М. Лисенка Миколи Гав’юка (перша скрипка), Петра Тітяєва (друга скрипка), Устима Жука (альт) та Дениса Литвиненка (віолончель).

Перший концерт чи, точніше, одразу ціла концертна серія квартету відбулася у квітні у виставкових залах Львова: МО “Дзиґа” та Палаці мистецтв. Не менш оригінальними за вибір концертних майданчиків виявилися і програми нового колективу – не лише більш природні в такому контексті квартети Й.Брамса чи Д.Шостаковича, але й твори  І.Плейєля,  К.Дженкінса,

А. Шнітке та одного із учасників – самого Д. Литвиненка. З помітною охотою виконує квартет і музику сучасних львівських композиторів. Схоже, експеримент, пошук, а заразом і відродження давніх традицій квартетного музикування, якими завжди славився Львів поєдналися у новому ансамблі, створеному, до речі, не з примусу навчальних планів, а за ініціативою самих молодих музикантів. Зрештою, докладніше про  ідеї та їх втілення розповідають “Пошті” самі учасники “Phoenix string quartet”.

Петро Тітяєв: Квартет був заснований понад два роки тому, приблизно в 2007 – 2008 роках. До цього кожен із нас був задіяний в інших проектах. Звичайно, між собою ми були знайомі, адже всі навчаємося в одному закладі, але на той час ще не особливо спілкувалися. Якось навесні зібралися, до речі, цілком випадково і вирішили спробувати зробити щось спільне. Спершу нічого особливого в нас не виходило, тому й не виступали на публіці. Та з часом, схоже, наполегливість і велике бажання зробили свою добру справу.

– Назва якось впливає на сценічну долю квартету?

П.Т.: Як відомо, Фенікс – чарівний птах, який, за уявленням стародавніх народів, через кожні 500 років прилітав з Аравії до Єгипту. Коли він відчував, що надходить смерть, будував гніздо на верхів'ї пальми, і там його спалювало сонце. Потім птах воскресав з попелу і відроджувався молодим. Називаючи так квартет, ми сподівалися, що зможемо відродити квартетне мистецтво не лише у Львові, де існує давня традиція такої форми музикування, але й в Україні загалом, де воно тривалий час не було належно оціненим. А разом із цим розвиватимемося і вдосконалюватимемося самі.

– Яким пригадуєте свій перший “поважний” концерт?

Микола Гав’юк: Він відбувся у Чернівцях у Музеї мистецтв, і, вважаю, досить вдало. У нашому виконанні прозвучали Восьмий квартет Д. Шостаковича і П’ятий О. Глазунова. Також ми побували у Луцьку та Івано-Франківську, а заключний концерт цього міні-турне дали у Львові. Було приємно у залах кожного міста бачити чималу кількість слухачів, за що ми досі їм вдячні.

– На які колективи орієнтуєтеся сьогодні?

М.Г.: Не можна не згадати про такі визначні квартети, як “Kronos Quartet”, “Alban Berg Quartet”, “Szymanowskі Quartet”, Квартет ім. Бородіна та інші – це майстри світового рівня, які творять високопрофесійну музику і є чудовим взірцем для нас. Хоча шкода, що більшість доводиться слухати лише в записах. Втім, “Szymanowskі Quartet” вже втретє влаштував у нашому місті справжнє музичне свято, і це також свідчить на користь відродження камерної музики.

– Цікаво, якими є стилістичні уподобання учасників квартету?

М.Г.: В учасників нашого колективу різноманітні вподобання, і кожен вносить якийсь свій “смак”, свою обґрунтовану думку. Це – джаз, рок, електронна музика і, звичайно ж, класика. Ми вважаємо, що музикант, який обмежується лише одним стилем, ніколи не стане музикантом з великої літери.

– Нещодавно ви ризикнули дати три концерти впродовж тижня з трьома різними програмами. На таке випробування не завжди погоджуються й досвідчені камералісти. Вважаєте, витримали його з честю?

М.Г.: Справді, для нас це було велике випробування. До того ми ніколи ще не грали три різні програми за такий короткий термін. Утім, на нашу думку, концерти пройшли вдало, так, як ми і очікували. За внутрішніми відчуттями на сцені найбільш успішним був другий концерт, де вперше у Львові ми виконали Струнне тріо А. Шнітке та Струнний квартет нашого віолончеліста Д. Литвиненка, які публіка сприйняла тепло, позитивно, навіть з оваціями.

– А як узагалі виникла ідея такого “концертного інтенсиву”?

П.Т.: Із самого початку ми задумали такий собі міні-фестиваль камерної музики. Та оскільки довелося дуже багато працювати самим, ми не встигли нав’язати контакти з іншими виконавцями, і вирішили робити лише власні програми. Втім, сподіваємося, що з часом таки зможемо реалізувати свою мрію щодо фестивалю, куди будемо запрошувати інших талановитих музикантів.

– Ви виступали передовсім у виставкових залах. На яку публіку розраховані ваші концерти, чи бачите вже “свого” слухача?

П.Т.: Наші програми були складені за певними концептуальними принципами. Так, перший концерт був розрахований на найбільш широку аудиторію слухачів, адже виконували майже поп-музику, нехай і не відому ще тут: дуети Плейєля і квартет Дженкінса. Натомість, друга програма була більш складною для сприйняття. Щодо третьої, то це – класична музика, близька й зрозуміла, вважаємо, усім. Найголовніше ж – хотілося, щоб наші концерти відвідували не лише музиканти, як це переважно трапляється, наприклад, у філармонії, а й люди, які професійно з музикою не пов’язані. Тому вийшли за межі концертних залів і “окупували” виставкові.

– Як формуєте репертуар ваших концертів?

П.Т.: До цього питання ми підійшли з особливою скрупульозністю. Кожен із нас вносив свої уподобання, ідеї щодо музики, яку б хотів виконувати. Підсумувавши всі пропозиції, ми вибрали те, що, на нашу думку, було найкращим, адже вдалий вибір репертуару становить десь приблизно 60% успіху музиканта-виконавця.

– Організацією концертів також займаєтесь самі?

П.Т.: Наші виступи відбулися за підтримки оркестру “INSO Львів”, який організовує концерти, різноманітні проекти та допомагає фінансово. За що ми їм щиро вдячні.

– Чи плануєте звернутися до традиційного, “класичного”, репертуару?

П.Т.: Так, але ці ідеї лише народжуються. Класична квартетна музика є для нас фактично найвищою точкою майстерності, адже вона настільки прозора й досконала, що виконувати її насправді найскладніше. Проте ми вже беремося за квартети Гайдна, Моцарта і Бетховена і в майбутньому сподіваємося, що знайдемо собі хорошого викладача-консультанта, який би давав нам слушні поради щодо їх виконання.

– Зараз багато академічних виконавців практикує так званий “крос-овер”, змішання академічних стилів із джазом, рок- та поп-музикою. Ви пробували експериментувати в цьому напрямку?

М.Г.: Джаз сьогодні за естетичним значенням у культурі вже майже зрівнявся із класичною музикою. Ми цікавимося джазом, часто імпровізуємо в джазовому стилі. Плануємо зробити проект, який буде присвячений рок-музиці ХХ ст. та джазовій музиці. Це будуть різноманітні обробки, римейки, аранжування.

– Чи плануєте продемонструвати своє мистецтво за межами Львова, регіону на якихось конкурсах чи фестивалях?

П.Т.: Ну, до конкурсів ми ще, можливо, не дозріли, а от на фестивалях виступати плануємо. Нам уже надійшло кілька запрошень, тому ми готуємося і маємо надію виступити на деяких фестивалях уже цього літа. Також хотілося б відвідати різноманітні майстер-класи як академічної музики, так і імпровізації.

– Коли найближчим часом почують вас львів’яни?

П.Т.: Гадаю, на осінньому фестивалі “Контрасти”, де плануємо виконати як мінімум дві програми.

– А ідеї записати компакт-диск ще не виникало?

М.Г.: Звичайно, виникала. В ідеалі хотілося б випустити навіть два диски: один – популярний, з джазом, різними легкими п’єсами та попурі, а другий – класичний. Уже сьогодні наші записи можна переглянути на YouTube та інтернет-сторінці оркестру “INSO Львів”.

Розмовляла Ірина Кравчук