Оксана Сенатович – добра фея дитячої літератури

2 січня виповнилося б 69 років Оксані Сенатович

2 січня виповнилося б 69 років Оксані Сенатович

Важко знайти такий збірник, читанку чи хрестоматію із творами з української літератури для дітей, де б не було вір­шів моїх батьків - Оксани Сенатович і Володимира Лучука. Це й закономірно, адже вони надзвичайно багато зробили для розвитку української дитячої літератури. І от ми разом із моїм старшим братом Тарасом упорядкували вибрані твори наших батьків, що вийшли в серії "Хрестоматія школяра" у київському видавництві "Школа". До видання Оксани Сенатович "Малий Віз" увійшли твори, багато з яких уже давно є хрестоматійними, а решті суджено такими стати. Ця книжка має за мету прислужитися вчителям і школярам в осягненні творчості української письменниці, яка, наче добра фея нашої літератури, вміє зачаровувати читачів своїми вишуканими, майстерними й дотепними творами. Оповідання "Малий Віз", яке є частиною повісті "Не виростуть хлопці без дощу", учні вивчають за програмою п'ятого класу загальноосвітньої школи. Художнє слово, якщо воно вийшло з­під пера талановитого автора, має здатність зачаровувати, запам'ятовуватися та позитивно впливати на формування естетичного світогляду допитливих читачів. Саме таким чарівним літературним даром і володіє Оксана Сенатович, у чому напрочуд легко пересвідчитися, читаючи її твори.

Народилася Оксана Сенатович 2 січня 1941 року у славному галицькому місті Бережанах, із яким пов'язана доля Маркіяна Шашкевича, Богдана Лепкого та інших визначних особистостей. Батьки майбутньої письменниці, Павло Зенонович Сенатович і Марта Сигізмундівна Орнатовська, були вчителями, тож змалечку прищепили донечці любов до рідного слова. Маленька Саня (так пестливо батьки називали свою одиначку) ще в початкових класах загальноосвітньої школи знала напам'ять силусиленну віршів, а сама почала вір­шувати десь у середніх класах. До закінчення школи, з відмінним атестатом і золотою медаллю, Оксана вже мала чималий поетичний доробок, який складався із доброго десятка грубих зошитів, всуціль помережаних віршами. Навчаючись у Львівському політехнічному інституті, поетеса дебютувала добіркою віршів у збірнику "Яблуневий цвіт" (1961). А перша власна поетична збірка "Стебло" вийшла 1968 року. Потім побачили світ наступні поетичні збірки: "Діапазон весни" (1979), "Голубий голос" (1984), "Чоловік з трояндою" (1986), а також поетичне вибране - "Обличчям до голуба" (1990). Це, так би мовити, "дорослі" збірки, які засвідчують те, що поетична творчість Оксани Сенатович вирізняється із цілого обширу української поезії самобутнім ліричним голосом із іронічними нотками, специфікою тематики та версифікаційним розмаїттям.

Проте найяскравіше розвинувся талант письменниці у поезії для дітей. Вийшли друком такі збірки: "Червоні лелеки" (1970), "Вісім сотень колобків" (1972), "Вчиться вересень читати" (1977), "Сніговик" (1981), "Живемо в одному домі" (1983), "Шпаки на колесах" (1989), "Соловейку, тьохмажор!" (1990), "У краєзнавчому музеї: Азбука для Левка" (1992). А 1991 року до півстолітнього ювілею Оксани Сенатович вийшло вибране під уже відомою назвою "Вчиться вересень читати", куди увійшов також оновлений варіант повісті "Не виростуть хлопці без дощу", перше видання якої з'явилося ще 1974 року. Оксана Павлівна в останній рік свого земного життя написала ще дві повісті для дітей - "Пані Будьласка і вуйко Пампулько" та "Про Люлька Смока і Котів - місто чудес(не)". Перша з них посмертно була надрукована у журналі "Соняшник" (2000) і вийшла окремим виданням (2007), а друга лише фрагментарно друкувалася в газеті "Діти Марії", яку письменниця редагувала упродовж чотирьох із лишком років наприкінці свого життя. Остання повість Оксани Сенатович уперше була надрукована повністю в журналі "Педагогічна думка" (2007, №1) і увійшла до вже згаданого вибраного письменниці "Малий Віз" (2007), що з'явилося в серії "Хрестоматія школяра". Перекладала письменниця з різних слов'янських мов. Окремим виданням вийшла збірка перекладів віршів сербського поета Йована Йовановича­Змая "Малий велетень" (1986). Ще на початку дев'яностих років була готова до друку антологія сербської поезії для дітей "Кошеня в кишені" в переспівах Оксани Сенатович, цьогоріч вона нарешті таки з'явиться друком.

За свій літературний доробок для дітей Оксана Сенатович стала першим лауреатом премії імені Олени Пчілки (1992). Окремі її твори перекладено понад десятьма іноземними мовами. Померла письменниця 31 березня 1997 року у Львові. Похована на Личаківському цвинтарі поруч із своїм чоловіком, поетом Володимиром Лучуком (1934 - 1992). Оригінальний доробок Оксани Сенатович заслужено й об'єктивно належить до золотого фонду української літератури для дітей.

Пропонуємо увазі читачів деякі "хітові" вірші Оксани Сенатович.

КОНАДІНС,

АБО СНІДАНОК НАВИВОРІТ

 

Наш Іванко спозаранку

вже готовий до сніданку —

у сорочці, у штанцях,

навіть з ложкою в руках.

 

Глип на стіл —

там БІЛХ, АВАК...

Що це значить?

Як це так?

 

Усміхнулась ложка хитро,

усміхнувся хитро ніж:

— Раз навиворіт сорочка,

КОНАДІНС, будь ласка, їж!

 

 

БАЛАКУНИ

 

Будував Базіка дім —

сім дверей і вікон сім.

 

Торохтій допомагав:

язиком дошки тесав.

 

Метушився Пустомеля:

— Скоро будуть стіни й стеля!

 

Говорун клав на словах

з бляхи цинкової дах.

 

І Патякало не плакав:

— Я усе покрию лаком.

 

Балакуха щебетала,

нахвалялась, обіцяла

для гостей спекти в печі

пиріжки і калачі.

В дім без вікон і дверей

Талалай скликав гостей.

 

На гостину гості йшли,

але... дому не знайшли,

ані даху, ні стіни...

Ось такі балакуни!

 

 

ВЧИТЬСЯ ВЕРЕСЕНЬ

ЧИТАТИ

 

Вчиться вересень читати,

вчиться літери складати.

Засміявся хитро вітер:

— А складино ОСІНЬ з літер!

 

Вдарив вересень тривогу:

— Хто прийде на допомогу?!

 

Огірок озвався ґречно:

— “О” віддам я, безперечно,

раз оказія така! —

стала гірка з огірка.

 

Тут світання нагодилось,

також чемно уклонилось:

— “С” охоче віддаю,

бо вітанням я стаю.

 

Ціле “ІН” індик приніс

в подарунок: — Прошу, друже!..—

Дик, кабан великий дуже,

навпростець пішов у ліс.

 

Мовить вересень про себе:

— Ще м’якого знака треба! —

І підходить до коня:

— Дайте знак пом’якшення!

— Що ж, бери! — промовив кінь,

і з коня зробився кін...

 

ОСІНЬ — літери у ряд,

як на кубиках в малят.

 

Завстидався вітер сильно,

каже вересню прихильно:

— Хочеш, “І” віддам тобі!

 

— Пізно, вітре, далебі,

віддавати “І” тепер,

як тобі я носа втер!

 

 

ВІСІМ СОТЕНЬ КОЛОБКІВ

 

Вісім сотень колобків

до лисиці прикотилось

і хитрунку з трьох боків

щільним колом обступило.

 

Заспівала громада:

— Я од діда втік! —

А лисиця не рада,

а лисиця — вбік!..

 

А лисиця в ноги,

колобки — у сміх:

— Стало хитрості

на одного,

та не стало

на всіх!

 

ЇДЕ ЗАЄЦЬ ДО МАЛЕЧІ

Лічилка

 

Ечіпечі

поза плечі,

їде заєць

до малечі.

Трохи їде,

трохи йде.

Десять рік

перебреде.

 

Як під вечір

не наспіє —

десь, напевне,

моркву сіє.

 

Поки виросла

та морква,

на дворі

малеча змокла.

 

БІГ ВОВЧИЩЕ НА НАС

 

Ти — Іванко, я — Тарас,

біг вовчище на нас,

з півдороги повернув —

щось у лісі забув.

Чи ватагу?

Чи відвагу?

Може, бачить, що з двома

дуже важко воювати,

як сміливості нема!

 

ПОЛЮВАННЯ

 

Влітку їдемо в Карпати —

будем дика полювати!

 

Як спіймаємо, то зв’яжемо,

а тоді йому накажемо:

 

— Не пручайся, не задкуй,

тихо йди на повідку! —

 

Приведемо гонорово,

ніби мамонта, — до Львова!

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
3.3436 / 1.66MB / SQL:{query_count}