2 січня виповнилося б 69 років Оксані Сенатович

Важко знайти такий збірник, читанку чи хрестоматію із творами з української літератури для дітей, де б не було вір­шів моїх батьків - Оксани Сенатович і Володимира Лучука. Це й закономірно, адже вони надзвичайно багато зробили для розвитку української дитячої літератури. І от ми разом із моїм старшим братом Тарасом упорядкували вибрані твори наших батьків, що вийшли в серії "Хрестоматія школяра" у київському видавництві "Школа". До видання Оксани Сенатович "Малий Віз" увійшли твори, багато з яких уже давно є хрестоматійними, а решті суджено такими стати. Ця книжка має за мету прислужитися вчителям і школярам в осягненні творчості української письменниці, яка, наче добра фея нашої літератури, вміє зачаровувати читачів своїми вишуканими, майстерними й дотепними творами. Оповідання "Малий Віз", яке є частиною повісті "Не виростуть хлопці без дощу", учні вивчають за програмою п'ятого класу загальноосвітньої школи. Художнє слово, якщо воно вийшло з­під пера талановитого автора, має здатність зачаровувати, запам'ятовуватися та позитивно впливати на формування естетичного світогляду допитливих читачів. Саме таким чарівним літературним даром і володіє Оксана Сенатович, у чому напрочуд легко пересвідчитися, читаючи її твори.

Народилася Оксана Сенатович 2 січня 1941 року у славному галицькому місті Бережанах, із яким пов'язана доля Маркіяна Шашкевича, Богдана Лепкого та інших визначних особистостей. Батьки майбутньої письменниці, Павло Зенонович Сенатович і Марта Сигізмундівна Орнатовська, були вчителями, тож змалечку прищепили донечці любов до рідного слова. Маленька Саня (так пестливо батьки називали свою одиначку) ще в початкових класах загальноосвітньої школи знала напам'ять силусиленну віршів, а сама почала вір­шувати десь у середніх класах. До закінчення школи, з відмінним атестатом і золотою медаллю, Оксана вже мала чималий поетичний доробок, який складався із доброго десятка грубих зошитів, всуціль помережаних віршами. Навчаючись у Львівському політехнічному інституті, поетеса дебютувала добіркою віршів у збірнику "Яблуневий цвіт" (1961). А перша власна поетична збірка "Стебло" вийшла 1968 року. Потім побачили світ наступні поетичні збірки: "Діапазон весни" (1979), "Голубий голос" (1984), "Чоловік з трояндою" (1986), а також поетичне вибране - "Обличчям до голуба" (1990). Це, так би мовити, "дорослі" збірки, які засвідчують те, що поетична творчість Оксани Сенатович вирізняється із цілого обширу української поезії самобутнім ліричним голосом із іронічними нотками, специфікою тематики та версифікаційним розмаїттям.

Проте найяскравіше розвинувся талант письменниці у поезії для дітей. Вийшли друком такі збірки: "Червоні лелеки" (1970), "Вісім сотень колобків" (1972), "Вчиться вересень читати" (1977), "Сніговик" (1981), "Живемо в одному домі" (1983), "Шпаки на колесах" (1989), "Соловейку, тьохмажор!" (1990), "У краєзнавчому музеї: Азбука для Левка" (1992). А 1991 року до півстолітнього ювілею Оксани Сенатович вийшло вибране під уже відомою назвою "Вчиться вересень читати", куди увійшов також оновлений варіант повісті "Не виростуть хлопці без дощу", перше видання якої з'явилося ще 1974 року. Оксана Павлівна в останній рік свого земного життя написала ще дві повісті для дітей - "Пані Будьласка і вуйко Пампулько" та "Про Люлька Смока і Котів - місто чудес(не)". Перша з них посмертно була надрукована у журналі "Соняшник" (2000) і вийшла окремим виданням (2007), а друга лише фрагментарно друкувалася в газеті "Діти Марії", яку письменниця редагувала упродовж чотирьох із лишком років наприкінці свого життя. Остання повість Оксани Сенатович уперше була надрукована повністю в журналі "Педагогічна думка" (2007, №1) і увійшла до вже згаданого вибраного письменниці "Малий Віз" (2007), що з'явилося в серії "Хрестоматія школяра". Перекладала письменниця з різних слов'янських мов. Окремим виданням вийшла збірка перекладів віршів сербського поета Йована Йовановича­Змая "Малий велетень" (1986). Ще на початку дев'яностих років була готова до друку антологія сербської поезії для дітей "Кошеня в кишені" в переспівах Оксани Сенатович, цьогоріч вона нарешті таки з'явиться друком.

За свій літературний доробок для дітей Оксана Сенатович стала першим лауреатом премії імені Олени Пчілки (1992). Окремі її твори перекладено понад десятьма іноземними мовами. Померла письменниця 31 березня 1997 року у Львові. Похована на Личаківському цвинтарі поруч із своїм чоловіком, поетом Володимиром Лучуком (1934 - 1992). Оригінальний доробок Оксани Сенатович заслужено й об'єктивно належить до золотого фонду української літератури для дітей.

Пропонуємо увазі читачів деякі "хітові" вірші Оксани Сенатович.