У фільмі Люка Бесона "П'ятий елемент" Лілу, героїня Міли Йовович, є втіленням досконалості, уособленням назви кінострічки. Досконалі ж книжки трапляються не вельми часто, проте все ж трапляються. Тернопільське видавництво "Навчальна книга - Богдан" випустило книжку, впритул наближену до досконалості, навіть так - саму досконалість. Це книжка"перевертень" паліндромів Івана Лучука та Назара Гончара.

Компліменти тут стосуються не лише авторів текстів (і заодно упорядників композиції книжки), а перш за все - видавця, який довів кінцевий продукт до досконалості за допомогою верстальниці Ірини Демків і художнього редактора Ростислава Крамара, який вдало закомпонував обкладинку, використавши знахідки Ореста Ґелитовича. Центральний розворот книжки займає візуальний паліндром Романа Садловського, тут сходяться дві омеги, щоб перерости у дві альфи.

Слід нагадати, що паліндром(он)и - це вірші, що читаються однаково і від початку до кінця, і від кінця до початку. Кількість сторінок у книжці теж, зрозуміло, паліндромна - 88. Так ненавмисне сталося, що й видання "Лугосад. Об'єктивність канону" (2007) теж має 88 сторінок. Можливо, це такий фатум. Приємний, а не фатальний. У Лучуковій половинці (як і Гончаревій, із 44 сторінок) ближче до середини примістилися, поруч зі статейкою з "Малої української енцик­лопедії актуальної літератури", фрагменти пресових відгуків на публікації Іванових паліндромонів. Із Назарового ж боку примістилася стаття Надії Кафки "Паліндромія Івана Лучука та Назара Гончара".

Нумерація сторінок - своя посередині знизу, паралельна (наскрізна) перевернута - посередині зверху. Видавничі реквізити передують паліндромній символіці (у виконанні Ореста Ґелитовича) та титулам. Паліндромний принцип дотриманий на всіх рівнях і регістрах. До цього видання доречно припасувати паліндромон Назара Гончара:

О!

ВИДАНА

КНИЖИНКА

НА ДИВО!

Тут виправдано навести інформативну цитату зі згаданої статті Надії Кафки: "Паліндромні вірші Івана Лучука та Назара Гончара почали з'являтися друком у періодичних виданнях ще на початку 90х років минулого століття. Наприкінці 1997 року побачила світ окрема збірка Івана Лучука під промовистою назвою "Паліндромони" тиражем 222 примірники. Найоб'ємніша паліндромна добірка Назара Гончара (під загальною назвою "РАЧНО: ГРАЗАНЯТТЯ! НАЗАР ГОНЧАР") була опублікована у паліндромному спецпроекті часопису текстів і візії "Четвер" (2003, №17). А тепер ми вже маємо видання спільної книжки"перевертня", в якій з одного боку є збірка Лучука "Велес - се лев" (яка фактично дублює видані раніше "Паліндромони", до яких додано три твори), а з іншого боку є збірка Гончара "Не здуру ґуру дзен", до якої входить повний корпус його паліндромних віршів. Значна частина паліндромонів як І.Лучука, так і Н.Гончара належить до, скажімо так, верлібрового типу. Зміст цих віршів продиктований комбінаторним поєднанням таких слів, які самі собою не є паліндромами, зате свої частинки (і початкові, і кінцеві) сполучають з іншими словами, витворюючи бездоганне паліндромне плетиво".

Окрім "значної частини" верлібрових паліндромонів, є у цій книжці й філіґранніші витвори: сонети, тріолети, гекзаметри. Лугосадівський дух можна спостерегти не лише на центральному розвороті, а й на обох обкладинках: з Лучукового боку біля фотографії розміщений візуальний паліндром Садловського (той, що й на розвороті), а на самій знимці вловлюється його плече в картатій маринарці. Із Гончаревого ж боку фотословесний колаж, присвячений саме Садловському­САДові: "КУЛЬТ САДУ ДАСТЬ ЛУК". ЛУГОСАД має три елементи, а ця книжка, завдяки своїй досконалості, може вважатися п'ятим елементом.