«Втеча з Шоушенку» – американський фільм-драма 1994, знятий режисером Френком Дарабонтом за повістю Стівена Кінга «Ріта Гейворт і втеча з Шоушенку». Сьогодні ця кіноісторія посідає Посідає перше місце у списку 250 найкращих фільмів IMDb, отримала сім номінацій на «Оскар», здобула 21 перемогу та 43 номінації у найрізноманітніших світових кінопреміях.

У фільмі викладено історію Енді Дюфрейна, віце-президента солідного банку, якого засудили до двох довічних ув'язнень за обвинуваченням у вбивстві дружини та її коханця. Він відбуває покарання у в'язниці Шоушенк, де проходить усі кола пекла, проявляючи незвичайну мужність, завзятість і холоднокровність. Оповідь іде від імені темношкірого ув’язненого Реда, з яким Енді потоваришував. Завдяки потужному інтелекту і фінансовим талантам екс-банкір стає неофіційним помічником тюремного начальства, що дає йому можливість користуватися певними привілеями. Але найбільший сюрприз новоявлений граф Монте-Крісто підготував у фіналі.

Стівен Кінг продав права на екранізацію своєї розповіді всього за 1 долар, тому що дружив з режисером і сценаристом Френком Дарабонтом. Вони стали друзями ще – під час роботи над короткометражною драмою «Жінка в кімнаті» (1983) – екранізацією однойменного оповідання письменника. Цікаво, що чоловіки підтримували звязок лише через листування і особисто не зустрічалися до самого початку роботи над «Втечею з Шоушенка».

Після цього обидвоє працювали разом над такими проєктами як тюремна драма «Зелена миля» (1999) і фантастична хорор-драма «Імла», прем'єра якої відбулася 21 листопада 2007 року.

Сценарій Френка Дарабонта дуже сподобався іншому режисерові, який успішно екранізував твори Стівена Кінга, – Робу Райнеру, постановнику ностальгічної драми «Залишся зі мною» (1986) і психологічного трилера «Мізері» (1990). Райнер був настільки захоплений матеріалом, що запропонував Дарабонтові 2.5 млн доларів за права на сценарій і постановку фільму. Дарабонт серйозно обдумав пропозицію, але зрештою вирішив, що для нього цей проєкт стане «шансом зробити щось дійсно велике», і поставив фільм сам.

Фільм присвячений Аллену Гріну (Allen Greene) – близькому другові режисера, який помер від проблем зі здоров’ям, спричинених СНІДом, незадовго до виходу кінострічки на великі екрани.

Екстер'єри в'язниці Шоушенка були зняті у в'язниці міста Менсфілд штаут Огайо. На той момент приміщення були у такому жалюгідному стані, що для зйомок довелося їх попередньо реставрувати. З цієї причини велику частину інтер'єрів було відзнято не на натурі, а у павільйонах студії. Продюсери підрахували, що побудувати декорації в студії буде дешевше, ніж ремонтувати інтер'єри Менсфілда. Після фільмування Менсфілдську в'язницю закрили.

Цікаво, що свого часу (у 2007 році) про цей фільм багато писали у «Нью-Йорк Таймс». Тоді двоє ув'язнених здійснили втечу з в'язниці посиленого режиму (Union County jail) у Нью-Джерсі. Репортери назвали цю подію «втечею у стилі Шоушенку». Ув'язнені використовували фотографію дівчини в бікіні для того, аби заховати сліди підкопу, та залишили після себе записку, підписану смайликом, адресовану охоронцеві, який, з їх слів, допоміг їм у втечі. Згодом охоронець наклав на себе руки.