Видавництво Старого Лева підготувало для читачів довгоочікувану новинку – графічний роман для дітей «Вересова міль». Авторка Оксана Була добре відома українським та іноземним читачам завдяки створеному нею світу чарівних істот.

Головна героїня нової історії – Cіра Міль, що мешкала у барвистих заростях Вересової галявини і боялася світла Сонця. До певного часу. «Вересова міль» – яскрава історія про дружбу, пригоди, долання страхів та чари у винятковому художньому оформленні Оксани Були.

Звідки беруться кольори вдень і куди вони зникають уночі? Про це знає Сіра Міль, яка мріє побачити дерева, але ніколи не покидає свою галявину. Сіра Міль впевнена у тому, що вона – єдина міль на світі. Проте одного вечора виявляється, що це не так. У Серці лісу є дім усіх молей, а всі молі – чарівниці. Їм відоме чаклунство, про яке Сіра Міль навіть не мріяла. У молей є чари, щоб не боятися Сонця! І щоб отримати їх, потрібно вирушати в дорогу негайно. Але чи наважиться Сіра Міль вперше у житті покинути свою схованку?

«Вересова міль» – перша книга із серії «Казки для Сонця і Місяця». Герої серії – молі: у них три пари лапок, а на голові вусики, схожі на заячі вуха. Багато кому вони знайомі з попередніх книжок Оксани Були про туконі: Сіра Міль плела шкарпетки для Ведмедя, ткала ковдру для дерева у «Туконі – мешканець лісу», брала участь у створенні чарівного шарфа у «Дні народженні Ялинки».

Оксана Була розповідає про книгу: «Серія «Казки для Сонця і Місяця» задумувались як історія про дружбу світла і темряви. Адже світ туконі-друзів рослин – це королівство сонячного світла, а світ молей – оселя загадкових чарів ночі. Неможливо було уявити, якого значення набуде ця тема світла і темряви сьогодні в житті нашої країни. Тепер зі словом «темрява» асоціюється ворог. Проте ворога я назвала б мороком. А темрява – це одвічний друг світла. Адже там, де вони зустрічаються, з’являються кольори.

«Вересова міль» розпочинає шлях однієї з моїх улюблених героїнь світу туконі – Сірої Молі. Приблизно сім років тому з клубочком у лапах вона з’явилась у вигляді ескізу на сторінках «блокнота, який не шкода» і заявила: «Я вмію робити чарівні ковдри!» «Гаразд! – подумала я. – Але… як? І чому?» «Ну, тому що молі люблять світло!» – відповіла Сіра Міль так, наче це ясно як день. Он як… Мені знадобилося багато часу, щоб збудувати належний світ для неї та її друзів.

На шляху створення цієї книжки було безліч випробувань. Найскладніше з них я влаштувала собі сама, обравши формат графічного роману. Зробити один графічний роман – це наче зробити чотири книжки. Така гора технічної роботи – не жарт. Проте це найближчий формат до кінематографії, і якщо ви бачите своїх героїв у вигляді фільму, неможливо стриматися».