Нова книжка української письменниці та публіцистки Тані Малярчук «За такі гріхи Бог ще подякує» – це доволі несподіване видання, в якому відома авторка прози пробує себе відразу в двох невластивих їй жанрах – поетичному та графічному. Нову книжку вона присвятила своїм чоловікам, «які відпустили живою».

«За такі гріхи Бог ще подякує» – поетична збірка, що налічує більш ніж п’ятдесят віршів, доповнених особливими колажами Тані Малярчук. Це, з її слів, «зліплений по клаптиках в химерні картинки і прості слова досвід блукань і страждань, які жінка переживає, коли наважується на самознищення. Неодмінно заради того, щоб самовіднайтися. Для мене ця книжечка – як пройтися голяком у людному місці, в ній я максимально вразлива, бо ніколи раніше не писала верлібри і не займалася дизайном. Любов як найвишуканіша форма насильства – її основна тема».

Ще однією поетичною збіркою, якою здивує Meridian Czernowitz, стане Naked one Юрія Іздрика. Як мовиться в анотації до книги, це своєрідний coming out зрілого чоловіка, зневіреного як у силі поетичного слова, так і в силі воскресаючого духу. Залишається тільки тіло. Смертне тіло. Оголене тіло. Naked one.

«Naked one видана як фотоальбом межово відвертих світлин автора, зроблених Анастасією Теліковою, – зауважує Юрій Іздрик. – І фото, і тексти відверті такою мірою, що продаватися Naked One буде запаяною у пластик із позначкою «18+». Хоча Автору вже 58+».

Повноколірний артбук поема-трактат «Метафізичний реквієм» Володимира Гаряїва (1914 – 1997 рр.). побачить світ спеціально до ХІ Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Czernowitz.

Володимир Гаряїв був останнім українським футуристом, учнем Михайля Семенка, членом легендарного футуристичного гурту «Нова генерація», свідком українського літературного відродження 1920 – 1930-их років.

Свій твір Володимир Гаряїв почав писати ще у 30-их, час від часу повертаючись до цього впродовж життя і завершивши щойно в 90-их. На жаль, за життя автор так і не побачив книги. Нині Meridian Czernowitz спільно з Харківським літературним музеєм підготували до друку цей унікальний текст, що є водночас свідченням про криваву епоху і присвятою друзям, які відійшли. Текст, що викриває час і виправдовує сучасників. Текст, написаний із великою любов’ю та гіркотою.

«Це історія про дихання часу, про дух свободи в гарячих харківських під’їздах, про повітря, яким у цьому місті дихають поети, – вважає Сергій Жадан. – Хай це буде історія саме про поетів, про те, як вони затримують у своїх легенях тепло цього міста, тримають його в собі, мов скарб, і, видихаючи, роблять його поезією».

Ілюстрації до книжки авторства Валєри Бондара. Над художнім оформленням працювали дизайнери Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Poltava – Ірина Шишкова (оцифрування та обробка ілюстрацій) та Сергій Макаренко (обкладинка і макет).

Ідею написати нову книжку «малий український роман» письменник і перекладач Андрій Любка  виношував давно, але весь час щось його зупиняло, бо автор розумів, що цей текст приречений на скандальну історію. Були навіть ідеї видати його під псевдонімом, але «я в такі ігри не граю».

У книжці розповідається про молодого українського поета, який прокидається з похмілля, і його осяює геніальна ідея: треба одружитися, щоб упорядкувати своє життя і завдяки цьому написати Великий Український Роман! Але одружитися з ким? Котру з минулих любовних пригод узяти зі собою в світле літературно-сімейне майбутнє? Відповідь на це запитання герою допоможе знайти вірний друг і знаний рибак Паша, а також поліція і група кровожерних гуцулів.

Фройд вдоволено потирав би руки, дізнавшись, що в українській літературі нарешті з’явився перший роман про трембіту. Так, поки що малий, але ж розмір – це не головне, правда?

«Історії, на яких базується сюжет роману, переважно правдиві, – каже Андрій Любка, – але не автобіографічні: це ситуації, що траплялися з моїми друзями-письменниками, їхні амурні пригоди та любовні інтриги; вони розповідали мені їх за чаркою, а я все запам’ятовував, а тепер записав у роман про молодого поета, завбачливо змінивши реальні імена й локації. Мушу додати, що це абсолютно «карантинний» роман – я написав його за три весняні місяці, скориставшись тим, що весь світ став на паузу. Річ у тім, що було так нудно і трохи страшно, що мені захотілося чогось веселого й жвавого – і для себе, і для своїх читачів».

Нова книжка письменника і сценариста Олеся Ільченка «Порт Житана» – це роман, у якому історія тісно переплетена із сучасністю, а мистецтво – із людськими долями та стосунками.

Ідея написати твір виникла в автора кілька років тому в Женеві на виставці творів мистецтва перед аукціоном. «Я звернув увагу на великий альбом, – розповідає письменник, – що належав Сержу Лифарю. Розгорнув його і побачив справжні скарби: малюнки Пікассо, Кокто, Матісса та інших митців із присвятами та жартівливими побажаннями видатному киянину. Так я збагнув, що будь-коли можна натрапити на справжній скарб культури і що оцей альбом і є зав’язкою мого нового роману. Потім дізнався про таємничі склади в Женеві, говорив годинами із артдилерами та збирачами живопису… І нарешті всі пазли склалися в історію, яку вже із захватом сприйняли перші читачі…»

«Порт Житана» – затишний ресторанчик на березі мальовничого Женевського озера. У різний час він стає особливим місцем для Марка Мазура, українського художника-емігранта, який прославився своїми авангардними роботами в міжвоєнному Парижі, та Сергія Коваленка, мистецтвознавця, який збирає колекцію для впливового київського олігарха і намагається розкрити загадку таємничого зникнення свого славетного земляка.