«Паперові міста» – пригодницький детектив Джейка Шрейера. Це екранізація однойменного роману Джона Ґріна, який належить до тих авторів, чиї твори зачіпають душу читача, усі її струни. 

Цей американський письменник є лауреатом багатьох престижних літературних премій, автором книг-бестселерів #1 у всьому світі, таких як "Провина зірок", "В пошуках Аляски", "Досить Катрін". Серед його численних нагород премія Майкла Прінца, він двічі був фіналістом книжкової премії LA Times та став одним із 100 найвпливовіших людей у світі за версією журналу TIME.

Разом із героями "Паперових міст", які були видані Dutton Books, ви проживаєте всю книгу, смієтеся і плачете, хвилюєтеся та тріумфуєте. Секрет успіху цієї роботи у її простоті: проста історія, прості істини, проста і легка манера викладу. Видання побачило світ у 2008 році і майже миттєво увійшло до топ-5 кращих видань, за версією газети The New York Times. А вже через рік твір отримав престижну письменницьку премію Едгара По за кращий роман у стилі young adult. Роман перекладено 11 мовами, українською він побачив світу 2015 році і був перевиданий у 2017-ому у видавництві КМ-БУКС у перекладі Віри Назаренко.

Головна чоловіча роль у фільмі дісталася Нату Вулфу, який до цього знявсь у ще одній екранізації твору Ґріна – "Провина зірок”. На головну жіночу роль запросили модель Кару Делевінь. До слова, окрім цього фільму, у 2015 році вийдуть ще п’ять кінострічок за її участі.

Головними героями «Паперових міст» є старшокласники однієї зі шкіл Флориди. К’ю Джейкобсон (Нат Вулф) із дитинства закоханий у свою сусідку Марго Рот Шпігельман (Кара Делевінь), однак вони не спілкуються. Одного разу К’ю прокидається серед ночі від того, що до його кімнати пробралася Марго. Дівчина просить допомогти їй помститися кривдникам. Півночі парочка їздить містом і разом робить дрібні капості своїм недругам. Зранку з’ясовується, що... Марго втекла з дому, тож К’ю вирушає на пошуки коханої.

Як заїдеш у паперові міста, то вже не повернешся. "Паперові міста" Джона Гріна – це не просто оповідка з життя американських підлітків. Це книга про пошуки себе та свого місця в світі. Про те, чи треба миритися з ситуацією, яка тобі не подобається, чи спробувати її змінити. Про те, чи справді ми закохані в людину, чи створюємо собі її образ? І що взагалі реально? Минуле? Майбутнє? Картини, які малює твоя уява? Чи момент "тут і тепер" в якому ти існуєш?

У березні 2014 року Джон Ґрін заявив, що Fox 2000, підрозділ кінокомпанії 20th Century Fox, викупив права на екранізацію роману «Паперові міста». Над екранізацією «Паперових міст» працювала та ж команда, що знімала "Провину зірок». Зйомки почалися в листопаді 2014 року і проходили в місті Шарлотт у Північній Кароліні в США. Прем'єра фільму відбулася 24 липня 2015 року у США та 30 липня 2015 року в Україні.

Фільм отримав змішані відгуки критиків. На сайті Rotten Tomatoes на основі 67 рецензій із середнім балом 6 з 10 фільм отримав оцінку 60% . На сайті Metacritic фільм має оцінку 57 бали зі 100 на основі рецензій 35 критиків, що відповідає статусу «змішані або середні відгуки». 

Термін «паперове місто» створили картографи Ернст Дж. Алперс і Отто Ліндберг з компанії General Drafting Company. Вони придумали місто Аглое в штаті Нью-Йорк і помітили його на карті на перетині двох сільських доріг в південній частині гірського масиву Кетскілл. Чоловіки зробили це для захисту своїх авторських прав. Якщо це вигадане місто колись з’явиться на будь-якій іншій карті, це означатиме, що хтось скопіював їх роботу.

Що ж до самого твору, то його автор твердить: «Кожен підліток добре знає, що таке потрапити в певну категорію, коли всі тебе сприймають однобоко, хоча насправді ти різнобічна людина. Тому я вважаю, що саме молодь найкраще сприйме цей фільм. Думаю, що глядачам також сподобається історія кохання у фільмі. А для мене найголовніше те, що це захоплюючий фільм про справжню дружбу і про те, як дружба допомагає тобі вистояти. Романтична любов – це не єдиний вид справжньої любові».

Письменник зазначає, що сюжет роману не змінювали спеціально для фільму, проте деякі моменти міняв сам Нат Вулф, оскільки він великий майстер імпровізації. Кара Делевінь теж часто щось вигадувала на репетиціях, тому що вона дуже спонтанна актриса.

«Знаєте, коли актори просто сиділи на дивані в перервах ... Уже про це можна було зняти фільм. Як вони жартували, сміялися, розмовляли. Я міг би годинами сидіти і слухати, як вони постійно підколювали один одного. До речі, дещо з цих жартів теж увійшло до фільму», – розповів Джон Грін.

Цікаво, що саме Нат Вулф створив саундтреку до фільму. За його словами, пісню він написав в самому кінці зйомок, а потім режисер вирішив взяти її в якості головної теми.

«Написати саундтрек до «Паперових міст» – наймасштабнішого фільму, в якому я знімався, – це втілення мрії» – твердить Нат Вулф.