У перший день літа в Києві, у лікарні «Феофанія», на 82-ому році життя перестало битися серце Маестро Мирослава Скорика – Героя України, народного артиста України, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка, кавалера ордена «Знак пошани», ордена «За заслуги» I, II, III ступенів, академіка Академії мистецтв України…

Двоюрідний онук видатної оперної співачки Соломії Крушельницької Мирослав Скорик мав надзвичайний талант композитора, диригента і виконавця, був працьовитим і дуже активним, простим і надзвичайно скромним. Він походив із родини інтелігентів (по материнській лінії, окрім Соломії Крушельницької, було ще кілька митців). Його батько Михайло був у лавах Української галицької армії, навчався на філософському факультеті у Віденському університеті, згодом став істориком, етнографом, працював у Львівському відділенні Академії наук УРСР.

Майбутній композитор змалку захоплювався музикою, адже в родині любили музикувати. Музикознавиця, докторка мистецтвознавства Любов Кияновська подає спогад Мирослава Скорика про ситуацію, яка змінила його життєвий шлях і навернула до музики: «Батьки записали мене у школу і повели в гості до Соломії Крушельницької. Я почав щось награвати для неї на фортепіано – свої перші дитячі твори – і раптом спинився, обурився і сказав, що інструмент грає фальшиво: він був на пів тону нижче настроєний від звичного, і я, оскільки вже мав свій невеликий слуховий досвід, не сприйняв цієї «іншої» настройки. Тоді Соломія Крушельницька зорієнтувалася, що в мене абсолютний слух, і порадила батькам віддати мене в музичну школу. Наступного дня я пішов до музичної школи-десятирічки».

У 1948 році родину Скориків за наклепом репресували і вислали до Сибіру. Лише після смерті Сталіна в 1953 році Мирославу дозволили повернутися до Львова з «чистим» паспортом (що давало право виїзду в будь-яке місто СРСР). Батьки композитора змогли одержати такий дозвіл через два роки, але без права проживати у Львові.

Мирослав Скорик закінчив Львівську державну консерваторію ім. М. Лисенка (клас композиції професорів С. Людкевича, Р. Сімовича та А. Солтиса), аспірантуру при Московській державній консерваторії ім. П. Чайковського (клас професора Д. Кабалевського). З 1963 року у Львівській, а з 1966-го у Київській консерваторії викладав теорію музики та композицію. З 1984 року став професором Національної музичної академії України ім. П. Чайковського, завідувачем кафедри композиції Львівської державної музичної академії ім. М. Лисенка. З 2011 року був художнім керівником Національної опери України ім. Т. Шевченка, з 2009 року – художнім керівником молодіжного академічного симфонічного оркестру «INSO-Львів».

автор: Юрій Журавель

Без перебільшення Мирослав Скорик – один із найяскравіших представників сучасного покоління композиторів. Його музика ввійшла до репертуару багатьох українських і зарубіжних виконавців та колективів. «Гуцульський триптих» і «Карпатський концерт» для симфонічного оркестру, фортепіанні та скрипкові концерти, численні композиції для фортепіано, скрипки та камерних ансамблів і, звичайно ж, «Мелодія» ля мінор уже ввійшли до кращих класичних творів сучасності. Саме Мирослав Скорик створив музику до фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», визнаного одним із дванадцяти найкращих фільмів усіх часів та народів. Твори композитора виконують у США, Канаді, Австралії, Франції, Німеччині, Австрії, Польщі, Чехії, Словаччині, Росії, Грузії, Вірменії, країнах Балтики. Він часто був виконавцем власних творів як диригент і піаніст. Створив низку монументальних творів, серед яких «Духовний концерт для мішаного хору а capella і солістів», опера «Мойсей» за однойменною поемою І. Франка та балети «Перехрестя», «Каприси», які йдуть на сцені Національної опери України, балет Дж. Пуччіні – М. Скорика «Повернення Баттерфляй» (Львівський національний академічний театр опери та балету імені С. Крушельницької), кантата «Гамалія» на вірші Т. Шевченка для змішаного хору, солістів і симфонічного оркестру.

Маестро був ініціатором і співзасновником багатьох міжнародних музичних фестивалів, серед яких «Музика українського зарубіжжя», «Дні американської й української музики у Львові», «Пам’яті жертв Голодомору – композитори України», Міжнародний фестиваль сучасної музики «Контрасти». Очолював журі міжнародних виконавських конкурсів, Міжнародного фестивалю «Київ Мюзик Фест».

Та його висока творчість завжди нерозривно поєднувалася з музикою для народу – пересічних українців. Як слушно зауважує музикознавець Михайло Маслій, покоління 1960-их добре знало і знає популярні естрадні пісні Мирослава Скорика: «Намалюй мені ніч» на вірш Миколи Петренка, «Не топчіть конвалій» на вірш Ростислава Братуня, «Аеліта», «Принесіть мені маків» на вірш Богдана Стельмаха, які були першими паростками найкращих зразків нового естрадного напрямку – саме він був одним з піонерів і основоположників національної естради.

«Попри дуже напружений життєвий ритм, Мирослав Михайлович до останнього подиху вів активні творчі пошуки, – запевняє Михайло Маслій. – Україна втратила одного з найкращих і найталановитіших синів, який упродовж багатьох десятиліть був золотим музичним брендом держави, витонченим діамантом незабутніх мелодій. Відійшла у вічність ціла епоха на ім’я Мирослав Скорик».