Нещодавно “Львівська Пошта” розповідала про книжкові новинки серпня від  “Видавництва 21”, які вже за кілька днів з’являться на полицях книгарень нашої країни. Однією з них є “Країна призначення” – розповіді про мандрівки різними куточками нашої планети. Головний оповідач цієї книги – іграшковий ведмідь Степан. Він мандрує світом і “звітує” про свої враження в листах до своєї хазяйки. Вражень у Степана безліч, адже географія подорожей дуже широка. Зі слів авторки книги Тетяни Давиденко, Степан не рахував кількості відвіданих країн. Він щирий і безпосередній, його оповідь сповнена дотепних асоціацій, літературних цитат та відсилань до творів мистецтва. Як розповіла хазяйка ведмедя, “Степан любить цитувати, бо багато читає і має хорошу пам’ять”.

На запитання, чому авторка обрала головним героєм своєї книжки саме ведмедя, вона відповіла, що любить тварин, особливо ведмедів: “Вони мені здаються дуже гарними. Коли маленька дитина моїх друзів спитала, чому я люблю ведмедів, я чомусь відповіла: “Бо в них кумедно вуха до голови прилаштовані”.

Читачами своєї книжки Тетяна Давиденко бачить тих, що люблять книжки і читання загалом. І, очевидно, тих, що люблять подорожі та ведмедів.

Побачити Степана та його подорожі можна завдяки ілюстраціям Аліни Гаєвої, яка візуалізувала образ головного героя та оповідача. Саме ілюстратор і є першим інтерпретатором видання, ба більше, навіть впливає на подальше його сприйняття всіма наступними читачами. Та й, урешті-решт, хто краще, аніж співтворець, може розповісти про нову книгу?

Тож пропонуємо невеличку розмову з ілюстраторкою Аліною Гаєвою, з якої ви зможете дізнатися про її роботу над книгою “Країна призначення”, концепцію видання і те, як іграшковий ведмідь став зірковим мандрівником.

– Над цією книгою я працювала понад рік. Саме малювання зайняло, звісно, менше часу, але роздуми і натхнення приходять не відразу.

– Я спеціально не малювала Степана в трьох-чотирьох ракурсах, а потім вставляла у ілюстрацію. Мені хотілося кожного разу малювати його заново, аби разом із ним переживати всі емоції відвідуваних ним країн (Усміхається). Ілюстрації – це не просто картинки до тексту, це занурення в новий світ очима художника, така собі паралельна реальність.

– Концепція полягає в спостереженні й участі в процесі одночасно. Ми разом зі Степаном їдемо в африканському автобусі, тікаємо від когось, купаємось у фонтані і фотографуємось на фоні будинку Нобеля. Це як переглядати чужий альбом із фотографіями, але водночас відчувати в роті смак льодяника, привезеного з цих подорожей. Легкі, іноді навіть смішні картинки тільки доповнюють атмосферу того, що все поряд. Світ малий і безкінечний водночас. Відстані – це зазвичай те, що ми будуємо у своїй голові.

– Так, звісно, мені імпонує Степан. Він мені дуже симпатичний. По-перше, він реальний: це м’яка іграшка, яка справді побувала у всіх цих країнах. По-друге, він має свій акаунт у соцмережах, де можна стежити за його життям. Степан – це ілюзія реальності, яка, проте, є реальною.

– Так, вирушила б. Хіба є хтось дотепніший за Степана (Сміється)?

– Дуже сподобались африканські країни, їхня естетка вражає своєю інакшістю.

P.S. Степан – дуже комунікабельний ведмідь. У нього фантастично багато друзів: когось із них він цитує, з кимось просто обіймається, вечеряє чи спить. Заходьте на його фейсбук- чи інстаграм-сторінку, переглядайте фото (і обов’язково читайте під ними коментарі) – знатимете про ведмедя Степана майже все! Однак у книжці “Країна призначення” – все ж таки більше!