У п’ятницю, 15 лютого, документальна кінострічка “Людина з табуретом” вирушає у допрем’єрний тур містами України. В прокат фільм про останню подорож Леоніда Кантера вийде 21 лютого. А от у Львові допрем’єрний показ цієї роботи відбудеться 16 лютого о 19.00 в “Кінопалаці” (вул. Театральна, 22). Саме цього вечора творча команда та герої представлять фільм і розкажуть особисті історії “табуретних” мандрів.

“Людина з табуретом” (Human with a Stool) – це документально-пригодницький фільм про останню подорож мандрівника і режисера Леоніда Кантера. У 2004 році на звичайній київській кухні студенти вигадали просту, але божевільну гру “З табуретом до океану”: донести чотири дерев’яні табурети до чотирьох океанів.

У фільмі глядачам покажуть останню, четверту подорож до Тихого океану, яка тривала рік. Леонід Кантер знімав усе, що його оточує, що й перетворило його життя на кіно. Після повернення в Україну мандрівників зустрічає полум’я війни. “Від фрази “зона АТО” мене пересмикує. Це брехня, ніякої АТО нема вже давно! Триває війна – війна з танками, мінометами, постійними обстрілами й регулярними частинами з обох сторін”, – розповідав Леонід Кантер у інтерв’ю Радіо Свобода в жовтні 2014-го. Він бачив цю війну на власні очі. Був співавтором двох фільмів про неї – “Добровольці Божої чоти” (2015 р.) та “Міф” (2018 р.) про загиблого воїна-співака Василя Сліпака.

Леонід Кантер вважав, що “перемога здобувається не лише за допомоги автоматів”: “Я хотів би взяти точкою відліку Революцію. Не для того це все робилося, щоби просто повалити один режим і привести інший. Кожен мріє і сподівається, що буде розбудована якась нова, дивовижна, казкова країна його мрії. Треба над цим працювати. Звичайно, можновладцям це все до дупи, але ми зі свого боку повинні працювати над створенням цієї омріяної країни. Ми її вже бачили – це країна Майдан, де люди були готові заради один одного пожертвувати всім”.

Кінострічка “Людина з табуретом” мала стати маніфестом одвічної сили людських мрій та її потужних дій. Проте сценарій змінило саме життя, а точніше подорож, яку безстрашний мрійник вирішив здійснити останньою. Режисер Ярослав Попов не міг залишити цю подію поза кінороботою, тому первинний задум пережив трансформації, і фільм перетворився на філософсько-пригодницький байопік.