У Львові в рамках проекту “Великі майстри” відкрили виставку “Євген Лисик. Мінотавр”. Експозицію можна оглянути до 9 грудня в галереї сучасного сакрального мистецтва IconArt (вул. Вірменська, 26) щодня, крім понеділка.

Євген Лисик – сценограф, майстер монументального живопису, графік. Автор сценографічного вирішення понад 80 вистав, представлених як на сценах України, так і за її межами. Декорації Євгена Лисика схожі на грандіозні настінні розписи, які вражають своєю майстерністю та глибиною образів. Художник залишив по собі ще й спадщину рисунків та малярських робіт, які тематично охоплюють розмаїті аспекти існування людини на землі, драму життя, де відчай і надія постійно змінюють одне одного.

Ось що розповідає про Євгена Лисика і цю виставку автор проекту “Великі майстри” Остап Лозинський:

“Графічні та малярські цикли Пікассо стали своєрідним джерелом натхнення для Євгена Лисика, зокрема для серії робіт на тему міфології, яка включала в себе й мінотаврів. Подібно до грецької міфології, де в одній істоті могли поєднуватись людина і тварина, Лисик об’єднував у одне ціле чоловіків та звірів, жінок та птахів. Так намагався показати, що в душі найстрашнішої, найтемнішої істоти є людське начало, співчуття і любов. Надзвичайно складні психологічні образи пронизані прагненням краси попри розуміння власної потворності.

Трактування Мінотавра як вигнанця, як істоти, що не сприймається суспільством, прийшло в результаті переосмислення життя навколо та призвело до ототожнення його зі сучасною людиною. Подібно до міфологічного чудовиська людина XX – ХХІ століть блукає в лабіринті – як зовнішньому, так і внутрішньому. Мінотавр, здавалось би, із негативного героя трансформується в трагічного. Незважаючи на своє походження, він не належить ні світу богів, ні світу людей, ні світу тварин – приречений на життя в лабіринті, який є для нього одночасно і будинком, і в’язницею. Він то філософ, який розмірковує про будову світу і своє місце в ньому та розуміє і приймає свою долю, то сильна і справедлива істота, яка допомагає людям, то лірик, який прагне краси і кохання. Та ким би він не був – розумною подобою людини, яка замкнена в анімалістичному тілі, чи все ж таки твариною, яка не здатна впоратись зі своєю людською суттю, Мінотавр залишається чудовиськом, бо таким його роблять люди… Залишається нескінченно самотнім”.