Події фільму “Святий Лоран. Страсті великого кутюр’є” Бертрана Бонелло  розгортаються в 1967 – 1976 роках. Цей період відомий як “вільне десятиліття” – час руйнування стереотипів, упереджень і моральних підвалин. Модний дім молодого Іва Сен-Лорана процвітає. Він аристократ, лібертин і жива легенда. Але що вище підносить кутюр’є хвиля успіху, то чорнішою стає прірва під його ногами. Сен-Лоран шукає натхнення і спасіння на богемних паризьких вечірках, в садах Марракешу, на картинах Ворхола і в книгах Пруста.Режисеру Бертрану Бонелло вдалося не тільки розповісти історію великого кутюр’є, але й створити портрет епохи з її непомірними розвагами та вмінням за будь-яку ціну проживати кожен момент життя гарно. Щоправда, знімальна група не отримала дозволу нинішнього власника бренда Saint Laurent Франсуа Піно на використання у роботі логотипа і суконь знаменитого дому моди.

“Реальна ціна моди” – це безпрецедентний проект, який відкриває шокуючу правду про світ навколо нас, про мільйони людей, які стоять за фешн-індустрією. Це історія про одяг, який ми носимо, людей, які його створюють, і їхній вплив на людство. Фільм Ендрю Моргана – захопливе документальне розслідування. Режисер показує, як вартість вмісту гардеробів знижується з року в рік у той час, як вартість життя і витрати на охорону природи та соціальний захист стрімко збільшуються.

Він ставить логічне запитання: якою ж насправді є ціна стилю?  У пошуках відповіді на нього Ендрю Морган побував як на головних подіумах світових столиць, так і в бідних районах країн третього світу, де в дійсності й народжується “висока мода”. Про проблеми глобалізації і “фаст-фешн” у “Реальній ціні моди” розповідають відомий дизайнер Стела Маккартні, екоактивіст і творець компанії Eco-Age Лівія Ферт та індійська екофеміністка Вандана Шива.

Драму “Кравчиня” Джослін Мургауз зняла за однойменним бестселером Розалі Гем. Дія фільму розгортається у 50-их роках минулого століття. Успішна кравчиня Тіллі Даннедж повертається з Парижа, де тривалий час працювала в Домі моди мадам Віоне, у рідну Австралію для того, щоб доглядати хвору матір. В невеликому містечку Дунгатар посеред пустелі жінка з’являється з улюбленою швейною машинкою – і підкоряє місцевих жінок вмінням створювати бездоганне вбрання. 

“В “Кравчині” дуже вдало поєднані комедійні й трагічні моменти, – каже акторка Кейт Вінслет, яка виконала головну роль. – Для роботи над фільмом було дуже важливо дізнатися більше про цей фах. Тіллі Даннедж – кравчиня, тож я теж мусила навчитись хоч трохи шити на машинці. В результаті майже місяць разом із інструктором вчилася працювати на старій добрій машинці “Зінгер”. Вона анітрохи не схожа на сучасні, які працюють дуже швидко і в яких достатньо просто натиснути кнопку. Старий спосіб шиття вимагав значно більше технічних навичок, проте саме він мені до вподоби”.

До слова, аби зіграти цю роль, Кейт Вінслет довелося схуднути на 12 кілограмів. Але ці старання були виправдані, адже Тіллі Даннедж на екрані виглядає надзвичайно ефектно: навіть посеред пустелі  фарбує губи тільки червоною помадою, носить елегантні черевички на високих підборах, сукні, що підкреслюють талію, і не уявляє себе без капелюшка, рукавичок та перлового намиста. Звичайно, такий яскравий образ не склався б, якби не кропітка праця художника по костюмах Марійон Бойс, яка черпала натхнення в творчості Крістіана Діора та Крістобаля Баленсіага.

“Вересневий номер” – це документальний фільм про Анну Вінтур, легендарного редактора журналу мод Vogue . Для його створення режисер використав матеріал, відзнятий у процесі підготовки до друку номера Vogue за вересень 2007 року. Саме цей випуск став найоб’ємнішим глянцевим журналом за всю історію видання – складався з 840 сторінок і важив близько двох кілограмів. Для розвитку однієї сюжетної лінії режисер використав протистояння між Анною Вінтур та її правою рукою, креативним директором і стилістом Грейс Коддінгтон. Це єдина людина в команді Vogue, яка безперервно сперечається з легендарним редактором, та все ж визнає талант Анни до вловлювання нових тенденцій світу моди. Вінтур, натомість, захоплюється професіоналізмом Грейс. Вони прийшли на роботу в Vogue у один день. Можливо, це зближує їх і одночасно змушує тримати себе в напруженні. Вінтур постає в різних іпостасях: найвпливовішою персоною у світі моди, яка критикує зовнішність і стан волосся моделі з вересневої обкладинки Сієнни Міллер, турботливою мамою, покровителем молодих талантів у фешн-індустрії.

У “Вересневому номері” розкриті секрети закулісного світу моди , а також докладно висвітлені основні стадії підготовки журналу до випуску: вибір рубрик, модних трендів і аксесуарів, зйомки фотоматеріалу, фотосесія для обкладинки, відбір фінального матеріалу. У фільмі знялися Анна Вінтур, Оскар де ла Рента, Патрік Демаршельє, Джон Гальяно, Жан-Поль Готьє та ін.

Документальна кінострічка Річарда Преса розповідає про унікального фешн-фотографа Білла Каннінгема. Окрім самого поважного маестро фотографії, у фільмі знялися Том Вульф, Едітта Шерман, Айріс Апфель, Говард Кода і Анна Вінтур. 

“Коли ми одягаємося вранці, ми одягаємося для Білла”, – зауважила якось Анна Вінтур. Це фільм про легендарного унікального фотографа і одного з найчарівніших і людяних постатей у індустрії моди. 30 років тому Білл Каннінгем став родоначальником такого популярного тепер напрямку, як стрит-стайл фотографі. Важко повірити, що цьому енергійному й активному чоловікові вже за вісімдесят. Чверть століття він незмінно працює над репортажною зйомкою в газеті The New York Times для щотижневих колонок “На вулиці” і “Вечірні години”. Білл знає про світ моди все, але намагається залишатися у відношенні до нього аутсайдером. Завдяки цьому він зумів зберегти свіжий погляд на речі. Неймовірна захопленість, гостре око і тонка спостережливість дозволяють фотографу помітити ледь вловні віяння вуличної моди раніше і точніше, аніж будь-якому фешн-редактору або експертові індустрії. І хоча Білл Каннінгем був першим фотографом, який звернув увагу на вуличну моду, він не знимкує одяг, а радше документує історію.

“Квітка пустелі” (Німеччина – Великобританія – Австрія), 2009 рік

Біографічна драма Шері Хорман “Квітка пустелі” – це екранізація книги Варіс Діріє, сомалійської топ-моделі, яка розповіла свою непросту історію життя. Варіс народилася в Сомалі – одній із найбідніших і неблагополучних країн Африки. До тринадцяти років вона жила в родині кочівників, які займалися скотарством. Батьки хотіли видати дівчинку заміж за 60-річного чоловіка (вона б стала почесною четвертою дружиною), але Варіс вирішила піти своїм шляхом: порушити сімейні традиції і втекти до бабусі в місто Могадішо – столицю Сомалі. Заради цього вона пішки перетинає пустелю і дивом виживає. Дбайлива бабуся відправляє внучку до Лондона з дядьком-дипломатом як прислугу. Незабаром у Сомалі починається громадянська війна, посол і вся його родина залишають Англію. Варіс зостається у Лондоні як нелегалка і влаштовується працювати прибиральницею в McDonalds. Її помічає відомий фотограф Теренс Донован і відкриває її світу високої моди. За кілька років жінці вдалося стати однією з найпопулярніших моделей світу. Варіс не була першою темношкірою топ-моделлю, але вона стала першою жінкою, яка публічно засудила практику жіночого обрізання. Вона стала спеціальним послом ООН і створила Фонд боротьби з жіночим обрізанням.

Історичну мелодраму “Коко до Шанель” зняв режисер Крістіан Дюге. Вона стала екранізацією книжки Едмонд Шарль-Ру “Неправильна, або Моя біографія Шанель” (L’irrйguliиre, ou mon itineraire Chanel, 1974). Легендарну головну героїню на екрані прекрасно втілила француженка Одрі Тоту. До неї на цю роль претендувала Кіра Найтлі.

Фільм оповідає глядачам історію життя Габріель (вона ж Коко) Шанель, яка стала іконою стилю уже в досить зрілому віці. З дитинства, яке почалося в сирітському притулку, він показує її важкий шлях до популярності та визнання через війни і бідність. Сюжет сфокусований на часі, коли дизайнер, ще не будучи знаменитою законодавицею мод, одягнула жінку в чоловічий костюм і маленьку чорну сукню. Коко завжди дотримувалася в моді та стилі зручності й практичності.

Американська комедійна драма Девіда Френкела “Диявол носить Prada” за однойменною книгою Лорен Вайсбергер здобула свого часу чимало поціновувачів. Міранда Прістлі, роль якої виконала Меріл Стріп, є головним редактором одного з найпопулярніших журналів мод у Нью-Йорку. До неї на роботу влаштовується Андреа Сакс (Енн Гетевей), дівчина з провінції. Її посада вимагає допомагати в усьому всесильній Міранді. Андреа має великі амбіції, вона завжди мріяла про цю посаду, але ніколи не думала, що їй буде так важко на ній. Адже доводиться практично цілодобово працювати на редакторку, яка завантажує дівчину безконечними завданнями та ще й вічно незадоволена новою працівницею.