Сонце в наших очах уособлює життя. А що буде, коли воно в якийсь момент згасне?.. Більшість розуміє, що кінець очевидний. У фільмі “Пекло” людство зіткнулося з цією проблемою в 2057 році. З метою порятунку до світила вирушає космічний корабель із бомбою, яка вибухнувши поверне зірку до життя.
Здавалося б, вісім людей на величезному кораблі в космосі з місією врятувати світ... що може бути нового? Але сама стрічка зроблена дуже якісно та професійно. Захоплює кожна дія, кожен герой, в картині безліч неймовірних та величних сцен, а також складних психологічних ситуацій у взаєминах людей.
Фільм, де реальність переноситься в сон і дії людей у ньому можуть змінити все життя. Герой картини давно звик блукати кімнатами чужих сновидінь, обережно виймаючи секрети з глибин людської підсвідомості. Ця унікальна здатність робить з нього майстра шпигунства і втікача, позбавляючи всього, що йому дороге. Бажаючи повернути своє життя, він зважується на небезпечний і неможливий трюк.
У добрих традиціях Нолана, стрічка захоплює глядача цілком і повністю завдяки приголомшливим спецефектам, тонкому психологізму і безлічі несподіваних поворотів сюжету.
Цей фільм, хоча його й важко віднести до наукової фантастики, зачіпає напевно найголовнішу тему – чи насправді все, що відбувається навколо нас, є реальністю, а не лише сном.
“Марсіянин” (США), 2015 рік
Один із номінантів на “Оскар” 2015 року, фільм “Марсіянин” є своєрідною історією космічного Робінзона Крузо, який опинився сам не на острові, а трохи далі – на Марсі. Захоплива історія виживання людини в умовах, не призначених для людей у принципі. Незважаючи на гострий і динамічний сюжет, що порушує серйозні теми, картина не позбавлена гумору. Хоча, може, саме іронія допомагає в безвихідних ситуаціях?
Історія Марка Вотні вчить глядачів двох речей: здобувати знання – це добре, а здаватися у важких ситуаціях – погано. При всій простоті й очевидності таких тверджень виявляється достатньо, щоби картина “Марсіянин” сприймалася як хороше, легке та цікаве кіно. Хоча все ж таки варто прочитати й однойменну книгу американського письменника-дебютанта Енді Уїра, аби зрозуміти деякі речі, що не були показані в кінострічці.
“Місяць 2112” (США), 2009 рік
Режисерський дебют сина Девіда Боуї Дункана Джонса можна вважати вдалим: не надто складний (за мірками сучасного комерційного кіно) сюжет і темпи роботи знімальної групи (“Місяць” зняли всього за 33 дні) не позначилися на його видовищності.
Фактично це стрічка про самотність. Провівши на Місяці майже три роки, астронавт Сем Белл (Сем Роквелл) рахує дні, що залишилися до повернення на Землю. Удома його чекають дружина і маленька донька, з якими він зрідка спілкується по супутниковому зв’язку. Белл намагається коротати час, що спливає тут надзвичайно повільно: поливає рослини, різьбить по дереву та перемовляється зі своїм єдиним “другом” – бортовим роботом на ім’я Герті. Чекати повернення на Землю залишилося недовго, але багаторічне перебування на самоті все ж таки позначилося на розумі героя – у Сема починаються дивні галюцинації...
“Гравітація” (США), 2013 рік
Сандра Буллок знімається в ролі видатного медичного інженера доктора Раян Стоун, яка вперше полетіла у космос. Джорджу Клуні дісталася роль досвідченого космонавта Метта Ковальскі, що звершує свій останній політ перед виходом на пенсію.
“Гравітація” – кінематографічний кошмар для тих, що мають агорафобію (страх відкритого простору) – приголомшує реалістичністю і психологізмом розповіді, у якій головною дійовою особою є абсолютна, всеосяжна, страшна порожнеча, з якою стикаються герої фільму. І коли компанію тобі складають лише власні не надто радісні думки та вичерпується запас кисню – це справді страшно!