Джерела творчості Івана Остафійчука
Наступного тижня з нагоди 75-річчя митця у Львові презентують альбом-монографію з аналізом його робіт авторства Мар’яна Бесаги
У вівторок, 28 липня, о 16.00 у Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького (просп. Свободи, 20) відбудеться презентація альбома-монографії Мар’яна Бесаги “Іван Остафійчук. Джерела творчості”. Альбом, як і ретроспективна виставка графіки та малярства Івана Остафійчука, експонується в музеї (про це ви можете прочитати в попередньому числі “Пошти”) і приурочений до 75-річчя художника. Альбом увійшов до двадцятки найкращих книг Форуму видавців у Львові 2013 року.
Мистецтвознавець, заслужений діяч мистецтв України Любов Волошин звертає особливу увагу на дизайн книги, “виконаний із великим мистецьким тактом і любов’ю, що є творчою роботою Михайла Царика”. Видання має 287 сторінок і являє собою чітко структуровану цілість, поділену на декілька розділів. Відкриває книжку текстова частина з аналізом творів Івана Остафійчука. Її автором є кандидат мистецтвознавства Мар’ян Бесага – доцент кафедри живопису та кафедри менеджменту Львівської національної академії мистецтв.
Далі, після короткого перегляду основних публікацій про художника, розпочинається власне альбомна частина книжки, що складається з великого розділу “Графіка” (понад 150 чорно-білих і кольорових репродукцій) та розділу “Малярство”, до якого увійшло понад 80 кольорових репродукцій.
Завершує книгу цікавий розділ із архівними матеріалами стосовно творчої біографії митця. Мова про
50 світлин, дипломні відзнаки, розгортки й афіші вітчизняних та зарубіжних виставок Івана Остафійчука. Серед них особливо виділено дві високі відзнаки митця: золоту медаль ІХ Міжнародної виставки графіки у Брно 1980 року та Національну премію
| Іван Остафійчук народився 28 липня 1940 року в с. Тростянець Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. Навчався у Вижницькому училищі прикладного мистецтва, а у 1960 – 1966 роках – у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва (нині – Львівська національна академія мистецтв). Його педагогами були Ярослава Музика, Роман Сельський, Леопольд Левицький. Після закінчення інституту працював у сфері декоративного мистецтва, виконував проекти гобеленів, монументально-декоративні панно та мозаїки. У 1968 році став членом Спілки художників УРСР. Із 1963-го ще студентом став експонентом виставок: обласних, республіканських, всесоюзних і міжнародних. У 1978 році відбулася перша персональна виставка митця у Львівській картинній галереї, у 1980-ому – у Тернополі та Хмельницькому, у 1986-ому – знову у Львові в Музеї народної архітектури і побуту. У 1980 році на ІХ Бієнале графічного мистецтва у Брно (Чехословаччина), де експонували кілька тисяч творів більше 600 художників із різних країн, журі виділило серію монотипій “Українські народні пісні” Івана Остафійчука, присудивши йому золоту медаль. Ці твори не залишилися поза увагою і на Всесоюзній виставці книжкової ілюстрації (Москва, 1979 рік), і на виставці радянської графіки в Болоньї (1980 рік). Твори митця експонували на Міжнародному квадрієнале гравюри малих форм (Чехословаччина, 1981 рік), ІІІ Бієнале європейського естампу (Баден-Баден, Німеччина, 1983 рік), на виставках радянської графіки в Бельгії (1983 рік) і Франції (1983 рік). У 2007 році Іванові Остафійчуку присудили Національну премію України ім. Тараса Шевченка за цикли художніх робіт “Моя Україна”, “Подорож до Батурина” та “Бойківська сага”. |
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
