Нещодавно академічний камерний оркестр “Віртуози Львова” повернувся із шопенівського фестивалю, який організовують щороку в Швейцарії (у Женеві). 

На запрошення Асоціації Фридерика Шопена оркестр мав честь вже вдруге виступити на цьому престижному європейському святі музики. А символом єдності трьох народів – польського, швейцарського та українського – стала копія портрета Фридерика Шопена з фондів Львівського історичного музею, яку дирекція оркестру подарувала організаторам фестивалю. 

“Пошта” поспілкувалася з народним артистом України, засновником і художнім керівником “Віртуозів Львова” Сергієм Бурком. Говорили про те, чим дивував оркестр на фестивалі Шопена у Швейцарії та як сприйняла швейцарська публіка українську музику.

– Цього року організатори фестивалю запропонували оркестру дві різні програми. Хоч Женева не дуже велика, але має цікаві культурні традиції. Про це свідчить, зокрема, те, що у цьому європейському місті щороку відбувається фестиваль Фридерика Шопена. 

В рамках фесту наш оркестр представляв твори європейських, польських і українських композиторів. То було для нас великою честю, а також великою відповідальністю, адже це вперше організатори заходу запропонували нам виконати твори українських композиторів, зокрема львівських. 

У поєднанні з європейською класикою і фортепіанними концертами Шопена, які звучали на кожному концерті фестивалю, ми зіграли Партиту №6 Мирослава Скорика, “Симфонію-естраваганца” Олександра Козаренка, “Отче наш” Максима Березовського, різноманітні мініатюри українських композиторів. Приємно, що на одному з концертів у Женеві, який відбувся вже поза фестивалем, взяв участь вихованець львівської музичної школи, молодий і талановитий скрипаль Олег Каськів.

– Загалом організатори шопенівського фестивалю дуже задоволені. Вони високо оцінили майстерність оркестру, відзначили його професіоналізм. 

Як запевняють самі музиканти з “Віртуозів Львова”, багато слухачів після концерту підходили до них і висловлювали захоплення саме українською музикою, особ­ливо тими творами, які виконав оркестр на фестивалі. Швейцарські меломани казали, що це дійсно цікава та глибока музика. Для них стала відкриттям, зокрема, Партита №6 Мирослава Скорика, адже це чудовий твір, глибоко драматичний, сповнений цікавих образів і настроїв.

Певною несподіванкою для них стало виконання “Симфонії-естраваганци” Олександра Козаренка. Здавалося б, що спільного з музикою Шопена мають ці твори, адже то зовсім різні епохи. Однак їх виконання додало різноманітності програмі концертів. В цьому цікавому поєднанні прозвучала й “Орава” польського композитора Войцеха Кіляра, також львів’янина.

Нещодавно у нашому місті встановили пам’ятну дошку на будинку, де він народився. Власне ці два твори мають особливе фольклорно-колористичне забарвлення, а тому так добре поєдналися для загального сприйняття концерту. На біс оркестр виконав знаменитий “Полонез” Огінського, і, знову ж таки, відому “Мелодію” Мирослава Скорика, що стало символічною ознакою, яка об’єднала оркестр, фестиваль та аудиторію. 

“Віртуози Львова” на гастролях завжди намагаються підкреслювати українську європейськість і те, що європейська історія, зокрема у сфері музичної культури, близько дотична до львівського музичного середовища. Згадаймо, до прикладу, Моцарта, Ліпінського... 

– Так. І це стало справжньою несподіванкою для слухачів шопенівського фестивалю. Наш оркестр привіз і подарував копію раритетного портрета Фридерика Шопена, який намалювала його улюблена учениця 16-річна Марія Влодзінська. Оригінал його зберігається у фондах Львівського історичного музею. Є легенда, що Марія Влодзінська була останнім романтичним коханням композитора. Взагалі ця картина стала відкриттям для любителів музики Шопена, його дотичності до історії Львова, України. 

Крім того, в нашому місті багато років працював улюблений вчитель Шопена – видатний польський піаніст і педагог Кароль Мікулі, який був ректором Львівської консерваторії. Портрет Шопена був урочисто подарований організаторам фестивалю як символ європейської єдності. Хочу сказати, що директор фестивалю Альдона Якобсон-Будревич назвала це єдністю України і Європи. 

Портрет символічно об’єднав три країни — Україну, Швейцарію та Польщу. Напевно, це саме ті ознаки нашої причетності до європейської історії та культури, які ми зараз намагаємося стверджувати в своїх прагненнях до Європейського Співтовариства та інтегрування до Європи. 

Я вдячний директорові Львівського історичного музею Богдану Миколайовичу Чайковському, який люб’язно дав нам у подарунок для фестивалю копію цього портрета. У фондах Львівського історичного музею зберігається багато раритетних речей, пов’язаних із “шопеніаною” тут, у Львові, та в Україні загалом. Зокрема листи Шопена.

До речі, коли в Польщі на державному рівні відзначали 200-ліття з дня народження цього видатного композитора, саме Львівський історичний музей попросили підготувати відповідний каталог.