Нещодавно академічний камерний оркестр “Віртуози Львова” повернувся із шопенівського фестивалю, який організовують щороку в Швейцарії (у Женеві).
На запрошення Асоціації Фридерика Шопена оркестр мав честь вже вдруге виступити на цьому престижному європейському святі музики. А символом єдності трьох народів – польського, швейцарського та українського – стала копія портрета Фридерика Шопена з фондів Львівського історичного музею, яку дирекція оркестру подарувала організаторам фестивалю.
“Пошта” поспілкувалася з народним артистом України, засновником і художнім керівником “Віртуозів Львова” Сергієм Бурком. Говорили про те, чим дивував оркестр на фестивалі Шопена у Швейцарії та як сприйняла швейцарська публіка українську музику.
– Які особливості цьогорічного фестивалю Фридерика Шопена?
– Цього року організатори фестивалю запропонували оркестру дві різні програми. Хоч Женева не дуже велика, але має цікаві культурні традиції. Про це свідчить, зокрема, те, що у цьому європейському місті щороку відбувається фестиваль Фридерика Шопена.
В рамках фесту наш оркестр представляв твори європейських, польських і українських композиторів. То було для нас великою честю, а також великою відповідальністю, адже це вперше організатори заходу запропонували нам виконати твори українських композиторів, зокрема львівських.
У поєднанні з європейською класикою і фортепіанними концертами Шопена, які звучали на кожному концерті фестивалю, ми зіграли Партиту №6 Мирослава Скорика, “Симфонію-естраваганца” Олександра Козаренка, “Отче наш” Максима Березовського, різноманітні мініатюри українських композиторів. Приємно, що на одному з концертів у Женеві, який відбувся вже поза фестивалем, взяв участь вихованець львівської музичної школи, молодий і талановитий скрипаль Олег Каськів.
– Як сприйняла публіка концерти львівського оркестру?
– Загалом організатори шопенівського фестивалю дуже задоволені. Вони високо оцінили майстерність оркестру, відзначили його професіоналізм.
Як запевняють самі музиканти з “Віртуозів Львова”, багато слухачів після концерту підходили до них і висловлювали захоплення саме українською музикою, особливо тими творами, які виконав оркестр на фестивалі. Швейцарські меломани казали, що це дійсно цікава та глибока музика. Для них стала відкриттям, зокрема, Партита №6 Мирослава Скорика, адже це чудовий твір, глибоко драматичний, сповнений цікавих образів і настроїв.
Певною несподіванкою для них стало виконання “Симфонії-естраваганци” Олександра Козаренка. Здавалося б, що спільного з музикою Шопена мають ці твори, адже то зовсім різні епохи. Однак їх виконання додало різноманітності програмі концертів. В цьому цікавому поєднанні прозвучала й “Орава” польського композитора Войцеха Кіляра, також львів’янина.
Наш оркестр привіз і подарував копію раритетного портрета Фридерика Шопена, який намалювала його улюблена учениця 16-річна Марія Влодзінська. Є легенда, що Марія Влодзінська була останнім романтичним коханням композитора
Нещодавно у нашому місті встановили пам’ятну дошку на будинку, де він народився. Власне ці два твори мають особливе фольклорно-колористичне забарвлення, а тому так добре поєдналися для загального сприйняття концерту. На біс оркестр виконав знаменитий “Полонез” Огінського, і, знову ж таки, відому “Мелодію” Мирослава Скорика, що стало символічною ознакою, яка об’єднала оркестр, фестиваль та аудиторію.
“Віртуози Львова” на гастролях завжди намагаються підкреслювати українську європейськість і те, що європейська історія, зокрема у сфері музичної культури, близько дотична до львівського музичного середовища. Згадаймо, до прикладу, Моцарта, Ліпінського...
– Оркестр “Віртуози Львова” подарував організаторам фестивалю копію портрета Шопена. Як виникла ця ідея?

– Так. І це стало справжньою несподіванкою для слухачів шопенівського фестивалю. Наш оркестр привіз і подарував копію раритетного портрета Фридерика Шопена, який намалювала його улюблена учениця 16-річна Марія Влодзінська. Оригінал його зберігається у фондах Львівського історичного музею. Є легенда, що Марія Влодзінська була останнім романтичним коханням композитора. Взагалі ця картина стала відкриттям для любителів музики Шопена, його дотичності до історії Львова, України.
Крім того, в нашому місті багато років працював улюблений вчитель Шопена – видатний польський піаніст і педагог Кароль Мікулі, який був ректором Львівської консерваторії. Портрет Шопена був урочисто подарований організаторам фестивалю як символ європейської єдності. Хочу сказати, що директор фестивалю Альдона Якобсон-Будревич назвала це єдністю України і Європи.
Портрет символічно об’єднав три країни — Україну, Швейцарію та Польщу. Напевно, це саме ті ознаки нашої причетності до європейської історії та культури, які ми зараз намагаємося стверджувати в своїх прагненнях до Європейського Співтовариства та інтегрування до Європи.
Я вдячний директорові Львівського історичного музею Богдану Миколайовичу Чайковському, який люб’язно дав нам у подарунок для фестивалю копію цього портрета. У фондах Львівського історичного музею зберігається багато раритетних речей, пов’язаних із “шопеніаною” тут, у Львові, та в Україні загалом. Зокрема листи Шопена.
До речі, коли в Польщі на державному рівні відзначали 200-ліття з дня народження цього видатного композитора, саме Львівський історичний музей попросили підготувати відповідний каталог.
Розмовляла Ольга Максим’як