– Попросили написати, чому я йду на вибори. Коротко десь так: я згодна, що країні потрібен новий парламент (від 16 січня потрібен!).

Я знаю, що вся наша пострадянська виборча система – це система фейкової демократії, і “потрапляння в номенклатуру” (див. мою статтю “Нескромна чарівність номенклатури” з попереднього “виборчого сезону”), у тому числі в “партійні списки”, має в нас небагато спільного з політичною активністю в словниковому значенні слова. Тому я не маю ілюзій щодо можливого “реформаторського потенціалу” майбутнього парламенту: це має бути “парламент на виживання” – такий, щоб із найменшими втратами допоміг провести країну “між рифами” в добу Всесвітньої Трясці (яка щойно розпочалася!). 

Я не сумніваюся, що “ФСБ РФ і товариш Путін лічно” завбачливо порозкладали свої “яєчка” в різні “партійні кошики”, хоч і не в усі порівну. В моїх інтересах громадянки України – якомога “змінімалізувати” кількість “отруйних яєчок” у майбутній Верховній Раді України. Розуміється, що це гра “втемну”: яєчка немарковані, і не факт, що замість старих, побитих наш стратегічний противник не підкинув нам на ринок гладеньких і свіжих. Але вони так само тухлі, і тому тут виручає нюх. Сьогодні в скриньці знову повно спаму – “Голосуй серцем!”. Коли вже так апелювати до анатомії й фізіології, я б це виправила на “Голосуй носом!”.

Резюме: я йду на вибори з надією, що мій голос допоможе зменшити в парламенті моєї країни кількість її ворогів.

– Всі попередні роки мене хвилювало питання: де львівські? Тобто в часи бандитсько-фінансово-промислових груп Київ бачив і дніпропетровських, і донецьких, і харківських і бозна-яких, тільки не львівських. А воно – он воно що. Львів’яни просто ждали, поки все це діло цивілізується та інституалізується, щоб увійти в столицю цивілізовано. Думаю, тепер все буде збалансовано. Західний вектор буде належно представлений і впливатиме на країну.

– Ви собі як хочете, а для мене найголов­нішим вислідом цих виборів є не те, що хтось пройшов чи не пройшов, а передусім те, що Київ (а з ним і вся Правобережна – від Збруча аж до Дніпра) і Західна Україна підтвердили свою політичну єдність. Це, власне кажучи, той кістяк, навколо якого будуватиметься нова країна. Подобається це комусь чи ні. 

Сподіваюся, решта підтягнеться як партнери, а не гальмо на шляху змін. Для цього їм треба або викинути на смітник історії свої комуно-кримінальні еліти і заснувати нові проекти, або приєднатися до загальноукраїнських. 51% за ОБ на звільнених українською армією землях – ганьба!

– Що б там не сталося, це вже не ті кандидати, це вже не ті виборці. І принципи у перших і в других теж не ті. Звісно, мова не про всіх. Але точка неповернення, якою не стала Помаранчева революція, відбулася. Ми подорослішали, сподіваюся, і це плюс.

– Українці – досконала нація. Ми вміємо радіти не тільки з власних успіхів, але й з чужих невдач. Наприклад, тому, що Кінах не пройшов у нас в Очакові, а Фаріон – у Львові. Ну чим не привід для того, щоби тішитися?

Садовий успішно зробив те, що не вдалося “Собору” два роки тому – віддав список громадським авторитетам і провів їх у Верховну Раду. За що йому респект (хоч нашого особистого ставлення до Садового це не змінює, але що зроблено, те зроблено). Він знайшов гроші, провів ефективну кампанію і довів справу до кінця. 

Єдине, що тепер співчуваємо Єгору Соболєву, який мусить відповідати на незручні питання, як-от, звідки взялися гроші. Тим більше що він активний люстратор і борець з корупцією.

– Ну от, “Правий сектор” не пройшов... Зате пройшли Бойко, Льовочкін, Шуфрич, Ковалевська, Добкін, Вілкул, Рабінович! Феєрично! Поліклініка! Шкода, що Боня мій (пес) не балотувався – пройшов би сто відсотків! Добрий у нас народ, сердобольний.

– Ну що, вибори відбулись. А результат... Він кращий, ніж я очікував, та гірший, аніж хотілось би. Сподіваюсь, що першим трьом політичним силам, які очолюють виборчу таблицю, вистачить розуму створити коаліцію. 

А нам треба засукувати рукави і бути готовими бити пики тим із нардепів, хто, отримавши нашу довіру, раптом вирішить, що вони вже взяли бога за бороду і можуть робити все, що потрібно власне їм, а не нам. Ні, хлопці з дівчатами, не надійтесь! Ми вас будемо тепер вчити служити народу і Україні! Інакше... Ну, ви ж розумієте, про що я хотів сказати?