З 1 по 3 листопада у Палаці мистецтв триватимуть покази Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. 

Впродовж цих трьох днів покажуть шість фільмів – учасників фестивалю: “Хворісукалюди” Юрія Рачинського (Україна – Австрія, 2014 р.), “Життя в раю” Романа Вітала (Швейцарія, 2013 р.), “День шахтаря” Гаеля Мокаера (Франція, 2013 р.), “Путінські ігри” Олександра Гєнтелєва (Німеччина – Ізраїль – Австрія, 2013 р.), “Останній лімузин” Дарії Хльосткіної (Росія, 2014 р.) та ”Євромайдан, чорновий монтаж”. 

“Хворісукалюди”. Документальний триптих про безпритульних, які переросли наркозалежність і намагаються розпочати доросле життя. У пошуках матері хлопець повертається до рідного села, де панує деградація, ненависть та садистичний гнів. Вагітна дівчина хоче народити, хоча на її нащадка напевне чекає ще важче дитинство, але сестри переконують її зробити аборт. 

“Життя в раю”. З того часу, як швейцарський уряд організував для біженців, яким відмовили в притулку, депортаційний центр у ідилічному гірському селищі Вальцейна, кожний четвертий, що проживає там, нелегальний іммігрант. Фільм викриває систему швейцарської політики надання притулку біженцям і те, як привілейовані жителі Заходу поводяться із сусідами-біженцями, як це впливає на їхні життя і як воно – бути шукачами притулку в “раю”.

“День шахтаря”. Події кінострічки  розгортаються в українському селі, де організували півкарнавальну церемонію у застарілому радянському стилі. Аж раптом шахта – така ж нещадна, як тюрма. Щоб захиститися від хаосу, усі ховаються за своїми реєстраційними номерами, як талісманами. Камера переносить глядачів глибоко в надра землі, яка поглинає і водночас годує, зігріває і просвітлює своїх дітей. 

В цей убогий, виснажливий, задушливий, тьмяний і тісний світ повзком вторгаються, брязкаючи металом і здіймаючи пил, зігнуті чоловіки. Свято, означене кількома надувними кульками, дає цим чоловікам трохи перепочити від повсякденності. Та чи справді їм дихається легше на поверхні?

“Путінські ігри”. Розповідь про перші за всю історію Зимових Олімпійських ігор змагання , які провели на субтропічному курорті. “Сочі-2014” за витратами на підготовку – найдорожча Зимова Олімпіада, яка б’є всі рекорди за масштабами корупції та манії величності. До прикладу, на будівництво 45-кілометрової дороги до Олімпійського селища були витрачені такі гроші, за які цю дорогу запросто можна було б покрити золотом або ж вимостити чорною ікрою.

Режисеру вдалося поговорити з багатьма ключовими постатями – від мера міста Сочі та корумпованих підрядників, сенаторів і лобістів до президента Олімпійського комітету Росії. Ці розмови допомогли авторові показати, що підготовка цієї Олімпіади є відчутною екологічною загрозою та історією про величезне розкрадання грошей.

“Останній лімузин”. Головні герої фільму – Михайло, Андрій, Ніна, Володимир, Надя і Люда – працівники колись могутнього автомобільного заводу ЗІЛ. Вони мали різні посади – від начальників та інженерів до майстрів і різноробів. Тож із болем сприймають занепад підприємства, намагаючись вистояти завдяки своєму професіоналізму в умовах, коли все навколо нищиться. 

Раптом завод отримує замовлення на виготовлення трьох легендарних лімузинів ручного збирання. Ці автомобілі колись були одним із основних символів військових парадів армії Радянського Союзу на Красній площі у Москві. Михайло разом зі своєю командою фахівців з ентузіазмом береться до роботи, радіючи можливості показати, чого він вартий...

“Євромайдан, чорновий монтаж” покаже глядачам три місяці революції. Від обуреного протесту до народного єднання. Від каструль на голові до кийків і бронежилетів. Від ейфорії перемоги до оплакування загиблих Небесної сотні. Революцію як вибух пробудженої гідності, як ейфорію свободи, як біль усвідомлення ціни, як народження новітньої історії України. 

Цього року організатори Docudays UA вирішили відмовитися від фільму-відкриття, адже вся увага суспільства прикута до змін, які тепер відбуваються в державі. “Ми звернулися до режисерів, що знімали український протест, і попросили надати нам найкращі кадри. Епізоди майбутніх фільмів про Євромайдан склалися у калейдоскоп революції, що не потребує коментарів, – кажуть про цю добірку організатори фестивалю. – Пропонуємо вашій увазі хроніку Українського протесту. Проживіть з нами ці три місяці боротьби, відчуйте і побачте революцію нашими очима”.