– Зараз в нас уже немає свого чи не свого кандидата, вже неважливо, хто за кого голосував. Дуже важливо, щоб ми завтра не прокинулися із розумінням, що справу зроблено: “Ми зробили все, а тепер у нас своє життя, справи, робота, друзі.., а ти працюй”. 

Ми, українці, багато разів повторювали цю помилку. Із самого ранку щодня, пам’ятаючи, що ми обрали президента, кожен має стежити за тим, що робить гарант, і запитувати себе: а що ж зробив я? Виходячи щоранку з будинку, маємо перевірити, чи сміття в урнах, а чи поза ними, чи прибраний дитячий майданчик , бо це також наша робота!

Очікувати від однієї людини – президента, що вже завтра він наведе лад у країні, післязавтра у нас звідкись втричі збільшаться зарплати, а за п’ять років ми ввійдемо у Євросоюз і станемо найбагатшою країною в світі, не можна!

Своїми одноосібними повноваженнями президент не може зробити нашу країну успішною, але своїм прикладом може показати тренд нової поведінки: ніякого кумівства і близьких друзів – тільки професіонали і патріоти в команді! Бути звичайною людиною без усіх тих кортежів, закритих дач і машин! Це все має залишитися в минулому назавжди!

– Той, ЩоМиЗаНьогоПроголосували, повинен зрозуміти, що ми станемо його найбільшими критиками і найприскіпливішими контро­лерами. Хай не думає, що наш вибір – ознака довіри. Рівно навпаки. А коли що, то ми першими вийдемо на протест його скидати.

– Явка була високою, понад 60 відсотків. Але однаково постає питання: що решта українського народу робила? Серіальчики дивилась? Ну, окей, Донбас не зміг, а інші? 

Чого моя бабця з Черкас у свої 78 років після інсульту з костуром дотягла ноги до дільниці, а “молоднячок” з центру України по готелях в Яремчому тусував тим часом? Чого найвища явка знову на заході? Іншим областям і далі трохи більше “фіолетово” за свою долю?..

– Що ж нам показали ці виборчі перегони, шановні співвітчизники? Дуже важливо показали – всі ці роки ми були заручниками Донбасу та Криму. От і все. Вони обирали наше майбутнє, наше сьогодення, а сьогодні ми обрали самі. Без Януковича і Тігіпки.

Попереду неоднозначний, складний, непростий, але свій шлях, котрий ми давно мали пройти, та досі не пройшли, – еволюційний. На жаль, ті прокляті півпроцента не давали нам історичного маневру. Микита Хрущов мав рацію: радянський етнос відбувся. І він породив пострадянського монстра. 

Дивним чином в цьому “коктейлі” український нарід зберігся, збагатився найліпшими людьми всіх можливих етнічних походжень і знову випірнув на історичну арену, при цьому одразу із сокирою в селянсько-урбаністичних руках. Два в одному – це про нас. Древній і новонароджений, терплячий і войовничий, кумедний і суворий водночас. Такий цікавий народ.

– Ділюсь деякими спостереженнями та висновками щодо виборів-2014. Приємно, що в черзі на голосування (у центрі Києва, між іншим) було чутно багато української мови. Бачив там багато молоді, яка візуально могла б здатися зовсім аполітичною, інертною. Також багато молодих людей працює на дільниці, і це надихає. 

Але нам усім ще вчитися і вчитися організовувати та організовуватися на всіх рівнях! Настав час розробляти і впроваджувати електронну систему голосування. В перспективі її можна було б використовувати й для всеукраїнських опитувань та референдумів – хоч по кожному важливому для держави та народу питанню. 

І наостанок: ті, хто відклав голосування на кінець дня, поїхавши на відпочинок за місто, повівся доволі безвідповідально. Але я дуже сподіваюся, що й такі громадяни встигли проголосувати. Все ж таки це краще, ніж просто “забити”.

– День 25 травня минув, і ми вже маємо результати екзит-полів... Все передбачувано, панове та пані, і все для нас як громадян великої держави тільки починається. Як, зрештою, і для нового президента України та не нового в політиці чоловіка. 

Шановний пане Порошенку, тепер крок вправо чи крок вліво, тобто в бік від власного народу, буде розцінюватися нами як намагання зради, стрибок на місці – спроба продатися інопланетянам... Тому будьте уважні, бо цього разу, якщо не справитеся, мирних протестів вже не буде, адже кожен українець знає, як мінімум три рецепти приготування коктейлю Молотова, знає, як за півгодини збудувати барикаду, за 15 секунд розібрати автомат Калашникова та створити за годину партизанський загін. 

– От зібрала кілька замальовок від пересічних киян про вибори. Хлопець, що продає бельгійські вафлі, розповідає: “Ось заходжу я в супермаркет, підходжу до полиць із цукерками і кажу: “А мені, будь ласка, 300 грамів “Корівки”. А продавець допитується яких? Я кажу: “Звичайно, президентських”.

Дідусь із шаховою дошкою в прозорому пакеті: “Таки програли праві не дуже балакучому єврейцю, а от якби він говорив, а вони мовчали, оце, може, змінило б карту світу”. 

Жіночка, що продає футболковий мотлох: “Я за Юлю голосувала, бо це взагалі... Жінка вийшла з тюрми – ніхто не рад... Жужа її по закордонах, вже стала на доньку Мадонни схожа – одне лице, а чоловік тільки й робить, що сивіє та лисіє.. Дай хоч я її порадую”.

– Півторагодинне очікування на виборчій дільниці може бути навіть приємним. При виході з кабінки, де я робив свій вибір, мене зустріла молода родина. Разом із ними був маленький хлопчик, років, напевно, чотирьох. Аби себе розважити, він, поки батьки стояли в черзі, сидів і малював. Цей малюк презентував мені таку милу картинку, на якій зобразив синьо-жовтий прапор із зеленою пташечкою. Це він хотів показати, що також голосує. Саме тому намальований український прапор, а зелена пташечка – то його голос, який він віддає за Україну. Це слова малюка.

Знаєте, від усвідомлення того, що в нас ТАКІ діти, стає якось дуже тепло. І приходить усвідомлення, що ми переможемо. Попри агресію Путіна, попри ті складнощі та розруху, які залишили нам у спадок, попри все. І це надихає! Надихає працювати далі, змінювати, адже все це – для таких, як той свідомий малюк, бо саме такі, як він, – наше майбутнє!