Чи не здається вам, що ми загубилися між Майданом, революцією, сепаратистами і “зеленими чоловічками”? Постійна напруга, в якій живе наш народ ось уже понад півроку, не просто втомила, а немов ізолювала українців від усього доброго та людського – стосунків, почуттів, емоцій. 

Ми, як зашорені, останнім часом зауважуємо тільки погані новини, негатив, зло, заганяючи себе в депресію, позбавляючи тих світлих промінчиків, які, власне, й творять з homo sapiens людей, точніше особистостей – таких різних, унікальних і від того прекрасних. 

фото: Андрій Польовий

Звичайно, це непростий період, але чи замислювались ви над тим, як важко його переживають творчі люди, митці? Та, як би суперечливо це не звучало, саме творчість дає їм таку необхідну розрядку, в якій вони знаходять розраду, а ще – можливість висловити те, що відчувають. 

Днями мені пощастило переконатися в цьому, побувавши на відкритті колективної виставки “2014” художників Анни Атоян, Івана Твердуна, Тетяни Тарасенко, Ірини Щербатенко та Ігоря Голікова. Львів’яни й гості міста можуть відвідати її до 27 травня, завітавши в нову Artefakt galereЯ, що на вулиці К. Левицького, 17.

Назва “2014” – дуже символічна, адже до цієї експозиції ввійшли найновіші роботи згаданих митців, створені цього року. “Ця виставка представляє нам цікавих, неординарних авторів, молодих душею і своїми творчими поривами та водночас зрілих за своїм творчим станом, – ділиться враженнями від побаченого мистецтвознавець, член Національної спілки художників України Яро­слав Кравченко. – Тут є дуже різні роботи, інколи навіть протилежні за спрямуванням і баченням світу. Але тим, мабуть, і цікавіше, що один навпроти другого ми бачимо такі різні настрої!”

Надто складно описати словами всю палітру почуттів і тем, які вдалося передати в своїх роботах цій п’ятірці художників. Та, як на мене, їх дуже влучно описала під час презентації доцент кафедри художнього текстилю Львівської національної академії мистецтв Галина Кусько.

“Івана Твердуна як художника знаю вже давно – ще відтоді, як він малював у стриманій колористичній манері, дуже делікатно, з такою графічною чіткістю деталей. Та раптом “вибухнув” кольором  з такою ван-гогівською пристрастю, пластичними підходами – і це при абсолютній буденності сюжетів, – каже вона. – А от роботи Ігоря Голікова зовсім інші, скажу навіть так – не характерні для львівського мистецького середовища. Бачимо в них глибокий символізм, який у контексті нинішньої ситуації в Україні викликає дуже багато асоціацій.

Ці полотна за стилістикою нагадують мені картини французьких художників початку ХХ століття. Особливо запам’яталася робота, на якій зображена гра в кості… черепами. Вона – як наше життя: доки існуємо, хтось грає тими життями так легко. Саме тут і проглядається вся сила митця, який зміг це вловити і так точно та водночас невимушено передати”.

фото: Андрій Польовий

На полотнах Ірини Щербатенко, зі слів Галини Кусько, бачимо особливе сприйняття світу. Ці картини при усій їх простоті привертають увагу. Варто лиш на хвильку зупинитися та вгледітися у них – і ви одразу ж полюбите їх. 

“Дуже вражена Тетяною Тарасенко. Роботи цієї художниці сильні й легкі водночас. Дивлячись на них, думаєш, що їх створив чоловік, – треба ще наважитися так малювати! На цих полотнах, як не дивно, дуже гармонійно поєднуються імпресіонізм та експресіонізм, – веде далі вона. – І наостанок кілька слів про Аню Атоян. Її роботи  – як добре вино, яке можна смакувати безконечно. Щоразу відкриваються нові деталі, інтонації, нотки. Стиль цієї художниці не сплутаєш ні з ким і ніколи – настільки особливо й неповторно вона творить”.

Та попри усі таланти художників і їх дивовижні роботи цього свята мистецтва не було б, якби не унікальна львів’янка, дизайнер і педагог Оксана Бондарук, яка не лише заснувала Artefakt galereЯ, але й зібрала цього дня в ній своїх близьких та друзів.

Один із них – художник та архітектор Нестор Бордун –  дуже влучно описав цю жінку і її зусилля: “Не так часто ми про це думаємо, але насправді художник походить... з мрій. Це тягнеться впродовж поколінь, і лише в певний момент хтось починає помічати прекрасне та особливе, мріяти і творити. Кажу це не лише про тих митців, які сьогодні представили нам свої твори, але й про Оксану Бондарук, яка, образно висловлюючись, народжує художників, творить їх для суспільства”.