– Цими днями стало остаточно зрозуміло, що тої України, в якій ми жили, вже нема. Сьогодні відбувся розрив, який вдасться осмислити через багато років. Сьогодні почалася пустка у тому сенсі, що Українська держава перестала існувати. Адже держава – це консенсус, це домовленість, в якій відбувається свідомий перерозподіл втрат і набутків. Коли неможливим стає консенсус, втрачає свій сенс і держава. Що ми тепер і отримали…

У сьогоднішній Україні вже нема президента, нема уряду, нема правових інституцій. Бо відсоток громадян (хоч вони вже тепер і ніякі не громадяни, бо ж суспільний договір не діє), котрі не мають довіри до будь-яких абстрактних інституцій, надто великий. Треба також визнати, що нації наразі теж нема…

Нашу ситуацію неможливо ні зрозуміти, ні прорахувати, ні підправити. Ми перестали жити у державі. Ми живемо в країні, в якій остаточно запанувала психопатія.

Зі всіх можливих вирішень психопати привели до найгіршого – перебуваючи у безперспективній війні з навколишнім світом, вони підштовхнули усіх до стану перебування в бойових умовах.

Від сьогодні ми починаємо жити в країні без нічого. Залишається тільки войовництво, тільки поділ на своїх і чужих, тільки перемога за будь-яку ціну, тільки те, що сором’язливо називають знешкодженням. Мабуть, інакше бути не могло. Надто довго чоловіки притлумлювали себе саморуйнацією.

За дуже короткий час щось проясниться. Проясниться, хто сьогодні сильніший. Варіантів може бути дуже небагато: або повстанці брутально заламають тих, хто гнітив, або ті, хто гнітив, брутально заламають повстанців, або у битву вв’яжеться ще хтось, хто брутально заломить і одних, і других.

Але вже тепер зрозуміло, що ніякий чин, ніяка акція не зломить войовничого духу обох сторін. І так народжуються життє­здатні міфи для  співіснування у майбутній Другій Українській Республіці, яка – як у Німеччині – колись сформується на цій землі. А через кілька десятиліть вже ніхто й не буде сумніватися у безперервності нашої історії, нашого тривання.

– Видається, що саме на молодих у цього режиму проривається найбільше смертельної люті. Й він знає чому. Ну бо хто з молодих та притомних погодився б голосувати за цю владу? Чи, тим більше, захищати її? Нема дурних. Хоч як старатимуться вічно залякані шкільні вчителі, молодняк вже не повірить у жодну з казок про агресивних єврогеїв. На кого з них можуть подіяти такі нісенітниці? Страх – то взагалі прерогатива хіба що радянських пенсіонерів. Та й серед них не всіх, а лише тих, хто заробив свій пенсійний стаж, висиджуючи щовечора коло телевізора і втикаючи в “Інтер”. 

Тим часом я отримую від значно молодших друзів і знайомих листи, в яких вони нарікають, що найближчого тижня не зможуть потрапити на мою виставу, бо сидять “на підписці”. Один такий випадок я ще детальніше опишу в наступній колонці. Він цілком особливий, хоч і цілком типовий. Я трохи охолону – і ще про нього писатиму. Та поки що мені бракує слів. Я не можу знайти достатньо зразків цензурної лексики, щоб висловити своє ставлення до цього ще одного мільйонного злочину теперішньої влади. І хтось мені ще казатиме, що влада в Україні завжди однакова? 

У ці дні я мав би дописувати книжку про злодіїв, грішників і романтиків – таких, як Альберт Вироземський, герой нашої з друзями вистави. Але відшукувати справжніх злочинців у середньовічних і барокових часах стає все важче. Адже все одно не буде там, у давнині, не назбирається негідників і нечестивців більших, ніж оці теперішні, наші сучасні. А якби накреслити весь кримінальний життєпис головного з них, що його кар’єра, на щастя, завершується, то було б із цього не просто оповідання, навіть не один роман, а довга-предовга серія, така собі “опупея”.

“Норвегія – найкраща у світі країна, – розповідав мені таксист, цілком пристойно вписуючись у вузькі коридори між барикадними сніговими кучугурами. – Там такі чисті озера, такі надійні люди, там лишилась моя дівчина, з якою я хотів одружитись, щоб мене тільки не вислали назад сюди. Усі мої друзі зробили так, усі там поодружувались, одному мені не пощастило. Тепер маю тут жінку, дітей і більше не мрію”. “Не мрієте, бо врешті щасливий?” – питаю. “Ні, – засміявся таксист, – не мрію, бо не маю вибору”. Я погодився з ним, що Норвегія, мабуть, і справді класна. Чисті озера, надійні люди, фантастичні фіорди. Ібсен (якого перекладає моя знайома з майданівської барикади), Ґріґ, Мунк, Гамсун та інші. Норвегія заслужила своє північне сяйво. Але сьогодні найкраща у світі країна все ж не вона. Бо найкраща та, яка бореться. І за це історія ще оцінить її найвищим балом.

– Політична Європо, цих трагічних подій в Україні могло й не бути, смерть і страждання українців на Майдані – це і твоя політична воля і бездіяльність!!!Усі ми, Європо, так глибОко стурбовані, що деякі навіть убиті. Усі ми, Європо, так глибОко стурбовані, що деякі навіть убиті.

Чисть частіше Ютюби,  щоб тутешня жорстокість не разила твоїх громадян.Деякі з наших ніколи тебе не побачать на власні очі.В тебе теж щось із зором, Європо, ти вперто не бачиш  вибитих їхніх очей і вогнепальних ран.Деякі більше не зможуть, Європо, не гнівайся, навіть руки тобі дати, 

Деякі з наших ніколи тебе не побачать на власні очі. В тебе теж щось із зором, Європо, ти вперто не бачиш  вибитих їхніх очей і вогнепальних ран. Деякі більше не зможуть, Європо, не гнівайся, навіть руки тобі дати, (хіба що протези!), навіть торкнутись культури твоєї минулих віків.

СторожИ свої межі, Європо, щоб тебе не торкнулося раптом, прислухайся, на всякий пожежний, чи ми кричимо ще  від ударів прикладів, армійських чобіт і кийків. 

Діти наші виростуть злими, Європо,  не йнятимуть віри істеричним й слізливим новинам твоїм про бездомних тварин.

Ти їм вибач, Європо, ти їм не дивуйся,  ми всі тут як звірі –  нас відстрілюють, наче скажених, патронами для вовків. Що ти, Європо, робила тим часом – звіряла пропалих і мертвих? Мила руки? Чекала підтверджень? Ховалась як річ-у-собі?

Миру – мир, муру – мур, тільки гроші не пахнуть. І жертви не вартують на захист, якщо вони не голубі?..

– Зрозумійте, зачистка Майдану нічого не вирішить. Будуть з’являтися нові Майдани. І це тільки погіршуватиме ситуацію в країні. Закликаю всіх, хто називає себе владою, до негайних мирних переговорів! Я вірю в те, що серед будь-якого руху є радикали. Я вірю в те, що опозиція має свої аргументи і теж бореться за владу. І я вважаю помилкою вчорашнє активне загострення з боку протестувальників. 

Але це аж ніяк не дає владі індульгенції на тактику “випаленої землі”. Влада виглядає цинічною і безвідповідальною, коли, прикриваючись словами про незаконні дії мітингувальників і великою мірою спровокувавши ці дії, у відповідь трощить все на своєму шляху. На Майдані зараз стоять тисячі людей – старенькі дідусі й бабусі, студенти, інтелігентні жінки в дорогих пальтах, священики, люди різної віри і національності. Вони всі екстремісти? Судячи з усього, ці люди готові стояти до останнього. Бо їм важлива їхня гідність! Ви всіх їх хочете знищити? Це ж ваш Народ – тисячі, мільйони людей по всій країні... 

Це все терористи? Півкраїни терористи? В кожній області України? Ви називаєте радикалами людей, які хочуть справедливих судів та чесних чиновників? Ви називаєте екстремістами людей, які хочуть жити за заповідями? Ви хочете стріляти в людей, яких, зубожілих і деморалізованих, було доведено до відчаю? Всі ви декларуєте християнські цінності. Вчиніть тоді по-християнськи і зупиніть силу! Зрозумійте, зачистка Майдану нічого не вирішить. Будуть з’являтися нові Майдани. І це тільки погіршуватиме ситуацію в країні. Ви цього хочете? 

Переконаний, жодна влада не вартує людських життів. Ви кажете, що не вірите опозиції? Почніть негайні переговори з тими, кому вірите! Такі люди взагалі є у вашій системі координат? Громадські діячі, люди, які не рвуться в політику, моральні авторитети з різних куточків України, служителі церкви, впевнений, всі готові стати разом, щоб зупинити це безглузде і аморальне кровопролиття. Зробіть цей надважливий МИРНИЙ крок. Доля країни у ваших руках і на вашій відповідальності.

–  Із офіційної заяви Януковича, оприлюдненої вночі, всій Україні та всьому світові стало зрозуміло, хто саме (персонально чи на вказівку) давав команду калічити мирних студентів на майдані Незалежності в ніч на 30 листопада, калічити журналістів і протестувальників 1 грудня, викрадати й катувати активістів, проливати кров на Грушевського 19 – 23 січня, вбивати людей сьогодні вночі.

Це війна Януковича проти власного народу! Європа має використати всі доступні політичні засоби та інструменти, щоб зупинити цей нечуваний злочин посеред Європи, кровопролиття і терор. Потрібно дотриматися п. 14 Резолюції від 6 лютого і негайно запровадити санкції.

Янукович за фактом вже диктатор. Він, по суті, вже запровадив в Україні надзвичайний військовий стан. Використовує всю систему, всіх військових, навіть криміналітет проти мирних громадян, що борються за гідність, верховенство права та мир на своїй землі.

З кожною хвилиною жертв цього режиму стає все більше! Життя людей під загрозою. Потрібні конкретні дії. Єдине, чого боїться Янукович, це втратити свої статки! САНКЦІЇ!

– Нам не щастило з президентами. Вони всі були безумцями. Лише усіх, крім теперішнього, вдавалося вчасно зупинити. Тепер, окрім вбивці, зека, ґвалтівника і дурника, він перетворився на тотальне зло серед величного пантеону негідників людства. Заради його знищення люди йдуть на смерть, каліцтво, сидять у камерах.

Що заважає йому отямитись? Невже він не бачить диму й вогню? Невже він не чує дзвінків міжнародних лідерів? Знаю, звичайно, що він психопат, знаю що в нього оточення дебілів, підозрюю, що йому постачають якісь спеціальні речовини, що спричиняють настільки бурхливі рішення і полум’яно-миротворчі промови. І люди бажають не його відставки, а його смерті. І ким би він не був – можна отямитись.

Три місяці Україна палає, а цей дурник думає, що Межигір’я буде існувати без України? Не буде. Буде тільки гірше. І золотий унітаз не стане Митним союзом. Хіба що з ним утечеш до Лукашенка чи Назарбаєва. Не дай Боже цьому народові згадати, як вони були партизанами. Тоді дим над Києвом буде здаватись індійською ароматичною паличкою. Путін йому в поміч відновити рецептори. Шанси вичерпано, і тепер, хто б з ним не домовлявся, зможе відвідувати лише свій урядовий квартал, бо народ його зневажає – аж до безстрашності. Та й ця локація відтепер дуже хитка й небезпечна. 

А коли він востаннє бував у регіонах? Що він знає про свою країну? Вона занадто сильно змінилась за три місяці, поки він існує у паралельній реальності своїх кишенькових плазунів і “картонних” прихильників за 200 гривень. Його райвідділки, його ОДА і офіси партії горять. І його пси горять за те, що вірно служать 3-ом тисячам гривень, системі нищення людськості, яку він придумав. 

Не знаю, що там про нього казали провидці, карпатські мольфари і поліські старовіри. Знаю лиш одне – можна довго “іграть харошу міну при поганій ігрі”, надзвичайно довго вдавати із себе блаженного і смішного господаря, але дуже легко стати приреченим на страту. Господь дасть сили рано чи пізно перемогти це зло. Нам важко і легко водночас – проти нас неадекватний самогубець.

– Головні питання, які перед собою зараз ставить кожна людина: що робити? Чим допомогти? Як долучитися? Особливо це питання болісне для людей, які перебувають не в Києві. Відповідь очевидна: треба брати владу на місцях. Не просто захоплювати будинки, а рішенням Народних рад призначати нову владу: в.о. губернаторів, начальників міліції, головних лікарів і т.д. 

Там, де владу вдасться взяти сьогодні, завтра майже напевно не буде кровопролиття. Західна і Центральна Україна, Київ якнайшвидше мають перепідпорядкуватися Народним радам. 15-17-20 захоплених областей стануть головним аргументом у переговорах, і навіть якщо ми програємо битву за всю державу – саме ці 15-17-20 областей залишаться Україною. 

Простіше кажучи, прокладання демаркаційної лінії кордону України зараз триває у кожному райцентрі, обласному центрі чи області. Кожна нова захоплена РДА – це коктейль Молотова, який ви зі свого містечка кинули в Януковича.

–  Раніше я думав, що Піночет, Чаушеску, Каддафі, Чавес, Мубарак, Лукашенко, інші відомі всьому світу диктатори й тирани – це щось далеке. Сьогодні вночі до них долучився Янукович. Не просто долучився, а увірвався в лідери, бо це відбувається посеред Європи, вона пригріла поруч із собою очевидного масового вбивцю. А майдан Незалежності тепер можна називати “Європейською Могилою”.

Варто усвідомити, що слово “Янукович” і надалі є обличчям сучасної тиранії. Шкода, що в світі слово “Україна” асоцію­ватиметься зі словом “Янукович”. Бо історія добре пам’ятає ті прізвища, які я перерахував вище.

Гітлер теж мирно жив і не сподівався стати таким, яким його пам’ятає історія. На наших очах росте тиран, про якого століттями пам’ятатиме світ. Подивіться на Януковича – і ви зрозумієте, як саме починає діяти диктаторська країна.