Ще до офіційної публікації “Напівлихий” Саллі Ґрін неабияк зацікавив видавців у всьому світі. Проект цієї книги представили рік тому на Болонському книжковому ярмарку в Італії. І з того часу за право видавати роман у своїй країні точилися справжні бої між різними видавництвами. 

Світові права на всі три частини саги (дві з яких ще не написані) придбав Puffin U.K. (підрозділ британського видавництва Penguin). Українські читачі побачать книгу в той самий день, що й читачі всього світу. Права на видання “Напівлихого” в Україні здобуло “Видавництво Старого Лева”. З англійської книгу переклав Віктор Морозов.

“Напівлихий” – це літературний дебют Саллі Ґрін. “Продаж права на видання першого роману на стількох територіях ще до його публікації – явище безпрецедентне!” – наголошує  віце-президент і видавець компанії Viking (Penguin Group (USA)) Кен Райт. Україна досі не приєднувалась до видавничих проектів такого масштабу ще до виходу книги в світ, яка має всі шанси стати найгучнішим бестселером 2014 року. Недарма критики і літературні агенти пророкують авторці популярність Джоан Роулінґ, Стефені Маєр та Сюзанни Коллінз. Вже існує домовленість про екранізацію “Напівлихого” студією Fox 2000. Продюсером цієї кінострічки стала Карен Розельфельд, останнім проектом якої були “Сутінки”. 

Саллі Ґрін

Події, описані в романі “Напівлихий”, розгортаються у сучасному світі, в якому живуть чорні і білі відьми та відьмаки. Їх роз’єднує ненависть, а об’єднує лише страх перед підлітком Натаном, який є нащадком обох сторін. Це вражаюча розповідь від першої особи про те, як воно – постійно почуватися чужаком, за яким полюють усі, і понад усе прагнути вижити. “Напівлихий” буде цікавий як підліткам, так і дорослим читачам.

– Цей текст полонив мене з перших хвилин читання. Я відразу збагнув, хто такий Натан. Роман обігрує наші усталені уявлення про добро і зло та перевертає їх з ніг на голову. Авторці вдалося чудово передати відчуття того, що там, за вік­ном, світ – сірий.

– Натрапила на рукопис Саллі поміж 200 інших, які мені надіслали за місяць. Прочитавши кілька сторінок, заціпеніла: сиділа, напружена, як струна, і потроху усвідомлювала, що мені до рук потрапило щось надзвичайне… Це було втілення мрії літагента… Цей текст захоплює і не відпускає від першої сторінки до останньої. Були дивні відчуття: я невимовно тішилася і водночас панічно боялася, що цей роман зараз читає ще хтось… Почувалася як на голках. Проковтнула текст за ніч, а вже вранці надіслала Саллі електронного листа. 

 – Для нас усіх найголов­ніше те, що український переклад цієї книжки вийде у світ того самого дня, що й англомовний оригінал, на відміну від, скажімо, Поттеріани Джоан Роулінґ, коли тлумачі з усього світу отримували нагоду приступати до перекладу лише після публікування твору англійською. Тоді я намагався випередити росіян в надії, що юний чарівник Гаррі Поттер допоможе українізувати дітей зі сходу і півдня України, а тепер у мене з’явилася нова ідея-фікс: українізувати дітей Англії, Шотландії, Уельсу... Та що там розмінюватися на дрібнички – українізувати дітей усього світу!

– У ці напружені для України дні, коли так яскраво проявляються найсвітліші та найтемніші сторони людської натури, єдине, що мене відривало від безнастанного моніторингу новин, це читання в рукописі книги Саллі Ґрін “Напівлихий”. Дві думки мене постійно переслідували під час читання. Перша: це дежавю – клітка, в якій тримають хлопця, який насправді нічого лихого не зробив, знущання, побої, переслідування і нечувана жорстокість від формально “білих”, від тих, хто мав би бути справедливим і добросердим. 

Друга: дуже якісна література, роман тримає в напруженні до останньої сторінки, і що дуже важливо, український переклад Віктора Морозова, як на мене, бездоганний. У нащадка білої відьми і чорного чаклуна нема життя посередині, бо не можна бути водночас і білим, і чорним. Але хтозна, що таке чорне і чим є біле…