Три любові львівського менестреля
Ярослав Музика, співак, поет, композитор, заслужений артист України, – про українську пісню, велетів мистецтва, життєві несподіванки і долю
Життя людини непередбачуване. Часто ми прагнемо чогось далекого, багато працюємо, аби мрії здійснилися, і вони починають втілюватись у цілком реальні речі. Але коли, здавалося б, залишився лиш малесенький крок до бажаного, все руйнується…
За таких обставин чимало людей ламається, як і їхні мрії, власноруч перетворюючи своє життя на існування, майбутнє – на спогади про минуле. Але є й ті, хто вірить: у світі нічого не відбувається просто так, тож не варто опускати руки. Інтерв’ю з такою людиною – сьогодні на шпальтах “Пошти”. Він не здався, коли отримав складну травму, що, як виявилося згодом, зламала його кар’єру професійного футболіста та позбавила заповітної дитячої мрії. Цей чоловік все зрозумів, пробачив і почав самостійно творити власну долю.
Як йому це вдалося, читайте в інтерв’ю з Ярославом Музикою – співаком, поетом, композитором, а віднедавна ще й заслуженим артистом України.
Від футболу до пісні
– Сьогодні вас знають як співака і композитора, ваші пісні виконують народні та заслужені артисти України. А яким був шлях до музики від футбольного поля?
– Я й досі не знаю, що було першим в моєму житті – футбол чи музика. Пам’ятаю, ще з трьох років хотів бути і футболістом, і артистом. Потрохи втілював ці мрії ще у дитинстві – займався у вокальному гуртку при Палаці піонерів, навчався у спортивній дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву “Карпати”. Десь у 14 років довелося вибирати щось одне, аби розвиватися та вдосконалюватися. Тоді я обрав футбол, навіть не підозрюючи, що життя і доля свій вибір вже зробили і я повернуся до музики. Лише згодом, після всіх перипетій, зрозумів: футбол – моє серце, а поезія, музика, пісня – моя душа.
– Я й досі не знаю, що було першим в моєму житті – футбол чи музика. Пам’ятаю, ще з трьох років хотів бути і футболістом, і артистом. Потрохи втілював ці мрії ще у дитинстві – займався у вокальному гуртку при Палаці піонерів, навчався у спортивній дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву “Карпати”. Десь у 14 років довелося вибирати щось одне, аби розвиватися та вдосконалюватися. Тоді я обрав футбол, навіть не підозрюючи, що життя і доля свій вибір вже зробили і я повернуся до музики. Лише згодом, після всіх перипетій, зрозумів: футбол – моє серце, а поезія, музика, пісня – моя душа.
У школі “Карпат” моїм тренером був Мирон Маркевич – талановита людина, яка все життя працює віддано, завдяки чому його команди демонструють чудові результати. Коли закінчив навчання, довелось трохи поїздити світом. Де я тільки не був – запрошували у Ленінград, грав у харківському “Металісті”… Але щось йшло не так – надто часто травмувався. Можливо, це були якісь знаки долі, яких я тоді не зрозумів.
Хочеться, щоб українська пісня мала крила і злітала все вище й вище
Останній же випадок вирішив все за мене: під час однієї з ігор СКА “Карпати”, де я тоді грав із ярославським “Шинником”, отримав складну травму – перелом ноги… Через це мені зробили дві операції, замість кількох місяців я відновлювався майже два роки. Не міг залишити футбол, тож із вищої ліги переходив у першу, згодом – у другу… В якийсь момент зрозумів: час йти, бо через травму я не можу робити те, про що мріяв все життя.
– Тобто саме тоді ви зрозуміли, що час втілювати ще одну мрію – музичну?
– Насправді я почав писати після травми. Не знаю чому – чи то часу було вдосталь, чи з’явилася потреба висловити емоції на папері. Довгий час працював у шухляду – всі пісні, вірші ховав туди. Єдиною людиною, яка тоді їх бачила, була моя мама. Вона підтримувала мене у всьому.
– Насправді я почав писати після травми. Не знаю чому – чи то часу було вдосталь, чи з’явилася потреба висловити емоції на папері. Довгий час працював у шухляду – всі пісні, вірші ховав туди. Єдиною людиною, яка тоді їх бачила, була моя мама. Вона підтримувала мене у всьому.
У якийсь момент таки наважився. Я дебютував у 1996 році, як і чимало інших молодих виконавців, що випробували свої сили на львівському фестивалі “Мелодія”. Відтоді поступово, крок за кроком почав розкриватися в музиці та знаходити нових друзів серед колег по сцені. Згодом для них почав писати пісні.
Дуже довго виступав у збірних концертах. Почав записувати пісні на студії, видав альбом, але на сольну програму не наважувався дуже довго. Лише у 2005-му в театрі імені Марії Заньковецької відбувся мій перший великий сольний концерт. З того часу записав вже 11 альбомів. Десять із них містять авторські пісні, один – інструментальну музику. Окрім того, мав ще чотири сольних концерти, гастролював Україною і за кордоном.
25 років із піснею
– А менш ніж два місяці тому ви дали ювілейний концерт у Львівcькій опері…
– О, 28 травня я відзначав одразу дві події: 25-річчя творчої діяльності і присвоєння високого звання заслуженого артиста України. Співав лише три пісні: “Мені наснилася мама” , якою власне й відкривався вечір, “Величний мій Львове” та “Ти повернися в Україну”, що вже стала моєю візитівкою.
– О, 28 травня я відзначав одразу дві події: 25-річчя творчої діяльності і присвоєння високого звання заслуженого артиста України. Співав лише три пісні: “Мені наснилася мама” , якою власне й відкривався вечір, “Величний мій Львове” та “Ти повернися в Україну”, що вже стала моєю візитівкою.
Приємно, що на концерті вдалося зібрати багатьох старих друзів, а також заспівати з сином Ростиславом. Ювілей відзначали всі разом. Для мене кращими подарунками цього вечора стали музичні вітання колег – Лілії Сандулеси, Павла Дворського, Михайла Мацялка, Мар’яна Шуневича, Андрія Заліска, Остапа Стахіва, Маріанни Лаби, Віктора Гріна та Юрія Цвєткова.
Записав уже 11 альбомів: десять із них містять авторські пісні, а один – інструменетальну музику
Всі вони – народні та заслужені артисти, талановиті виконавці. Вони співають пісні, які написав для них я. Хочеться, аби українська пісня мала крила і злітала все вище й вище. Разом нам цю мрію потроху вдається втілювати, прекрасним свідченням чого є, наприклад, заповненість залу театру опери і балету на останньому концерті. Щоб почути ці рядки і мелодії, люди не лише їхали з усієї України, але й летіли з Європи, далекої Америки і Канади.
Поетична абетка
– Знаю: ви пишете пісні і для дітей. Але чимало авторів забувають, що маленьким виконавцям потрібні особливі тексти й музика.
– Повністю згодний. Часто бачу, як діти виступають із піснями, що абсолютно їм не підходять. Не розумію, як можна десятирічній дівчинці виконувати композицію про трагічне кохання?! Вона ж не зможе її відчути, виcпівати, адже ще не переживала таких сильних почуттів, не знає мук і щастя, які вони приносять…
– Повністю згодний. Часто бачу, як діти виступають із піснями, що абсолютно їм не підходять. Не розумію, як можна десятирічній дівчинці виконувати композицію про трагічне кохання?! Вона ж не зможе її відчути, виcпівати, адже ще не переживала таких сильних почуттів, не знає мук і щастя, які вони приносять…
Те ж стосується і дитячих книжок – вони надто складні для малечі. Свого часу саме через це вирішив створити власну абетку. Все почалось зі звичайної життєвої ситуації. Якось розмовляв із кумою і вона бідкалася, що не може знайти для дитини книжку, написану нормальною, зрозумілою мовою. Попросила допомогти. Я взявся до роботи і за день (з 10 ранку до 10 вечора) написав вірші до “Абетки діткам маленьким та великим від Ярослава Музики”.
До кожної літери склав по два віршики, у яких описав фауну та флору, а також різноманітні випадки із дитячого життя. А от над ілюстраціями думав дуже довго. На щастя, мені вдалося знайти художника, який зрозумів та відтворив мої бажання. Щоб віршики легше сприймалися, ми створили для книги малюнки від руки, автором яких є львівський художник Ярослав Ширяєв. Ілюстрації виглядають так, наче їх малювали маленькі читачі. Можливо, саме тому книга одразу ж стала улюбленою для багатьох діток.
До речі, нещодавно ми презентували її у Львові разом із депутатом міськради, головою управління ГО “Незабутня квітка” Романом Грицевичем. Хочу, щоб кожна дитина мала таку, тож зараз активно поширюємо її серед дошкільних навчальних закладів та сиротинців, а найближчим часом відвідаємо і Дитячий реабілітаційний центр “Джерело”, аби передати кількадесят примірників і туди.
“Велети мистецтва”
– Окрім абетки, у вашому творчому доробку є ще й книга про Іоана Георга Пінзеля. Після успіху його скульптур у Луврі її читачів побільшає…
– У книзі, яку я назвав “Велети мистецтва”, йдеться не лише про Пінзеля, хоча саме з нього почалося її створення. Точніше, зі знайомства з Борисом Григоровичем Возницьким. Він почитав мої вірші, запитав, чи не міг би я написати про Пінзеля. “Чому б ні”, – відповів я і взявся до роботи.
– У книзі, яку я назвав “Велети мистецтва”, йдеться не лише про Пінзеля, хоча саме з нього почалося її створення. Точніше, зі знайомства з Борисом Григоровичем Возницьким. Він почитав мої вірші, запитав, чи не міг би я написати про Пінзеля. “Чому б ні”, – відповів я і взявся до роботи.
Проте, створивши баладу “Великий скульптор, сницар Іоан Георг Пінзель”, подумав: добре було б у книзі описати не одну постать, а декілька. Так з’явилося видання “Велети мистецтва”, до якого, окрім згаданого твору, увійшла ще одна балада “Друкар-просвітитель Іван Федорович” і поема “Співець” про Володимира Івасюка.
Борис Григорович благословив цю ідею та усіляко підтримував мене. Він зробив чимало, аби книга про талановитих людей, яких Львів надихав і спонукав до створення унікальних робіт та до творчості, побачила світ. Возницький навіть самостійно написав передмову до цієї книги та був безмежно щасливий, коли зміг потримати її в руках. На жаль, ми втратили цю золоту душевну людину, але мені вдалося виконати його волю і надіслати “Велети мистецтва” разом із виставкою Пінзеля до Франції.
Розмовляла Марічка Ільїна
Довідка
Ярослав Музика – співак, поет, композитор, заслужений артист України. Народився у Львові 7 лютого 1965 р. У минулому професійний футболіст. Грав за команди другої, першої та вищої ліги СРСР і України. Після важкої травми був змушений піти з великого спорту.
Почав писати пісні, які виконував самостійно та пропонував іншим співакам. Закінчив Закарпатський державний університет (факультет практичної психології). У його творчому доробку сім поетичних збірок: “Ніхто, крім тебе”, “Менестрель”, “Евтерпа”, “Абетка діткам маленьким та великим від Ярослава Музики”, “В обіймах пісні”, “Велети мистецтва”; а також одинадцять студійних альбомів: “Знову я кличу”, “Одіссей”, “Ніхто, крім тебе”, “Ти повернись на Україну”, “Сонячні іриси”, “Запалала в серці пісня”, “Розвіяна любов”, “Іще не вечір”, “Інструментальна палітра музики”, “Вибране”, “Гетьманська Україна”.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
