Переконатись у тому, що звукам властива ще й розкішна колористика, можна було кожному присутньому на незвичайному святі, яке влаштували учасники відомого етногурту автентичної пісні і танцю “Коралі” у фойє Львівського палацу мистецтв. Кожен глядач міг стати безпосереднім учасником оригінального дійства, щедро насиченого не лише живою, емоційною пісенно-музично-танцювальною автентикою, але й взяти участь у розмаїтих веселих конкурсах та давніх народних забавах.
Допомагали створити відповідний романтичний настрій, захопити і втягнути у вир українських великодніх забав кращі львівські етногурти “Родовід”, “Трояка ружа”, а також майстерня музики “Родинна капела”.
Гагілки, ягілки, веснянки, веснівки, гаївки Львівщини та різних регіонів України у їхньому яскравому виконанні багатьом відкривали багатство незліченних скарбів обрядової спадщини нашого народу.
А відомий львівський музикант-колекціонер давніх музичних народних інструментів Любомир Кушлик демонстрував віртуозну гру на різних, невідомих пересічному загалу галичан, духових народних інструментах. Декому на коралівських вечорницях уперше довелось побачити й почути, як звучить ріг, дуда, сопілка, дудка, телинка, зозулька та багато інших рідкісних народних інструментів, відомих лише вузькому колу етнографів та фахівців-музикантів.
Нечисленна різновікова глядацька аудиторія з широким діапазоном від малого до старого, підтверджуючи гасло з відомого радянського кінофільму – “танцюють всі”, спритно вистукувала закаблуками, старанно виконуючи усілякі дивоглядні па.
Старовинні напівзабуті поважні танці “гречаники”, “яків”, “краков’як”, “падеспанець”, київська, а особливо жартівлива литовська “ойра” викликали жваве захоплення та непідробний інтерес. Під власні аплодисменти та підспівування присутні надзвичайно безпосередньо та розкуто почувалися у такому абсолютно непередбачено-несподіваному товаристві, адже непримітна афіша зібрала сюди переконаних симпатиків та непохитних аматорів самобутньої народної культури. На десерт завершували забаву своєю програмою хлопці гурту “Йорий Клоц”, який тільки-но повернувся із Відня.