Дванадцять відомих львівських митців – Микола Андрущенко, Борис Буряк, Степан Голінчак, Михайло Демцю, Олексій Косатий, Ніна та Сергій Резніченки, Петро Сипняк, Орест Скоп, Сергій Міхновський, Дмитро Парута та Віктор Стогнут – представляють власне розуміння, що таке мистецтво натюрморту. Примітно, йдеться про виняткову “львівськість” експозиції. Адже презентовано саме львівську школу живопису, де в кожному творі упізнаваний  авторський стиль того чи іншого маестро.
Узагалі, термін “натюрморт” (Nature morte) перекладається з французької як “мертва натура” чи “нежива природа”. Однак виставку “Львівський натюрморт” можна окреслити радше як Nature vivante – природа жива, адже у сюжетах картин природа сповнена енергії, іскриться барвами, пульсує емоціями і аж ніяк не мертва.
Тобто, експозиція “Львівський натюрморт” демонструє глядачам, як розвивається львівське сучасне малярство, зокрема, як змінюється, а разом з тим, наповнюється новим змістом простір натюрмортного жанру. А таки змінюється і наповнюється за рахунок того, що кожен митець творить власну натюр-візію. Відповідно, одні роботи вирізняються експресивним яскравим пульсуванням палітри, в інших – предметне зображення близьке до трактування “Still life” (тихе життя), сповнене стриманості барв і ліричного спокою. Трапляється, що натюрморти втрачають оболонку реальності та набувають переплетення декоративних форм і асоціативних образів, трансформованих у мистецькій уяві.
Але, незважаючи на стильову різноманітність, львівський натюрморт об’єднує важлива спільна риса – збереження національної ідентичності та міцний зв’язок із традиціями народного мистецтва. А це вже дає потужну силу для розвитку жанру.