“Los Colorados” про агро-рок, джерела натхнення і колорадських жуків

Днями в одному із найбільших львівських клубів окрасою гучної вечірки знову стали “Los Colorados”. Нагадаємо, ця молода тернопільська команда блискавично набула світової популярності завдяки переспіву пісні Кеті Перрі “Hot & cold” (у варіанті “колорадосів” – Катерина Перова “Ти гарячий і холодний”). Разом із рекордною кількістю переглядів на інтернет-ресурсі “YouTube” справжня слава прийшла до хлопців після того, як їх запис показали на одному з найпопулярніших американських ток-шоу. Під час перегляду відео сміх глядачів у залі швидко змінився всезагальним захопленням. Пізніше Кеті Перрі сама розмістила відео, зроблене гуртом “Los Сolorados”  на своєму інтернет-блозі, охарактеризувавши його одним словом – “inspiring”, що означає “приносить натхнення”. Сьогодні “Пошта” шукає свого натхнення у розмові з вокалістом групи Русланом Приступою та гітаристом Ростиславом Фуком.

– Як і коли виникла ідея самої групи та її назви?

– Ідея створення гурту виникла 2006 року під час дружніх посиденьок. Ми із ще однією групою грали на спільній репетиційній базі. Після однієї з наших репетицій, які завжди супроводжувалися бурхливими феєрверками, аплодисментами, конфеті (сміється), ми залишили то все “конфеті” після себе. На наступний ранок приходить група на репетицію і каже: “Що ви, шкідники, жуки колорадські, залишили за собою?” Отоді, власне, і виникла назва нашого гурту – “Los Colorados”.

– Як часто виступаєте за межами Тернополя? Яка географія ваших виступів?

– Потаскало нас по світу від Балтійського моря до Чорного. Частіше за все ми виступаємо саме за межами нашого міста. Виступали в Польщі, а найчастіше – містами та містечками України, особливо в західних областях.

– Окрім виступів у клубах, ви брали участь і в деяких фестивалях...

– Двічі ми брали участь у фестивалі “Захід” під Львовом, виступали на “Гуляйполі” на батьківщині Нестора Махна, а ще ми – перша рок-група, яка виступила на фестивалі “Kazantip”.

– Як вас сприймає публіка? Де вона була найбільш вдячною?

– Нас всюди добре сприймають, але найбільш вдячні фанати в Хмельницькому. Вони просто неймовірні!

– Як часто виступаєте у Львові? Як вам львівська аудиторія?

– У Львові сидимо – не вилазимо. Якщо порахувати усі концерти, які ми досі грали, то десь половина з них відбувалася саме в цьому місті. Ми були резидентами клубу “Культ”, виступали у “Хмільному домі Роберта Домса”, “Pozitiff”. Але найбільше нам сподобалось виступати в “Picasso” – велика сцена, зручний майданчик для танців.

А взагалі хочеться виступити всюди, куди тільки нас запросять. Запрошують нас, до слова, багато куди. Щомісяця нам на електронну скриньку приходить кілька запрошень на виступи за кордоном. Були із Бразилії, Канади, США. Проблеми виникають лише з візами. Напевне, в посольствах думають, що ми не повернемось (сміється).

– Але ви ще жодного разу не виступали в столиці України?

– Дійсно. Навіть у Варшаві вже грали, а до Києва ще не добралися.

– Як ви самі визначаєте свій стиль?

– Агро-рок. Адже більшість наших пісень присвячені сільськогосподарській тематиці.

– Як народжуються пісні “Los Сolorados”?

– По-різному буває. Кожен щось може принести: слова чи музику. І разом допрацьовуємо. А може принести і готову пісню, і якщо вона сподобається, то ми її робимо. У нас це творчий процес, дійсно колективний.

– Ваша музика енергійна, весела, позитивна, драйвова. А чи є сумні пісні?

– Є, звичайно. Але чогось людям вони все одно смішними здаються. Наприклад, “Корова здохла”. Це ж реквієм за коровою. А люди: “Ха-ха-ха, корова здохла, які смішні тексти пишете”. А в селі, думаєте, так просто, коли корова здихає? Ага, купи зараз нову. Це як стратокастера нового купити (“Fender Stratocaster”– модель електрогітари – “Пошта”).

– Ваш творчий доробок вже доволі великий. Чи плануєте записати альбом?

– Це складне питання. Той альбом вже десь рік поневіряється у сесійних форматах. Нема кому звести, ніхто не хоче за нас братися.

– Якою була насправді славетна “американська історія” вашого каверу на пісню Кеті Перрі “Hot & cold”?

– На черговій імпрезі почули новий хіт американської співачки. Хлопці одразу взялися за інструменти і давай підбирати. Спочатку пісня була в “електричній” версії. Потім нас запросили на тернопільське телебачення, але попередили, що ми маємо заграти щось акустичне, через технічні проблеми. Тоді ми дістали для нашого соліста баян (якого він не тримав вже бозна-скільки років), для басиста – контрабас, на якому він взагалі ніколи не грав, бубна якогось дірявого дістали. Три репетиції: “бумц-бумц”, і пісня Катерини Перової готова. Відео скинули в інтернет на “YouTube” – і отримали більше трьох мільйонів переглядів. Потім дуже здивувалися, коли побачили свій ролик на популярному в США “Ellen DeGeneres show”.

– Ваш концертний стаж чималий. Мабуть, траплялися і якісь курйозні випадки на концертах...

– Курйози з нами відбуваються постійно. Взяти хоча б нашу останню подорож у Польщу. Там є що згадати, починаючи з першого дня. Дали нам гроші. Ми думали, що то добові і одразу все потратили, аби відсвяткувати наш приїзд. А наступного дня з’ясували, що це була сума на весь час перебування...

– Чи є у вас традиції, пов’язані з виступами?

– Якщо наш басист Хуна вдягає кашкет, то концерт буде вдалим. А ще у нас є традиція знімати серіал “Руслан Приступа: дика енергія”. Куди ми тільки не приїжджаємо на гастролі, в різні водойми він кидає камінець. У першій серії на Чорному морі кидав камінець, зашпортався, впав. У другій серії кидав у Карпатах. Хотів навмисно зашпортатись, а зашпортався по-справжньому і впав у холоднючу гірську річку та ще й навесні. Утретє – на Балтійському морі. Взагалі, в нас так виходить, що ми торік були тричі на морі (два рази на Чорному і раз на Балтійському), і завжди не в сезон.

– З якими гуртами підтримуєте дружні стосунки?

– Дружимо майже з усіма тернопільськими гуртами, особливо з “Алоїзієм Карамболем”. Співпрацюємо з реповою командою Львова “Двісті boys”. Ми подарували їм пісню, вони придумали начитку, плануємо записати кліп.

– Що вам допомагає бути завжди веселими та життєрадісними?

– Часто зустрічаємося один з одним. Наші репетиції відбуваються ду-у-у-уже весело.

– У ваших піснях прослідковується любов до всього: до рослин (“Помідори”), тварин (“Корова”), рідної землі (“Рілля”), дівчат українських (“Тіко ти”, “Кохана”) і кубинських (“Чорна любов”), чергових у гуртожитках (“Тьотя Люба”) окремих частин жіночого тіла (“Циця-годівниця”). Видається, що ненавидите ви тільки фортепіано...

– То вже, мабуть, власні рефлексії, пов’язані з добровільно-примусовим семирічним навчанням у музичній школі.

– Чи часто в житті маєте справу з колорадськими жуками?

– Щороку! Ми ж все-таки аграрна група і черпаємо натхнення на городі.