Вітчизняний уряд та Міжнародний валютний фонд підписали меморандум щодо подальшої співпраці за новою кредитною програмою

Ми, звісно, аж ніяк не намагаємось, навіть думки такої не маємо, когось образити, але, як стверджують психоаналітики: багаторазове повторення однієї і тієї самої дії з очікуванням уже наперед відомих результатів є ознакою недоумкуватості. В народі такий підхід називають дещо інакше – наступити двічі на ті самі граблі.

Політика нинішнього уряду щодо зовнішніх запозичень, за котру тодішні опозиціонери так нещадно критикували попередників, акурат із такої категорії “граблів”. Хоча навіть уряд Юлії Тимошенко не наважився на такі радикальні заходи з фактичного знищення свого народу.
Замеморандили

Наприкінці минулого тижня МВФ оприлюднив текст меморандуму, підписаного з нашим урядом. Зважимо, оприлюднив Фонд, а не уряд. З Фондом у даному випадку якраз усе зрозуміло: він мусить публічно звітувати перед своїми вкладниками. Віт­чизняний же уряд і надалі приймає рішення одноосібно. Хіба перед тим порадившись із Президентом: адже йдеться про загальнодержавні інтереси. А от про них, на переконання влади, пересічний громадянин не має жодної уяви.

Щоправда, про перемовини із МВФ щодо поновлення та перегляду програми подальшої співпраці говорили ледь не з весни. Себто, громада, що називається, теж була в “курсі”. Останню, щоправда, кредити МВФ якраз непокоять найменше. Але влада нарід переконала: рано чи пізно домовимось. Хоча, попри все, той самий нарід так і не зрозумів: для кого чи чого позичаються гроші. Так, як і не знав, якою ціною буде забезпечена позика.

У понеділок “Комер­сант-Україна” наважився оприлюднити умови договору. Опублікований документ містить всі зобов’язання України для отримання кредиту stand-by на суму SDR 10 – 15,15 млрд доларів. При­чому деякі забов’язання перед МВФ уряд виконав ще під час попередніх перемовин. Зокрема, для отримання першого траншу (1,9 млрд дол. уже в Україну надійшли і, як передбачалося, розчинилися у нетрях державного бюджету) уряду вже довелося скоротити дефіцит держбюджету до 5,5% ВВП, а також з 1 серпня підвищити тарифи на газ для населення і підприємств теплокомуненерго на 50%.

Але головне – гроші піш­ли. Однак, ми маємо сплатити за щедрість фінансових донорів відповідну ціну. На рівні державного бюджету – уряд погодився знизити в 2011 і 2012 роках бюджетний дефіцит до рівня 3,5% і 2,5% відповідно. Окрім цього, уже в 2010 році влада зобов’язалася вирішити всі проблеми із заборгованістю з ПДВ.

А потім йде “турбота” про нас із вами. Адже, окрім ухвалення держбюджету на 2011 рік з певним дефіцитом, для отримання другого траншу МВФ Кабміну до кінця вересня необхідно розробити законопроект, спрямований на реформу пенсійного сектору. Зокрема, протягом 10 років пенсійний вік для жінок буде збільшений з 55 до 60 років шляхом щорічного підвищення на шість місяців.

Крім того, уряд зобо­в’язався збільшити з 5 до 15 років мінімальний термін страхування, на 10 років – кваліфікаційний період для отримання повної пенсії, що має стимулювати працівників довше зберігати працездатність. Себто, замість нинішніх 25 років, для отримання повної пенсії треба буде відпрацювати не менше 35. Натомість до кінця 2010 року буде змінена схема нарахування пенсій: за кожний перепрацьований рік пенсія підвищуватиметься на 1%. Відповідний законопроект має бути прийнятий до кінця 2010 року, що дозволить вже в 2011-му поліпшити збалансованість Пенсійного фонду на 8,2 млрд гривень.

З інших непопулярних заходів, але вже наступного року, – заплановане на 1 квітня 2011-го чергове підвищення тарифів на газ для населення і підприємств. Знову – на 50%. Ба більше, в меморандумі відзначається, що згодом підвищення будуть проводитися кожні шість місяців аж до доведення тарифів до рівня собівартості. Тобто, ціни газу, зауважимо – вітчизняного видобутку, який споживає населення, до вартості імпортного газу. Зрозуміло, чийого. Хоча, хоч вбийте, не можу зрозуміти, чому Фонд нам має виставляти умови, за якими цінами маємо продавати самі собі товари, які виробляємо. В даному випадку – газ власного видобутку.

Хто виживе – той буде жити

Зрозуміло, що хід усіх задекларованих реформ в Україні відтепер буде визначатися винятково МВФ. У межах того, що передбачено в меморандумі. Отже, усі передвиборчі обіцянки чинного Президента про покращення життя вже сьогодні, перетворилися на банальне підвищення цін. Теж сьогодні.

Зрозуміло, що кредити МВФ справді потрібні. Інша річ – для кого. Насамперед, щоб розраховуватися за те, що вже було набрано перед тим. Тож країна опинилася в кутку, коли конче необхідні нові позики, аби розрахуватися за попередні.

Звісно, в такий ситуа­ції здоровий глузд просто підштовхує до необхідності здійснення радикальних реформ. Не за рахунок перекладання боргових зобов’язань держави на плечі трударів, кількість котрих і без того меншає, а шляхом скорочення багатомільярдних не “виробничих” видатків. Насамперед, на утримання найбільшого в Європі апарату держ­управління, адже видатки на утримання чиновників лише зростають. Майже непомітно уряд Азарова наприкінці липня збільшив видатки на утримання державних органів на 12% на місцях. Окрім цього, Державному управлінню справами виділено понад 100 млн грн. Зокрема, на підтримку санаторно-курортних закладів ДУС – понад 21 млн.  Стаціонарне медичне обслуговування депутатів та державного керівного складу – ще понад 14 млн. грн. 

Проте влада, як завше, згадала і про тих, хто  немає грошей на найнеобхідніше. Хоча задеклароване ледь не суцільне субсидування населення на цьому тлі виглядає блюзнірством. Адже навіть за урядовими розрахунками по субсидії будуть змушені звернутися від 60 до 80% населення. Якщо гроші їм повертатимуть (прем’єр навіть договорився до того, що чимало з них платитимуть навіть менше, ніж зараз), навіщо було піднімати тарифи? У примарній надії перекласти тягар підвищення лише на заможних? Але їм і без того байдуже, скільки платити за обігрів свого помешкання. Натомість звичайного споживача очікують справжні несподіванки.

Наприкінці вересня Верховна Рада розгляне питання відновлення пені за борги за житлово-комунальні послуги. І це теж передбачено в меморандумі. Таким чином, на будь-яку заборгованість за комунальні платежі, накопичену після 1 жовтня 2010 року, нараховуватиметься пеня.

Щоправда, будуть розділені рахунки за теплову енергію та інші види комунальних послуг. Проте, гадаємо, підвищенням цін тільки на ті види послуг, що пов’язані з використанням газу – опалення помешкань та підігрів води – не обійдеться. І навряд чи щось завадить комунальникам нараховувати пеню і за інше. А питання, як тоді виживати звичайним людям, владу, схоже, особливо не турбує. Головне – Меморандум.

А на останок ось про що. У понеділок  Віктор Янукович і віце-прем’єр Сергій Тігіпко провели зустріч, на якій обговорили ситуацію з упровадженням економічних реформ. Судячи з офіційних повідомлень, з цим у нас усе гаразд – процес триває.

Ба більше, на думку глави держави, здійснити реформи в Україні допоможе і кредит, отриманий від МВФ. З чим погодився і віце-прем’єр. Єдиний прокол: уже у вівторок прес-служба уряду була змушена оприлюднити офіційну позицію влади щодо, як там зазначалося, припинення інсинуацій навколо кредиту МВФ. А вже ввечері про співпрацю із Фондом та майбутнє використання кредитів  розповів дещо роздратований Сергій Тігіпко, який запевнив, що субсидії отримають всі, хто має на них право. Єдиний прокол – для цього треба бути офіційно працевлаштованим або пенсіонером. Решта мільйонів українців, що працюють за наймом або за кордоном (як і їх сім’ї) про субсидії можуть забути. Такі-от в нас нині реформи…