Наприкінці минулого тижня головною світовою новиною став саміт G20 в японському місті Осака. В Україні це важливе міжнародне збіговисько привернуло увагу насамперед через рандеву президентів РФ та США. Путін і Трамп упродовж майже півтори години жартували, плескали один одного по плечах та сипали компліменти один одному. Дональд Трамп навіть заявив, що подумає над пропозицією Путіна відвідати так званий парад перемоги в Москві на честь вшанування 75-річчя закінчення Другої світової війни в Європі, який пройде 9 травня 2020 року. До речі, приїхати на парад пообіцяв і президент Франції Еммануель Макрон. Нагадаємо, що парадом на честь 70-річчя в 2015 році (вже після анексії Криму та початку гібридної війни на Донбасі) Путін милувався в компанії лише президента Молдови Ігоря Додона, єдиного іноземного лідера, який прибув до Москви.

Водночас одним із ключових питань перемовин Трампа і Путіна було звільнення 24 полонених українських військових моряків, захоплених РФ 25 листопада 2018 року під час спроби пройти через Керченську протоку в Азовське море. Нагадаємо, що саме це кричуще порушення міжнародного морського права стало причиною скасування президентом США зустрічі з Путіним, яка була запланована в межах попереднього саміту G20 в Аргентині наприкінці минулого року. “Виходячи з того, що моряки і кораблі не були повернуті Росією в Україну, я вирішив, що для всіх зацікавлених сторін буде краще, якщо я скасую раніше призначену в Аргентині зустріч з президентом Володимиром Путіним”, – написав тоді у Twitter американський президент. 

Цього разу, як заявив Путін, тема українських військовополонених була однією з пріоритетних під час його розмови з лідером США. “Я йому пояснив, що там відбувається. Рішення поки що немає. Триває розслідування, треба дочекатися вироку суду, тоді будемо вирішувати”, – заявив президент РФ. У перекладі з дипломатичної на хлопську це означає приблизно наступне: “доля українських полонених в моїх руках. Захочу, це буде “внутрішня” справа РФ, але якщо отримаю якісь поступки – готовий їх звільнити”. 

Як виявилося, минулого тижня долю наших військовополонених вирішували ще й в кількох європейських столицях. Щоправда, ніхто чомусь попередньо не узгодив з офіційним Києвом подробиці своїх “миротворчих” планів, що спричинило грандіозний скандал між президентом Володимиром Зеленським та очільником Міністерства закордонних справ (МЗС) Павлом Клімкіним. 

Суть справи така. 26 червня стало відомо, що Російська Федерація таки подала до Міжнародного трибуналу ООН з морського права (який, нагадаємо, на засіданні в Гамбурзі 25 травня цього року зобов’язав РФ негайно звільнити українських моряків та захоплені кораблі) звіт про виконання цього рішення. Одночасно МЗС РФ скерував Києву ноту з пропозицією щодо надання українською стороною письмових гарантій участі України “у продовженні кримінального переслідування українських моряків відповідно до російського законодавства”. 

У своїй відповіді українське МЗС назвало таку пропозицію “цинічною”. “Звертаємо увагу Кремля, що для припинення незаконного переслідування українських моряків та виконання наказу Міжнародного трибуналу з морського права достатньо наявних у російському законодавстві механізмів, а також існуючих багатосторонніх міжнародних договорів, сторонами яких є Україна та РФ”, – йшлося у ноті-відповіді МЗС України.

Це спричинило вкрай нервову реакцію Володимира Зеленського, який скликав терміновий брифінг, на якому заявив, що довідався про відповідь Павла Клімкіна з інтернету. “Я в очі не бачив нашу відповідь на ноту РФ, бо пан Клімкін не вважає необхідним обговорювати такі питання з президентом. Я не розумію, чому, не порадившись зі мною, міністр робить твердження від України як держави, коли це є компетенцією президента. І хочу нагадати, що я несу особисту відповідальність за зовнішню політику держави згідно Конституції”, – заявив Володимир Зеленський. 

У відповідь Павло Клімкін наголосив, що його відомство мало всі повноваження без погоджень із президентом давати відповідь на російську ноту. За його словами, українська нота фіксує тільки міжнародно-правову позицію України, яка не містить “ніяких політичних моментів” і принципово нових питань.

Також МЗС оприлюднило тексти обох дипломатичних нот. “Щоб зняти всі питання, прошу до вашої уваги дві дипломатичні ноти. Перша – російська пастка, до речі, досить примітивна, друга – наша відповідь, яка викриває приховані мотиви РФ”, – написав Павло Клімкін на сторінці у Twitter. У тексті російської ноти йдеться про те, що у РФ триває судовий процес, “законність і обґрунтованість якого не може бути оскаржена рішенням Міжнародного трибуналу з морського права”. В українській вказується на те, що утримання українських моряків і кораблів є незаконним, а виконання рішення трибуналу є обов’язковим. 

Про російську пастку заявив і спецпредставник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер. “Пропозиція Росії щодо передачі Україні моряків, яких взяли у полон 25 листопада 2018 року в Керченській протоці, на умовах гарантії, що вони продовжать відбувати термін в українській в’язниці, є образою правосуддя, оскільки не було жодних підстав для їх затримання, а також образою ООН і суверенітету України. Це була пастка”, – заявив Курт Волкер polygraph.info.

Європейська правда припускає, що занадто емоційна реакція президента свідчить про існування певного непублічного плану, в який не вписувалися дії голови МЗС. Згідно з ним, звільнення полонених українських моряків та повернення кораблів мало би бути частиною ширшої домовленості Заходу та РФ. Під час нещодавніх візитів Володимира Зеленського до Парижа та Берліна українському президентові нібито дали зрозуміти, що на поступки доведеться йти, і Україна не має іншої опції, як із цим змиритися. За цим планом, Захід повертає делегації РФ повноваження у Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), а Москва у відповідь знаходить схему звільнення моряків та допускає до анексованого Криму моніторингову місію Ради Європи.

За даними Європейської правди, сигнали про такий пакет надходили до українських дипломатів ще наприкінці президентства Порошенка. “Але як “ультиматум”, чи то “пропозицію, від якої не можна відмовитися”, Меркель та Макрон поставили його перед українською стороною лише зараз”, – пише інтернет-видання. До речі, сам Володимир Зеленський зізнався, що рішення ПАРЄ для нього не стало несподіванкою, бо коли він під час візиту до Берліна розмовляв із Ангелою Меркель, то, за його словами, рішення щодо повернення РФ до ПАРЄ “вже було прийняте”. Інша справа, що команда президента України могла спробувати в якийсь спосіб використати елемент “чужого” плану власне для звільнення полонених моряків.

Натомість Павло Клімкін у відповідь на “наїзд” з боку президента, який з якогось дива запропонував прем’єр-міністру Володимиру Гройсману накласти на очільника МЗС “дисциплінарне покарання”, Клімкін заявив, що із 3 липня йде в “політичну відпустку”. “Незалежно від того, яке рішення і коли ухвалить Верховна Рада щодо моєї відставки, я вирішив піти у відпустку. Вважаю, що це буде чесно і правильно. Але не просто у відпустку, а “політичну відпустку”, оскільки у пів сили працювати не можу, і саме зараз настав час будувати справжню політичну команду”, – наголосив Павло Клімкін. Водночас він закликав приєднуватися до цієї команди всіх, хто незадоволений сучасним станом політики в Україні.

Обов’язки міністра закордонних справ тепер виконуватиме заступниця Клімкіна з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль. “Наразі вона перебуває у закордонному відрядженні, а після повернення візьме на себе керівництво зовнішньополітичним відомством”, – заявила в коментарі УНІАН речниця МЗС Катерина Зеленко.

Ще до оголошення “політичної відпустки” Павло Клімкін звернув увагу на наступний важливий момент: “Найгірше буде, якщо Російська Федерація та Європа вирішать, що вони можуть домовитися за нашою спиною і спробують нав’язати нам чужу стратегію і тактику. Вже зараз в кулуарах можна почути розмови про те, що Україна є спільним сусідом РФ та Європи, спільною відповідальністю, тому мають бути й спільні дії: насправді, дії будуть російські, а Європа буде спостерігати”.

На цьому ж наголошує й п’ятий президент України Петро Порошенко, який підкреслив, що зустріч президентів США та РФ в Осаці – перша, перед якою ніхто попередньо так і не проконсультувався з Києвом. “Порушення принципу “нічого про Україну без України” – частина російського реваншу. Ми тримали цей принцип протягом п’яти років, щоб нікому і на думку не спало про щось про нас і без нас домовитися з Кремлем. Перед будь-якими контактами з Москвою наші європейські та американські партнери узгоджували позицію з нами. А потім докладно інформували нас, як на цей момент почуваються “вавки в голові” у Путіна. Зустріч президентів США та Російської Федерації на саміті в Японії – перша, перед якою ніхто так і не зателефонував до Києва. І відсутність дзвінка – це дуже тривожний “дзвінок” усім нам, а не лише новій владі”, – наголосив Петро Порошенко.

---