Відтепер кораблі морських сил самооборони Японії зможуть заходити на в’єтнамську військово-морську базу для заправки та обслуговування під час навчань та операцій із боротьби з піратством. При цьому джерело в японському уряді повідомило, що основна мета угоди – стримування активності китайських ВМС у Південно-Китайському морі. Однак підписана угода значно зіпсувала настрій і представникам Кремля, які останнім часом розмріялися про те, що Росія стане океанською супердержавою.

Ще у 2012 році прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв під час візиту до В’єтнаму заявив, що обидві країни обговорюють питання створення російського військового пункту матеріально-технічного забезпечення (ПМТЗ) в бухті Камрань. Зазначимо, що за незрозумілою з першого погляду абревіатурою насправді ховається повноцінна військово-морська база на узбережжі Південно-Китайського моря, яку вважають одним із найкращих глибоководних портів світу. 

Свого часу СРСР створив тут надпотужну базу для свого флоту площею майже 100 кв. км. Щоправда, у 2001 році Росія чомусь вирішила не продовжувати договору оренди й евакуювала особовий склад і техніку. Тепер же Москва схаменулася й вирішила відновити статус-кво.

У Росії є дві вагомі причини для повернення в Камрань. Перша з них – глобальна – полягає в тому, що Кремль зможе таким чином учергове заявити про свої амбіції світової наддержави. Друга – локальна: це стане одним із важливих кроків до відновлення колишньої сфери впливу в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. 

Аби задобрити в’єт­намців, росіяни підписали з Ханоєм багатомільярдні контракти на розвідку нафти і газу, на поставку шести підводних човнів проекту “Варшав’янка” і… вмить нарвалися на роздратування Пекіна. Відносини КНР і В’єтнаму вкрай напружені: країни відбули кілька воєн, між ними існують територіальні суперечки. Поява “Варшав’янок” під в’єтнамськими прапорами довела ледь не до сказу китайське політбюро, яке вкрай болісно реагує на будь-яке військове посилення вороже налаштованого сусіда.

Ще більше галасу наробили плани росіян відновити колишню радянську військово-морську базу в бухті Камрань. Ханой, який колись необачно пообіцяв це, несподівано опинився між двома розлюченими важковаговиками, майже одночасно отримавши дошкульні дипломатичні удари від Китаю і США, які майже ніколи не виявляли солідарності в діях. Посол Сполучених Штатів у В’єтнамі прямо зажадав від місцевого уряду припинити можливість використання Росією бази Камрань для дозаправки своїх літаків. 

Ще більш дратівливою була реакція Пекіна, який заявив, що вважає Південно-Китайське море своєю винятковою сферою впливу, і чітко дав зрозуміти в’єтнамцям, що не бажає військової активності росіян у його акваторії. Нервовість китайців зрозуміла: Південно-Китайське море – одна з найважливіших із точки зору світової торгівлі акваторій, через яку проходить 25 – 40% світового товарообігу, 25% усіх морських перевезень нафти, третина перевезень скрапленого газу. Більшість суден або везе китайські товари, або транспортує китайцям вуглеводні. Очевидно, що за таких умов Пекін не пустить у регіон Росію, яка чомусь вирішила, що вона стала новою наддержавою.

---

Камрань – військово-морська база у В’єтнамі на узбережжі Південно-Китайського моря, яку вважають одним із найкращих глибоководних портів світу. Свого часу СРСР створив тут потужну базу для свого Тихоокеанського флоту площею майже 100 кв. км. У 2001 році Росія вирішила не продовжувати договору оренди й евакуювала особовий склад і техніку. У 2012-ому Москва висловила пропозицію щодо створення в бухті Камрань повноцінного пункту матеріально-технічного забезпечення військово-морського флоту РФ. Навесні 2014 року аеродром бази в Камрані почали використовувати для обслуговування російських літаків Іл-78 , які забезпечують дозаправку пальним у повітрі стратегічних ракетоносців Ту-95МС з бойовим радіусом дії 6340 км, що здатні нести на борту ракети з ядерними боєголовками.