Ніким у світі не визнана Придністровська Молдовська Республіка завжди вважалася сателітом Москви. Уряд у Тирасполі без вагань виконував усі вказівки Кремля, блокуючи будь-які спроби європейської інтеграції “великої” Молдови. 

Крім того, тут дислокується чимале угруповання російських збройних сил, яке в нинішній ситуації набуває стратегічного значення, адже може будь-якої миті встромити багнет у спину України на кордоні з Одеською областю. Нагадаємо, що минулого тижня російські вояки в ПМР показово розпочали навчання з бойового злагодження підрозділів із застосуванням більше 30 одиниць бойової та спеціальної техніки. 

Тож учорашня новина про відмову Москви виділити Тирасполю традиційне річне фінансування стала несподіванкою. Як пише російська “Независимая газета”, невизнана республіка просила у Кремля 100 млн доларів. Однак, за словами джерела, “в Москві висловили невдоволення щодо чартерних рейсів, якими літає президент Придністров’я Євген Шевчук (до речі, етнічний українець. – “Пошта”), і послалися на економічні труднощі в самій Росії”.

Кремлівська дуля стала надзвичайно неприємною несподіванкою для керівництва ПМР. Без російських грошей придністровці залишаться без пенсій та інших соцвиплат, на яких, власне, і тримається влада президента Шевчука. “Невизнане Придністров’я стає для Москви непосильною ношею”, – вважає директор молдовського Центру стратегічних досліджень і політичного консалтингу, екс-посол Молдови в Російській Федерації Анатол Царану. 

Він нагадав: крім щорічних багатомільйонних дотацій для забезпечення соц­виплат, Тирасполь ще й на халяву споживає російський газ – борг ПМР за енергоресурси вже сягнув 5 млрд доларів. Не надто переймаються в Тирасполі й боргами за елект­роенергію. Водночас нею республіку забезпечує ГРЕС у м. Дністровськ (на самому кордоні з Одеською областю), що належить російському монополісту РАО “ЄЕС”.

Довідка

Придністровська Молдовська Республіка Населення: 505 тис. осіб. Молдовани становлять 31,9% жителів республіки, росіяни — 30,3%, українці — 28,8%. На території ПМР дислокується Оперативна група російських військ (колишня 14-та гвардійська армія). Чисельність особового складу — 1,5 – 1,7 тис. людей. Підрозділи: два окремі мотострілкові батальйони, батальйон охорони й обслуговування, вертолітний загін, кілька підрозділів забезпечення, 1411-ий артилерійський склад боєприпасів (дислокація — с. Колбасна) — колишній стратегічний арсенал західних військових округів СРСР.

Власна промисловість Придністров’я вже багато років дише на ладан – припинили роботу або функціонують із неповним навантаженням усі ключові підприємства. Нещодавно придністровське інформагентство “Тірас”, посилаючись на власні джерела, повідомило, що “великий російський олігарх Алішер Усманов покидає Придністров’я, маючи намір виставити на продаж металургійний завод і цементно-шиферний комбінат у Рибниці”. “Це тривожний симптом не лише для економіки, а й для самого майбутнього Придністров’я. Для Рибниці обидва підприємства є містоутворюючими. Їх діяльність була можлива тільки зав­дяки зусиллям російської сторони. Тепер існування цих заводів під великим питанням”, – пише агентство “Тірас”. 

Водночас у кращих пострадянських традиціях керівництво ПМР, незважаючи на економічну катас­трофу, наживає мільйонні статки, безбожно розкрадаючи й без того куций бюджет. У Москві недарма згадали чартерні рейси президента Євгена Шевчука. Його попередник Ігор Смирнов вимагав долю з доходів найменшого бізнесу та успішно “освоював” російську фінансову допомогу. 

Варто наголосити й на різкій зміні риторики російської політичної еліти. Нещодавно заступник міністра закордонних справ Росії Григорій Карасін заявив, що “Придністров’я має бути особливим районом із особ­ливими гарантіями статусу в рамках єдиної Молдовської держави”. “Цей термін щодо ПМР раніше вживав тільки офіційний Кишинів. Те, що він прозвучав із вуст заступника глави МЗС Російської Федерації, можна розцінити як надвичайно показовий сигнал”, – вважає екс-посол Молдови в Російській Федерації Анатол Царану.