Із кількох тисяч до кількох десятків осіб. Так “еволюціонував” мітинг підприємців, які протестували проти Податкового кодексу на Майдані у столиці України. Мітингувальники переважно роз’їхалися по домівках готуватися до дня сьогоднішнього. Саме нині, у четвер, спливає термін ультиматуму, який учасники мітингу висунули Президентові Вікторові Януковичу.

Відтак у штабі мітингувальників кажуть, що сьогодні до Києва приїдуть люди, аби знову вимагати від глави держави накласти вето на Податковий кодекс.

Розпочавшись у понеділок як абсолютно не політична, а громадянська акція, мітинг підприємців на майдані Незалежності того ж таки дня перетворився на політичне дійство. Політизували його самі організатори мітингу тим, що випустили на сцену опозиційних Юрія Луценка та Юлію Тимошенко. Хоча раніше самі ж мітингувальники заявляли, що ніхто з політиків у акції протесту підприємців участі не візьме, аби не політизувати саму ідею підприємців. Зрештою, такого повороту варто було очікувати, бо будь-яке дійство такого типу в Україні рано чи пізно перейшло б під “парасольку” якоїсь із політсил. Хоча, слідкуючи за реакцією людей на Майдані під час виступу лідера БЮТ та Юрія Луценка, можна сказати, що не всім сподобався факт їхньої присутності на сцені.

Далі відбулася еволюція гасел Майдану. Якщо раніше підприємці вимагали від Президента не підписувати Податковий кодекс, а накласти на нього вето, то тепер вони оголосили про збір підписів за референдум щодо дострокового припинення повноважень ВРУ. Чи не цього домагалася останнім часом опозиція? Саме за парламентські вибори у березні 2011 р., а не в жовтні 2012-го, точилися основні баталії у Раді, Конституційному Суді та ЦВК. І головним репрезентантом ідеї виборів наступного року були саме опозиційні сили, представлені у парламенті. Нині ці сили знайшли підтримку серед підприємців на Майдані. Таким чином, постає питання: протести підприємців є громадянською акцією чи політичною?

З одного боку, все це виглядає начебто логічно: підприємці, керовані політиками, збирають підписи за референдум про дострокове припинення повноважень ВРУ, відбуваються вибори, і новий парламент, де більшість, без сумніву, матимуть національно-демократичні сили, скасовує несправедливий Податковий кодекс, а якщо пощастить, то й уряд у відставку відправить чи недовіру Президентові висловить. Але, якщо глянути на це тверезими очима, то все це не більш ніж амбітні плани опозиції, яким навряд чи судилося збутися.

З іншого боку, здається, що, заручившись підтримкою політиків, підприємці собі більше нашкодили, ніж допомогли. Бо тепер для влади виконати їхні вимоги – означатиме насамперед піти на поступки опозиції та її лідерці Юлії Тимошенко, яка неформально очолила рух проти влади та Податкового кодексу.

Не можна не помітити ще одного цікавого факту. Поки протести мали характер громадянських, а не політичних зібрань, усім було зрозуміло, що підприємці на Майдані захищали лише свої права на працю за нормальними, прийнятними, зрозумілими правилами. Із набуттям політичних рис і намаганнями влади ліквідувати наметове містечко опозиція має право говорити про ущемлення свободи зібрань, свободи слова і т.д. У підсумку опозиція матиме з того непогані дивіденди.  

А що влада? Зауваження і пропозиції підприємців стосовно Податкового кодексу проаналізують і найближчим часом врахують у законопроекті про внесення змін до Податкового кодексу. Про це заявив перший віце-прем’єр-міністр України Андрій Клюєв. Він зазначив, що домовленості про аналіз пропозицій підприємців досягнуто під час його зустрічі з представниками підприємців, які беруть участь в акції протесту в понеділок, 22 листопада.

Відповідаючи на запитання, чи означає це, що Президент уже невдов­зі підпише Податковий кодекс, а коректуватимуть документ окремими законопроектами, Клюєв сказав: “Так”.

Як і очікувалося, суд заборонив акції протесту в центрі столиці до 26 листопада. Щоб влада не розігнала мітингувальників, ті на своїх наметах на Майдані почепили таблички “Приймальня народного депутата”. Відповідно до чинного законодавства, ніхто не може пошкодити або знищити майно, яке належить народному депутату. Протестувальники не мають наміру припиняти мітинг, незважаючи на рішення суду і дощову погоду.

Михайло Погребинський,
директор Київського центру політичних дослідженьта конфліктології:

– Я думаю, що це, хоч і несподівана для більшості, але природна самоорганізація людей, які звикли до того, щоб не думати, поки держава щось їм зробить, а самі на себе беруть відповідальність і щось роблять для себе. Вони зрозуміли, що стандарт їхнього життя поставлений під питання, і виявили готовність піти протестувати. Вважаю, що це природна реакція, бо такі є люди. Чи варто говорити, що це третя чи друга революція? Я нічого подіб­ного в цьому не бачу. Це просто схоже на професійний процес активної частини українського суспільства. Це позитивно. Якщо до цього не будуть долучатися політичні гравці, які зараз роблять спроби використати акції протесту для власних інтере­сів, і, якщо дійсно відбудуться якісь переговори між командою Президента і представниками протестуючих, то думаю, що це буде позивна ознака створення громадянської активності. Можливо, навіть створення дієвої структури зі захисту малого бізнесу. Бо до цього часу такої структури в Україні не було. Не думаю, що можна говорити про політизацію акцій протесту. Опозиціонери природно хочуть бути присутніми під час такого громадянського спротиву. Це природна реакція опозиціонерів. Але насправді далі все буде залежати від лідерів цього протесту і від влади – з ким вона буде вести переговори. Для мене очевидно, що переговори з Тимошенко влада вести не буде.