З ухваленням оприлюдненої для широкого обговорення редакції Податкового кодексу на малому бізнесі в Україні можна буде поставити остаточну крапку

Аби процес ішов у відповідному напрямі – його треба скерувати. Доки наші нардепи відпочивають, набираючись сил для майбутніх палких законотворчих баталій, наслідком котрих має бути неодмінне  покращення життя народу країни, решта того самого народу, до того ж – не обтяженого зайвими грошовими знаками, змушена і в літню спеку  наполегливо працювати. Зокрема, і розумово. Заради свого ж майбутнього.

Ще б пак! Про який відпочинок може думати пересічний українець, якщо в нього стільки справ. Адже саме зараз час засівати законодавчу ниву, з якої вже нинішньої осені наші народні обранці мають зібрати щедрий врожай народних думок, аби потім перетворити їх у чіткі й зрозумілі рядки нового закону. Добре, що є з чого засівати, адже минулого тижня підкинули тему для широкого обговорення: офіційний урядовий вісник оприлюднив черговий проект нової редакції, певно, найодіознішого документа останніх часів – Податкового кодексу. Точніше – оновлений текст цього документа, прийнятого у першому читанні Верховною Радою напередодні літніх канікул.

Думок багаття

Сказати, що згаданий документ викликав розкол суспільства, буде, звісно, неабияким перебільшенням. Навіть серед тих, кому він безпосередньо адресований – бізнесменів та підприємців – позиція щодо несприйняття запропонованих новацій майже одностайна. Щоправда, представникам великого бізнесу він і до того був, так би мовити, “до лампочки” – свої справи вони давно вирішують без огляду на якісь там законодавчі акти. Тим паче – за необхідності їх завше можна підправити у потрібному напрямі. Благо, можливостей для цього вдосталь. Інша річ – пересічний бізнесовий люд, – представники малого та середнього його прошарку, – котрим їх життя новий кодекс якраз і має покращити.

Як уже заявила опозиція, уряд влаштував "липове" обговорення проекту Податкового кодексу. За словами голови Комітету захисту підприємництва при опозиційному уряді Оксани Продан, уряд готував проект кодексу півроку, а зараз вимагає від бізнесу опрацювати його дві останні редакції за півмісяця. І це без відриву від виробництва та при збільшенні фіскального навантаження на бізнес.

– Зрозуміло, що за таких умов проект Податкового кодексу не може бути достатньо опрацьований фахівцями, а значить, може бути прийнятий із запропо­нованими урядом повноваженнями для контролюючих органів і обмеженнями та вимогами для бізнесу, – зазначає вона.

Отож, замість проведення громадського обговорен­ня Податкового кодексу, відбувається його всеукраїнське інсценування. Як приклад, Продан наводить "обговорення" документа в Хмельницькій області, де серед 200 присутніх осіб бу­ло лише 11 підприємців, всі інші – працівники контролюючих органів.

Узагалі-то цим нас якраз не здивуєш. Не може весь на­род, навіть серед представників бізнесу, розбиратися у всіх тонкощах податкового законодавства. Та і не в тому річ, як обговорюється новий кодекс. Куди важливіше те, що цього разу запропонували урядовці для бізнесу. Ми, звісно, не збираємося вдаватися до аналізу положень окремих статей чи наводити  відповідні цифри. Зрештою, кожен підприємець має зауваження до тих пунктів, котрі стосуються його безпосередньо. Проте щось узагальнююче сказати варто.

Як вважає Оксана Продан, урядовий проект Податкового кодексу не вико­нує основну свою функцію – уніфікацію чинного по­даткового законодавства, – оскільки має безліч відсилочних норм. Проте  передбачає практично необмежені повноваження контролюючих органів, зокрема й податкових, щодо перевірки, обстеження, спостереження, контрольно-розрахункових операцій, відбору зразків та інвентаризації платників податків… 

Варто, щоправда, зазначити, що з останньої версії документа "випали" найоді­озніші новації кодексу на зразок права співробітників ДПАУ проводити обшук житла підприємців або опитувати співробітників підприємств. Хоча в цілому запропонований проект лише посилює фіскальне навантаження на підприємців. Попри всі податкові канікули й ніби зменшення ставок та кількості податків. Спираючись на вищесказане, пошлемося на ту ж Оксану Продан:

– Уже сьогодні, обговорюючи власні перспективи, підприємці розмірковують про закриття свого бізнесу в майбутньому, адже більшість із них ще не отямилась від світової фінансово-економічної кризи і так само не має обігових коштів, зате має банківські кредити, – резюмує вона.

Загальна ж точка зору опозиції і, зокрема, опозиційного уряду зводиться до наступного: посилен­ня податкового тиску і контро­лю одну частину малого бізне­су зажене в тінь, іншу – в могилу. До того ж через ухвалення кодексу в запропонованій редакції чинна влада хоче запровадити офіційне відмивання грошей. Чому – стане зрозумілим з того, про що йтиметься нижче.

Підводні камені

Загалом опублікований для “всенародного” обговорення проект і за формою, і за змістом істотно відрізняється від того тексту, за який голосував парламент. Саме цей факт спровокував невеликий і не афішований скандал у владі. І не тільки через те, що в запропонованому варіанті відсутні майже всі пропозиції депутатів і навіть зауваження представника Президента в парламенті, депутата Юрія Мірошниченка, підготовлені Адміністрацією Президента. З неофіційних джерел відомо, що публічна презентація проекту кодексу посилила протистояння між першим віце-прем’єром Андрієм Клюєвим і віце-прем’єром Сергієм Тігіпком.

Не секрет, що тема подат­кової реформи в нас закріпилася за віце-прем’єром з економічних реформ Сергієм Тігіпко. Зрештою, це випливало із самого факту його призначення саме на цю посаду. Та і сам він неодноразово заявляв, що пішов в уряд, аби намагатися здійснити економічні реформи.

Проект кодексу Тігіпко довгий час розглядав як осо­бистий іміджевий проект. Тим паче напередодні місцевих виборів це давало гарний привід для організації масових зустрічей з галузевим бізнесом, проведення конференцій та “круглих столів”. Словом, використовувати кожну можливість для “піару”  – як власного, так і своєї партії.

Але, за інформацією “Української правди”, власні плани на авторство “кодексу” має і перший віце-прем’єр Андрій Клюєв, і Партія регіонів в цілому. В результаті Клюєв виграв бюрократичну боротьбу. Адже  опублікований був саме його варіант Податкового кодексу. Що, зрештою, опосередковано підтвердив і сам Сергій Тігіпко, коли казав, що опублікований проект не є урядовим варіантом, в розробці якого він брав участь.

Утім, щоб зрозуміти, чому в кулуарах влади так важливо, чий варіант після “всенародного” обговорення буде розглядати парламент і чому так непокоїть опозицію запропонований для “обговорення” варіант кодексу”, нам треба згадати так званий період первісного накопичення капіталу в Україні. Якщо пісумувати факти, що час від часу з’являються у вітчизняних та зарубіжних ЗМІ, вимальовуються наступні, і, зрештою, давно відомі схеми “чесного” заробляння грошей (недаремно відомий розвідник Штірліц у книзі “Наказано вижити” казав, що 90% закритої інформації можна знайти у відкритих джерелах. Треба тільки вміти співставляти опубліковані факти). Єдина необхідна умова – треба бути при владі або ж мати можливість з нею співпрацювати.

За що боролися?

Як відомо, до останнього часу в Україні було чотири сфери, в яких зацікавлені особи мали можливість заробляти близько мільярда доларів на рік у вигляді хабарів та відкатів.

Перша – це, звісно, торгівля газом. Добре відома вона, зокрема, і Юлії Тимошенко, котра свого часу теж робила бізнес на газі. Ще за часів прем’єрства славнозвісного Павла Лазаренка, що досі перебуває в американській буцегарні. Діяла схема наступним чином. Чиновники та наближені бізнесмени заробляли на різниці в тарифах на газ для різних категорій споживачів та на відсутності сучасних приладів обліку. Через те, що постачальник газу і його транзитер були об’єднані в одну організацію – “наліво” щорічно йшов кожен десятий кубометр газу. Тобто з десяти мільярдів доларів, які щорічно споживачі платять за газ, близько одного мільярда “зникало” (дані “Української правди”).

Щоправда, цю схему руй­нує прийнятий нещодавно закон про ринок газу, який зрівнює тарифи на газ для різних категорій споживачів. З іншого боку, закон примушує налагодити якісний облік газу, і його реалізація, врешті-решт, призведе до розчленування НАК “Нафтогаз України” на незалежні підприємства, які вестимуть видобуток, транзит і продаж газу. Що вже відбулося.

Після остаточного впровадження закону про ринок газу корупційний ринок обсягом в один мільярд доларів на рік зникне. Аналогічна доля вже спіткала і корупційний ринок, пов’язаний з державними закупівлями.

До останнього часу середній розмір “відкату” в держзакупівлях становив 5% від суми тендерів за обсягу держзакупівель у 200 мільярдів гривень на рік, тобто близько 10 мільярдів гривень (це можна підрахувати за даними Рахункової палати).

Після ухвалення нового закону про держзакупівлі, в якому були розділені функції за погодженням закупівель в одного учасника (Мінекономіки) і контролю над держзакупівлями (Антимонопольний комітет) цей ринок стрімко зменшується. Хоча невідомо, чи призведе це до повного зникнення при держзакупівлях системи “ відкатів”. Можливо, просто призведе до їх перерозподілу.

Отож, в країні залишаються два великих корупційних ринки. Це всім відома корупція на митниці. Схема напрочуд проста і базується на тому, що вартість товару визначається не його ринковою ціною, а особистим рішенням окремого митника, котрий при цьому ніби користується відповідними інструкціями. Якщо враховувати митну статистику України, то у результаті різниця між нею та статистикою наших торговельних партнерів становить близько 5 мільярдів доларів на рік. Тобто до бюджету не потрапляє близько 1 мільярда у вигляді ПДВ.

Останній і найбільш корупційний ринок якраз і пов’язаний із відшкодуванням ПДВ. Для того, аби зрозуміти, що коїться тут, ми наведемо слова чинного прем’єра ще в ті часі, коли він був головою ДПАУ. Пригадується у 2000 ро­ці – са­ме тоді відзначалося 5 ро­ків ДПА – він перебував з робочим візитом у Львові. Зрозуміло, була прес-конференція, на якій Миколі Яновичу вдалося вразити присутніх. Тодішній голова ДПАУ повідомив присутнім вражаючі цифри: при тому, що держава тоді збирала 12 млрд грн ПДВ, відшкодовувалося 18 (!).

За підсумками 2010 ро­ку має бути відшкодовано близько 30 мільярдів гривень ПДВ за середнього рівня “відкату” в 35%, тобто в кишені чиновників потраплять також близько 10 мільярдів гривень.

Корупцію на митницях покликана викорінити нова редакція Митного кодексу. Корупцію в сфері податків повинен був подолати Податковий кодекс.
Саме відчайдушною боротьбою за ці немаленькі суми пояснюються всі скандали й навколо газу і держзакупівель, і навколо діяльності митниці й податкової служби. Високопосадовці та пов'язані з ними політики роблять все можливе, щоб зберегти чинні корупційні схеми. Корупцію при відшкодуванні ПДВ можна перемогти єдиним способом – ввести механізм автоматичного відшкодування цього податку без будь-якої участі чиновників.

Саме таке завдання ста­вив Президент перед урядом. Прем’єр Ми­кола Азаров, голова Мінфіну Федір Ярошенко і голова ДПАУ Олександр Папаіка починаючи з березня, неодноразово зазначали, що відразу після випуску ПДВ-облігацій уряд налагодить систему автоматичного відшкодування ПДВ.

Проте пізніше їхня позиція змінилася. Минулого тижня Олександр Папаіка заявив, що за чинного законодавства ПДВ в автоматичному режимі відшкодовувати неможливо, а з допрацьованого Мінфіном варіанту Податкового кодексу зникли норми про автоматичне відшкодування ПДВ (щоправда, з останніх повідомлень випливає, що Мінфін таки планує запровадити його із 1 січня наступного року. Принайм­ні на словах).

Натомість податківці запропонували підприємствам цілий букет “подарунків”. Наприклад, відмовилися від введення податків на розкіш, зокрема на нерухомість, а також від податку 5% на доходи фізосіб, отриманих від ощадних сертифікатів, депозитів у банках і кредитних спілках. Не з’явилася в проекті й обіцяна норма про введення диференційованих ставок оподаткування доходів фізосіб, коли багаті мали платити більше за бідних.

Натомість проект щед­ро забезпечили порожніми, але красивими статтями. Одна з них, наприклад, пропонує ввести з наступного року податкові канікули до 2016 року для новостворених підприємств. Щоправда, обсяг інвестицій в них має бути не менше 5 мільйонів гривень.

Отже , можна припустити, що суспільству запропоновано вибір: зберегти корупційну схему відшкодування ПДВ в обмін на відмову  ввести норми, які посилюють оподаткування заможних громадян.

Утім, недаремно голова Деркомпідприємницт­ва Михайло Бродський наголошує, що будь-який варіант Податкового кодексу не може сподобатися всім без винятку. Тим паче те, що нині обговорюється не є кодексом – у кращому випадку це лише відповідні напрацювання, своєрідна “болванка” того, що восени мають розглядати та ухвалювати депутати. Але і без того вже зрозуміло: нинішня влада будує країну аж ніяк не для бідних.