Нинішнє податкове законодавство України – одне з найгірших у світі

Сакраментальне “обіцяного три роки чекають” дуже пасує ситуації з ухваленням разрекламованого і очікуваного проекту нового Податкового кодексу, який Верховна Рада поквапилася прийняти у першому читанні.

Утім перебіг подій опісля засвідчив, що уважно читати документ і обговорювати його парламентарям все ж доведеться. Хоча б через те, щоб не потрапити у халепу. Адже мова про надто серйозні речі, аби ухвалювати їх поспіхом.

Не мертвий, але й не народжений

На “сирість” продукту економічного блоку уряду на чолі з віце-прем’єром Сергієм Тігіпком вказували ще до того, як він потрапив до ВР. Комусь проект видався надто радикальним (деякі положення, на кшталт прогресивного оподаткування “надлишків” нерухомості і “розкоші”, – у варіант, запропонований парламенту,  не потрапили). Для когось далеко не виправдав очікувань та сподівань (попри новаторство, на реальне “поліпшення життя вже сьогодні” підприємцям надій мало). Висловив невдоволення проектом і Президент.

Із парламентської трибуни теж пролунало кілька слушних думок про долю “податкової конституції”. “Не треба собі брехати, – каже депутат від ПР Олена Бондаренко. – До його проекту подано 5357 поправок. Не лише депутатських. Хоча і з них 160 подали свої зауваження до документа”. Якщо на кожну поправку витратити бодай по хвилині, – порахувала Бондаренко, – Рада працюватиме без перерви вісім тижнів. То ж друге читання Податкового кодексу відкладуть на осінь.

Колегу підтримав і лідер фракції ПР Олександр Єфремов, який вважає, що кодекс слід розробляти за спеціальною процедурою, оскільки подано дуже багато поправок.

Купа зауважень до проекту, схоже, перейняла й урядовців. Перший віце-прем’єр Андрій Клюєв наголошує, що, доопрацьовуючи проект, важливо реалізувати пріоритети програми реформ. “Необхідно виконати ті завдання, які поставив перед владою Президент. Для нас важлива думка представників бізнесу,  всіх платників податків, адже одне з головних завдань запланованих реформ – розвиток вітчизняної економіки”, – зазначив високопосадовець.
Словом, влада, як і зазвичай, пропонуючи доленосні проекти, намагається продемонструвати єдність із тими, для кого вони призначені. Так мовби сама житиме за цими законами.

Проблема № 1

У цьому контексті пригадую виступ старшого економіста представництва Всесвітнього банку в Україні Пабло Сааведри на засіданні Фінансового прес-клубу в березні. На жаль, іноземним експертам з економіки нашої країни ми небезпідставно довіряємо більше, ніж вітчизняним (не кажучи про політиків), гадаю, варто викласти цей спітч докладніше.

Отже, фіскальна ситуація в Україні, на думку Сааведри, неймовірна складна. Вона – проблема №1 для країни, серед низки інших: реальності бюджету, макроекономічної стабілізації, тарифної та пенсійної реформ, оптимізації системи оподаткування.

Дефіцит державного бюджету має бути таким, аби його можна було профінансувати. Ба більше, джерела фінансування мають бути чітко визначені і зрозумілі. В іншому випадку на казначейському рахунку знову бракуватиме коштів, а країна не зможе фінансувати видатки (на рахунку Держказначейства гроші, щоправда, нині є. Але й офіційний дефіцит бюджету заплановано майже у 60 млрд грн).

Дефіцит бюджету ми мали й минулого року. І джерела були визначені, але… такими не стали, зокрема, у царині надходжень від приватизації. Схожа ситуація і нині: із запланованих 10 млрд грн від приватизації наразі отримано лише 2,5 %. Отже, видатки, як були і раніше, є головним джерелом наповнення держбюджету.

За словами Сааведри, неадекватна фіскальна політика відштовхує іноземних інвесторів, що відтак унеможливлює розвиток інфраструктури, гальмує вихід країни з кризи. За приклад економіст подає несвоєчасне відшкодування ПДВ. У такий спосіб експортери фактично платять двічі. До слова, за офіційними даними, сума невідшкодованого податку вже наблизилась до 30 млрд грн.

Створення комфортного бізнес-середовища, на думку експерта, передбачає усунення податкових привілеїв, зокрема, у системі торгових операцій через офшори.

І ще. Реформи у комунальній сфері, але такі, що передбачають захист найбідніших верств через систему адресної допомоги. Й, можливо, найголовніше – реформування пенсійної системи. На думку Сааведри, незабаром ситуація тут взагалі вийде з-під контролю. Уряд вже не дає собі ради зі зростаючим дефіцитом Пенсійного фонду. Поточний дефіцит, передбачений бюджетом, сягає близько 70 млрд грн. Один працівник нині фактично утримує одного пенсіонера. Та якщо взяти до уваги співвідношення кількості так званого праце­здатного населення до кількості пенсіонерів – 22 млн до 12,4 млн – й відмінусувати тих, хто працює за кордоном, ситуація виявиться ще гіршою. Система просто упаде.

Чи змінять?

Ми недаремно зауважили, що навіть найдосконаліший документ у царині податків не вирішить усіх проблем. Мову слід вести про зміну підходів до їх сплати. Але навряд чи на таке зважиться держава. Щоб усвідомити, що таке нинішня фіскальна система, можна обійтися і без закордонних експертів. Наші підприємці після спілкування із податківцями мають багатий власний досвід.

Щорічно на адміністрування податків (звісно, неофіційно) бізнес-структури витрачають понад 4 млрд грн. Наприклад, аби сплатити податки (точніше, отримати засвідчення про їх сплату) бухгалтеру середнього підприємства, за підрахунками експертів, треба витратити понад 33 робочих тижні на рік. Роботодавець на оплату “процесу” витрачає щонайменше 15 тис. грн. Витратність обслуговування податкових процедур – одна із головних причин низьких рейтингів України щодо умов ведення бізнесу.

Приватні ж підприємці витрачають на сплату податків 19 днів і майже 2 тис. грн. Такі дані дослідження Міжнародної фінансової корпорації “Вартість дотримання податкового законодавства в Україні”.

За останні два роки бізнес у цілому, крім сплати безпосередньо податків та зборів, передбачених законодавством, витратив додатково ще як мінімум 8 млрд грн на заходи з їх адміністрування. Це оплата праці бухгалтерів, закупівля бланків, програм забезпечення, літератури, візити до органів контролю, неофіційні видатки. Разом це “вилилося” в 1% ВВП країни за позаминулий рік. Найцікавіше, що видатки на адміністрування бізнесу при цьому протилежно пропорційні розміру бізнесу. Наприклад, фірми із річним доходом у 300 тис. грн витрачали на це 8,2 % своїх заробітків, а компанії із доходами понад 35 млн грн – лише 0,77%.

Нова редакція Податкового кодексу врахувала рекомендації експертів МФК, які кажуть про потребу уніфікації процесів адміністрування податків, спрощення обліку соціальних платежів через запровадження єдиного соціального внеску. Чи збережеться ця новела – питання інше. Адже у нас вже було чимало законопроектів, які вирішували ці питання. Однак є і про бізнес-лобі в уряді і в парламенті. До того ж заплутана податкова система живить насамперед саму владу, дозволяючи їй керувати грошовими потоками у ручному режимі. Із усіма наслідками такого керування. Хоча, можливо, чинна влада змінила орієнтацію в цьому питанні.