Фатальна стаття XXI
Україна програла Росії ключову суперечку в Світовій організації торгівлі
Панель арбітрів Світової організації торгівлі (СОТ) визнала РФ переможцем у торговій суперечці з Україною в питанні обмежень торгового транзиту, які були введені у 2016 році. Тоді між Україною і Європейським Союзом запрацювала зона вільної торгівлі (ЗВТ), яка обнулила низку митних зборів. Цим вдало скористався Кремль, запровадивши обмеження на залізничний та автомобільний транзит українських товарів територією РФ до Казахстану та Киргизстану. Пізніше заборону розширили на інші країни Середньої Азії та Монголію. На словах усе виглядало логічно: мовляв, виникла загроза того, що після введення ЗВТ на російський ринок під виглядом українських потраплятимуть вироблені в ЄС товари, що “поставить російських виробників у складне становище”.
Щоправда, насправді в складному становищі опинилися якраз українські виробники, що виявилися відрізаними від країн Середньої Азії, які ще з часів СРСР були для них традиційними ринками збуту. У тому ж 2016 році Київ оскаржив дії РФ у СОТ. Зокрема, у своїй скарзі Україна оцінила скорочення експорту українських товарів у першому півріччі 2016-го на 35,1% (конкретно до Казахстану – на 45,5%).
Ось тут і почалися юридичні колізії. Київ посилався на ст. V Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), яка забороняє дискримінацію транзиту товарів інших держав-членів СОТ. Зі свого боку РФ мотивувала свої дії іншою нормою ГАТТ (ст. XXI), яка допускає запровадження захисних заходів у разі загрози національній безпеці. Найцікавіше, що Орган з врегулювання суперечок СОТ досі ніколи не розглядав подібних справ. Задіяна Москвою ст. XXI ГАТТ досі вважалася “темною плямою” у світовому торговельному праві.
Як визначити, де є межа між вимогами СОТ та питаннями нацбезпеки? Отже, суперечка України та РФ створила прецедент, через що до неї була прикута увага всього світу.
На жаль, прецедент обернувся для України поразкою. Розглянувши аргументи сторін, СОТ пристала на позицію РФ, що політична ситуація в Україні у 2014-2015 роках створювала суттєві загрози для її національної безпеки. А тому обмеження транзиту не визнано порушенням.
“По-перше, блокування транзиту призвело до різкого падіння українського експорту на азійські ринки. Спроби уряду запустити альтернативний маршрут через Чорне море та Південний Кавказ зазнали невдачі. А зважаючи на те, що російська агресія триває, перспектив відновлення російського транзиту не видно. По-друге, визнання правомірності дій Москви завдає іміджевого удару по Україні і стане чудовим подарунком для російської пропаганди на Заході”, – пише Європейська правда.
P. S. Рішення СОТ у “транзитній справі” фактично ставить хрест на ще одному позові проти РФ, в межах якого Україна намагається оскаржити заборону імпорту до РФ українських соків, кондитерських виробів та шпалер. За даними Європейської правди, в Кабміні вже ухвалили рішення не вимагати створення експертної групи СТО у цій справі. Тобто формально не відкликаючи скаргу, Україна де-факто відмовляється від її розгляду.
Улітку 2018 року Україна з різницею буквально в тиждень програла в СОТ одразу дві торгові суперечки з РФ. Спочатку міжнародні арбітри задовольнили скаргу РФ щодо введення Україною захисних мит на російську аміачну селітру (один з різновидів азотних добрив). Найцікавіше, що антидемпінгові заходи були запроваджені Києвом ще 2008 року, однак РФ вирішила розпочати процедуру їх оскарження лише 2015-го, тобто вже після початку збройної агресії на Донбасі. РФ вказувала на те, що під час перегляду Україною 2014 року антидемпінгових заходів щодо російської аміачної селітри для розрахунку собівартості продукції з РФ не враховувалися ціни на енергоносії на російському ринку, а використовувалися ціни на ринках третіх країн (застосовувалася так звана “методика енергокоригувань”).Наступним ударом стало рішення СОТ на користь РФ за позовом України щодо необґрунтованих обмежень на постачання залізничного рухомого складу, стрілочних переводів та іншого залізничного обладнання. У позові йшлося, що російські сертифікаційні органи без достатніх обґрунтувань почали масово припиняти дії виданих раніше сертифікатів відповідності українських виробників, а також без достатніх на те підстав обмежили видачу нових сертифікатів. Більше того, в РФ також відмовилися визнавати сертифікати, видані українським виробникам у Білорусі та Казахстані. Через ці дії РФ експорт із України залізничного обладнання скоротився із 1,7 млрд USD 2013-го до 51 млн USD у січні-липні 2015 року, тобто напередодні звернення України з позовом до СОТ. Найбільших збитків зазнали Крюківський вагонобудівний завод, Дніпропетровський завод стрілочних переводів, Азовзагальмаш і Харківський машинобудівний завод ФЕД.
Однак експерти СОТ визнали, що “безпека в Україні у 2014-2016 роки відрізнялася від загальної у регіоні, тому РФ мала підстави не дозволяти виїзд своїх фахівців із сертифікації на українські підприємства, побоюючись за їхню безпеку”. Тобто тисячі “бойових бурятів”, що приїхали на Донбас вбивати українців, за свою безпеку не турбувалися, а ось “фахівці з сертифікації” точно знали, що їх у спокійних Дніпрі чи Харкові повбивають?
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
