У парламенті ніяк не можуть вирішити, що робити з доларовими кредитами, які населення заборгувало банкам. Звісно, на тлі військових дій на сході України ця тема може видатись не надто важливою, але, повірте, для тих, хто взяв кредит у доларах і тепер через зростання курсу валют не може його повернути, це обернулося жахом. 

Деякі українці з 2008 року не можуть розрахуватись із банками через велику курсову різницю, бо зарплату отримують у гривнях. Крім того, донедавна фінустанови спокійно відбирали у боржників автомобілі, квартири та земельні ділянки. Але зараз такого права не мають, бо ВРУ ввела мораторій на стягнення заставного майна. 

На допомогу українцям вирішили прийти нардепи. Але, як завжди, роблять це не “по-людськи”.

Ще минулого тижня Олександр Турчинов доручив Кабміну і Нацбанку розробити новий законопроект про переведення кредитних зобов’язань з іноземної валюти в національну. Як наслідок – на засіданні парламенту, що відбулося 19 червня, зареєстрували аж два “рятівні” проекти закону “Про переведення кредитних зобов’язань з іноземної валюти в національну”. Проте парламентарі не підтримали жодного! 

Автором першого проекту є позафракційний депутат Микола Рудьковський. У першому читанні за його документ проголосувало лише 174 депутати із 235 зареєстрованих у сесійній залі. Не вподобали нардепи і другий документ. За відповідний законопроект позафракційного Михайла Опанащенка проголосувало 178 депутатів. Відтак жодного закону не прийняли… 

Після цього Олександр Турчинов знову доручив Кабінету Міністрів, Національному банку спільно з профільним комітетом і робочою групою підготувати єдиний закон, який розглянуть у вівторок, 24 червня, на засіданні банківської комісії. 

Варто нагадати, що брати кредити у валюті українці почали ще в 2003 році, бо раніше такого права не мали. Парламентарій Сергій Терьохін розповідає “Пошті”, що рішення про видачу населенню кредитів у валюті прийняв тоді т.в.о. глави Нацбанку Сергій Тігіпко. 

“Люди брали кредити у доларах, бо їм це було вигідно, адже з 2003 до 2009 року відсоткова ставка була вдвічі менша, ніж у гривневих кредитах. Але тоді людям ніхто не пояснив, що треба звертати увагу на курсову різницю”, – пояснює Сергій Терьохін. Якщо взяти до уваги те, що на початку тижня національна валюта знову подешевшала (долар тепер коштує 12 гривень), то неважко підрахувати, що з початку року гривня знецінилася на половину.

Тим часом Нацбанк підтримувати гривню не поспішає, навпаки, ще з лютого відправляє її у “вільне плавання”. Міжнародні експерти таким рішенням регулятора задоволені, кажуть, це дозволило відновити платіжний баланс країни і стабілізувати валютний ринок. 

“Для цього потрібно змінити політику курсоутворення НБУ, зменшити напругу на сході України і надалі отримувати міжнародну фінансову допомогу”, – йдеться у повідомленні МВФ. Крім того, перехід до гнучкого курсу гривні – одна з основних вимог фонду, і Україна змушена була на це погодитися, аби відновити співпрацю зі світовими фінансовими структурами.

Аби врятувати тих, хто взяв доларові кредити, депутати пропонували виплату курсової різниці розділити на три частини. Першу частину мав би платити банк-позичальник, другу – Нацбанк (а це бюджетні кошти, адже, згідно із законом “Про Національний банк України”, його доходи зараховуються до держбюджету і йдуть на виплату зарплат і пенсій – “Пошта”) і третю (33%) – позичальник. 

Проте нардепи такої схеми не підтримали. Сергій Терьохін каже, що списувати борги не можна: “Це чиясь власність! Крім того, якщо порахувати курсову різницю за останні десять-одинадцять років (тоді долар коштував 5 гривень, а нині 12), то 66 відсотків боргів хочуть перекласти на плечі уряду і Нацбанку. Це неправильно! Хіба ми зараз можемо таке собі дозволити?! Адже це гроші платників податків! Тобто чиїсь борги за житло, автомобілі, відпочинок хочуть перекласти на плечі… всіх платників податків”.

Сергій Терьохін каже, що доларові кредити треба відтермінувати під помірні відсотки. “Тож у вівторок, 24 червня, на засіданні парламентського комітету пропонуватиму законопроект про відтермінування виплати, наприклад, на десять років”, –  резюмує співрозмовник “Пошти”.