Однією з найбільших проблем української економіки та Львівщини зокрема є безробіття. Нині наша область входить у п’ятірку областей, де найбільший рівень безробіття серед молоді. У той час, поки державні органи влади декларують неймовірні показники працевлаштованих, освічені молоді люди масово втікають на роботу за кордон…

Експерти кажуть: безробіття змінює свій характер, що впливає на міграцію та вибір професії. Посилюється і конкуренція. Тому в деяких галузях нашим спеціалістам важко конкурувати з закордонними. 

Лариса Лісогор, завідувач відділу соціальних проблем ринку праці Інституту демографії і соціальних досліджень, розповіла „Пошті” про ринок українського безробіття – хто і що на ньому “купує”...

– За методологією Міжнародної організації праці (загальноприйнятою методологією, яка дозволяє порівнювати рівень безробіття, зайнятості й економічної активності у різних країнах світу), в Україні у січні – червні 2013-го рівень безробіття населення віком від 15 до 70 років становив 7,5%. 

В аналогічний період 2012-го цей показник становив 7,8%, у 2011-му – 8,2%, а в кризовому 2009-му – майже 9,1%. За методологією МОП, є два рівні безробіття: перший – у віці 15 – 70 років і працездатного віку населення, другий – рівень зареєстрованого безробіття у Державній службі зайнятості. Останній у січні-червні 2013-го становив 2,6%, а в 2014-му – 4,1%. Спостерігаємо, що рівень зареєстрованого безробіття невисокий.

– Про те, що небагато людей звертається до Державної служби зайнятості. Велика їх кількість шукає роботу самостійно, використовуючи власні можливості та знайомства. Проте є і такі, що намагаються отримати допомогу по безробіттю, але її розмір невеликий (у січні – червні 2013-го вона становила 1086 грн – “Пошта”). 

Крім того, людині, аби отримати допомогу по безробіттю, доведеться пройти низку формальних процедур. Тому жителі країни намагаються знайти додатковий заробіток. Щоправда, українській економіці притаманні певні явища, які не дозволяють рівню безробіття стрімко зростати (так звані ініціативи адміністрації щодо скороченого графіка роботи та відпустки). Це залишається одним з інструментів мінімізації негативних наслідків, які дає безробіття. Тому багато директорів підприємств різних форм власності намагається використовувати ці інструменти. Зокрема, переводити людей на неповний робочий день, скорочений графік тощо. Це дозволяє, по-перше, зберегти людей на роботі, по-друге, не призводить до соціального напруження. Крім того, це один із варіантів економії на виплаті допомоги. 

Проте у кризові роки ситуація була далеко не найкращою. Майже 7% працівників на одному підприємстві було у відпустці з ініціативи адміністрації... Нині кількість безробітних зменшується, адже підприємства працюють. Щоправда, не досить сприятлива кон’юктура на зовнішніх ринках металопродуктів призводить до того, що металургійні підприємства зменшують виробництво. 

Не найкращі часи переживає і будівельна галузь: приплив інвестицій недостатньо високий. Внаслідок цього обсяги в будівництві зменшуються. Машинобудування завжди було вразливим до зовнішніх чинників, тому в умовах нинішньої конкуренції обсяги виробництва у цій сфері теж зменшуються. Непоганою є ситуація в сільському господарстві. Там обсяги продукції збільшуються. Спостерігаємо позитивну динаміку в авіа- та  ракетобудуванні, виробництві зброї і розвитку технологій. У цих сегментах Україна конкурентоспроможна, і тут є замовлення. 

– Питання дуже цікаве, бо в цій сфері зайнятими, за методологією МОП, вважають тих, хто працює не менше однієї години на тиждень. Тобто сільське населення повністю підпадає під ці критерії. Майже в усіх жителів сіл є особисте господарство. 

Зрозуміло, що працюючи на селі, люди намагаються виготовити продукт для власного споживання і продажу. Частка безробітних серед сільського населення невелика, якщо порівняти з тими, хто працює у промисловості. 

Щодо зайнятих у торгівлі й операцій з нерухомістю (так звана сфера послуг), то тут теж достатньо висока частка самозайнятих. Людям вдається знайти роботу. 

– Вибіркові обстеження, які проводить Державний комітет статистики, – єдині дані, які віддзеркалюють реальний стан справ на ринку праці. Чи можна вважати безробітними тих, у кого є робота, яка займає небагато часу? 

До безробітних не відносять тих, кого перевели на скорочений режим роботи, чи тих, хто неформально зайнятий. Питання: наскільки там адекватний рівень зарплати, чи відповідає він вимогам відтворення робочої сили? Вибіркові обстеження дають нам інформацію про зайнятих, економічно активне населення і кількість безробітних.

– Безробіття тісно пов’язане з міграцією: якщо люди не можуть знайти нормальної роботи в Україні – переїжджають до інших країн, якщо не можуть знайти роботи в своєму регіоні – їдуть до іншого. Це так звана маятникова міграція. Є ще професійна мобільність – коли люди не знаходять роботи за спеціальністю і змінюють її.

– Є обстеження зовнішньої трудової міграції населення. Проводить його Державна служба статистики за підтримки ЄС. З 1 січня 2010-го по 17 червня 2012-го вибіркове обстеження мало визначити, які люди працювали за кордоном. До нього не входили ті, хто брав участь у маятниковій міграції. Враховували лише тих, хто працював і отримував зарплату в Україні, але у зв’язку з виробничими потребами здійснював поїздки за кордон. 

Попереднє обстеження проводили у 2008-му. Тоді за кордоном працювало чи шукало роботу майже 5% осіб працездатного віку. З 2007 до 1 червня 2008-го – 4,4%, у 2012-му – 1 млн 200 тис. осіб (3,4%) віком 15 – 70 років. Бачимо, що з кожним роком можливості працевлаштування для мігрантів зменшуються. Посткризові явища в Західній Європі та Росії цьому сприяють. Тобто ці країни намагаються зберегти робочі місця для своїх працівників. 

– Щоб вирішити проблему безробіття в Україні, передусім має бути ефективною політика держави, повинна активізуватись політика зайнятості. Йдеться про покращення умов для бізнесу та можливості започаткування власного бізнесу в Україні. 

Підприємець буде зацікавленим у створенні робочих місць, якщо будуть чіткі правила гри, зменшиться корупція, умови для бізнесу будуть сприятливими. Треба використовувати такі заходи політики зайнятості, як підвищення конкурентоспроможності дорослого населення, навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації. Потрібно стимулювати людей до цього. Це стосується не лише безробітних. 

Кожен має розуміти, що треба бути активним на ринку праці, підвищувати свою конкурентоспроможність. Тоді людина буде затребуваною. Також має покращитись якість вакансій, тобто налагодитись взаємодія між Державною службою зайнятості та роботодавцями. Щоб останні були не лише зацікавленими в тому, щоб створювати нові робочі місця, але й у тому, щоб створювати їх нової якості, такими, що потребують кваліфікованої робочої сили. 

Державна служба зайнятості повинна готувати й адаптовувати людей до роботи на цих місцях. Якщо підприємства працюватимуть, а освітній і кваліфікаційний рівень буде досить високим, то збільшення продуктивності праці не призводитиме до значного зростання рівня безробіття в Україні. Безробіття – протилежна сторона зайнятості.

– Для роботодавців “актуальними” є кваліфіковані робітники з власним інструментом. Так буде й у перспективі. Нині затребуваним є молодший медичний персонал. Цінують й кваліфікованих ІТ-спеціалістів. Завжди на ринку праці популярністю користуються професіонали, зокрема у сільському господарстві. Йдеться про висококваліфікованих агрономів, тих, хто пов’язаний з логістикою і агропромисловою інтеграцією. 

Щодо “неактуальних” професій, то їх частка повинна зменшуватись. Маю на увазі юристів, економістів... Зайняті найпростішими професіями становлять 23-24% від загальної частки зайнятого населення. Це поки притаманне нашій економіці та ринку праці. Найближчим часом так і залишатиметься. 

– На деякі галузі економіки Угода про асоціацію з ЄС матиме шоковий вплив, і їм буде потрібен період для адаптації. Вони повинні звикати до вимогливих умов ведення бізнесу, певних стандартів. Правила гри жорсткі, й наші підприємства мають готуватись і адаптуватись до цього. 

З іншого боку, поширення позитивних практик і формування засад побудови і переходу економіки на інноваційні засади стане серйозним викликом для нашої економіки, ринку праці. Тобто наші підприємства будуть змушені пристосовуватись до нових умов. Це стане вимогою. 

Особливо це стосуватиметься машинобудування, адже наша автомобілебудівна галузь не є достатньо конкурентоспроможною. Зараз західні компанії не зовсім зацікавлені приходити на наш ринок праці, але хочуть тут виготовляти автозапчастини. Це теж дозволить поступово підвищувати нашу конкурентоспроможність.

Підвищення рівня безробіття можливе, але в середньостроковій і довгостроковій перспективі воно означатиме сприяння збільшенню рівня зайнятості. Воно підвищуватиметься швидкими темпами, що дасть можливість посилити інноваційні перспективи розвитку української економіки і ринку праці відповідно.  

– Західні та прикордонні області традиційно відзначалися вищим рівнем безробіття. Щоб змінити це, має бути реальний чинник – створені робочі місця. Якщо місцева влада буде зацікавлена, в регіон приходитимуть інвестори, створюватимуться робочі місця. Тоді ситуація з зайнятістю зможе покращитись...