Наше, львівське!
Біда місцевого товаровиробника – китайський ширвжиток, який заполонив місто та область
фото: Андрій Польовий
У Львові вже вп’яте триває виставка “Львівський товаровиробник”. “Пошта” відвідала ярмарок, на якому можна купити товари місцевих виробників, і з’ясувала, чому вітчизняним підприємствам не під силу конкурувати з закордонними.
На жаль, китайський ширвжиток впевнено заповнює прилавки львівських крамниць і ринків, через низькі ціни люди купують товари іноземних виробників, а вітчизняні підприємства не нарощують об’ємів виробництва.
Товар є. А де ж покупець?
Продавці на ярмарку налаштовані позитивно, хоча визнають, що хотілося б більше клієнтів. На виставці дуже велика кількість виробів легкої промисловості. Відомо, що вона є однією з провідних у Львові.
Пані Галина продає взуття і сумки. Каже, що товару достатньо. А й справді, асортимент “до кольору, до вибору”, але покупців – небагато. “Власники кажуть нам, щоб ліпше торгували, припрошували клієнтів, адже на складах товару повно. Та що ми можемо, якщо люди не мають грошей. Львів’яни приходять, дивляться, міряють, але не завжди купують. Одне не подобається, інше – дороге”, – розповідає “Пошті” продавчиня.
Небагато фірм Львова зможе на рівних конкурувати з європейськими
Натомість виробники харчової промисловості на клієнтів не нарікають. Біля випічки та молочних продуктів – черга. Хтось дегустує, хтось купує. “Зайвих грошей немає ні в кого, але їсти людина мусить, тому молочні продукти та сири купують, особливо дітям”, – розповідає “Пошті” Ірина. На ярмарку вона торгує сиром. “Це ходовий продукт. Ми відповідаємо за його якість власним іменем”.
На ярмарку можна купити й ексклюзивні речі, наприклад, етновишивку чи намисто ручної роботи. Проте ціна таких виробів – висока. Для прикладу, намисто ручної роботи з дрібного бісеру коштує... 3 500 – 4 тис. грн! Звісно, є і дешевші вироби, але, як кажуть продавці, на кожен товар – свій покупець. Також на ярмарку можна купити книжки, сантехніку і навіть... отримати консультації з купівлі-продажу нерухомості. “Ми теж сфера послуг, тому беремо участь у ярмарку”, – каже пані Ірина.
Якісне “своє”
 |
| фото: Андрій Польовий |
Варто зазначити, що виставка не залишила байдужими городян, адже люди активно приходять. Щоправда, нарікають, що “ціни кусаються” і не надто відчутно, що це дійсно ціна виробника. Вікторія Довжик, в.о. начальника управління економіки міськради, каже, що нашим товаровиробникам створюють конкуренцію дешеві китайські товари. “Але така ситуація є не лише на наших ринках. Дешеві китайські товари справді потрапляють на наші ринки. Проте їх кількість з кожним роком зменшується”, – запевняє Вікторія Довжик.
На виставці представлені товари понад 60 львівських виробників різних галузей
Вона пояснює це тим, що люди співставляють ціну та якість і згодом повертаються до “своїх” виробників. Щоправда, про те, чи “свої”, чи “не наші” товаровиробники, залишається лише здогадуватись, адже багато власників українських компаній – іноземці.
“На виставці ми стараємось привернути увагу до місцевого виробника, адже лише він може запропонувати найкраще поєднання ціни та якості, бо не має зайвих витрат. Уявіть собі, скільки коштує доправити товар з Китаю до Львова і якою є вартість перевезення. А це входить у ціну товару! Тобто за одну і ту ж саму ціну якість нашого товару буде кращою. Те, що виготовляють у нас, мало б забезпечити потреби львів’ян”, – розповідає “Пошті” Вікторія Довжик.
З її слів, люди можуть довіряти нашим виробникам, бо вони відповідають своїм іменем за проданий товар. “Маємо своє молоко, маргарин, каву та інші товари. Нині ми ставимо питання, чи потрібно нам звертатися за товарами до інших імпортних аналогів”, – каже співрозмовниця.
Нелегке виробництво
Проте не варто забувати, що вести бізнес на Львівщині не так і легко, адже, сплативши усі податки, виробники не витримують конкуренції із дешевими китайськими товарами.
“Підприємства мають проблеми з браком обігових коштів, дорогими кредитами. Крім того, кожному підприємству потрібні гроші для розвитку свого бізнесу. Великі витрати йдуть на оплату оренди землі та енергоресурси.
А для людей бізнесу це дуже важкий тягар! Адже із зароблених грошей вони повинні не лише оплатити податки та зарплату, але й направити зароблені кошти на закупівлю нового устаткування. Бо лише на новому обладнанні буде можливість виготовити нові та якісні речі. Із застарілим обладнанням повноцінно працювати та конкурувати на ринку підприємства не можуть”, – певна Вікторія Довжик.
Однією ногою в Європі
А бути конкурентноспроможними – вимога часу. До того ж, через місяць Україна може підписати Угоду про асоціацію з ЄС. І як тоді вітчизняний виробник почуватиметься на європейських ринках? “Проблем у наших виробників не буде, адже багато фірм вже сьогодні працює на європейські ринки, знає їхні вимоги. Іншим треба буде вчитись, – каже Вікторія Довжик. – Виробництво має бути організоване за певними стандартами та вимогами. А сама продукція, комплектуючі, складові теж повинні відповідати нормам.
Це нормальний робочий процес: вчитись і виходити на зовнішні ринки. Щоправда, це забере певний час. Небагато наших фірм зможе на рівних конкурувати з європейськими. Проте переконана, що більшість фірм переживе і цей період, навчиться працювати за європейськими стандартами. Кількість продукції регулюватиме ринок, оскільки попит породжує пропозицію і формує ціну на товар”.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Реально є так: нас туди не пускають, а до нас везуть усе, що хочуть. У нерівних умовах ми не конкуренти. Тому я і не бачу сенсу брати участь у тих виставках, адже твоє і так не куплять, бо воно дорожче. Основний конкурент наших товарів – контрабанда (якщо говорити про одяг).
Зараз є високі ставки мита, але ті, хто їде сюди, все одно нічого не платять, бо торгують контрабандою, а нам у “той бік” висока ставка – ми не можемо її сплатити. Якщо в один і другий бік будуть знижені ставки, то, виходить, ситуація покращиться для нас, бо ми матимемо доступ до їхніх ринків. Однозначно, це плюс, адже вони мають доступ до нашого ринку і везуть сюди контрабанду.
Незабаром Україна підпише Угоду про асоціацію з ЄС. Але в нашій країні ніхто нічого не робить, аби змінити ситуацію на користь українського товаровиробника. Тому на наших підприємців чекає ще гірший час, адже вихід на відкриті ринки зробить українські товари неконкурентними. Тут є проблема і для українського споживача, бо він розуміє, що одного патріотизму замало. Він вибирає товар у ціновому проміжку. Тобто якщо товар з-за кордону дешевший, ніж наш і не менш якісний, то він, звичайно, його купить.
Звісно, що Угода про асоціацію показує нам численні переваги, але ми нічого не робимо, щоб усунути і негативи. І наслідок може бути ще важчим. Держава, рухаючись до Європи, має забезпечити бізнесу можливість витрачати гроші на інноваційні технології, енергозбереження, адже це йому вигідно. Нині, на жаль, для львівського підприємця це неможливо, бо вартість фінансового ресурсу надзвичайно дорога. Якщо бути відвертим, то в останні роки взагалі не йдеться про залучення кредитних ресурсів, а власних немає.
Загалом дуже добре, що такі виставки проводять. Ми бачимо, що не все знищили, що існує львівська промисловість. Проте стає шкода тих, хто цим займається, бо держава самоусунулася від вирішення конкретних проблем і допомоги підприємцям.