Інвестиційна політика Львівщини нині далеко не в найкращому стані. Хоча форумів та розмов навколо цієї теми не бракує, але реальні інвестиції до області майже не надходять.

Так, за перший квартал цього року прямі іноземні інвестиції в область становили 15,6 млн доларів, що майже на 5 млн доларів менше, ніж в аналогічний період минулого року. Незважаючи на цифри, урядовці не втомлюються прогнозувати “пакращення” і нові інвестиційні проекти. 

Але не варто забувати, що потенційних інвесторів стримує ряд чинників, а саме: недосконале законодавство, корупція, політична ситуація в країні. Проте вже найближчим часом ситуація може докорінно змінитися – якщо Україна в листопаді цього року підпише угоду про асоціацію з ЄС. Експерти певні: Угода з ЄС – це єдине, що може дати нам шанс протягом найближчих п’ять – сім років оживити економіку й покращити інфраструктуру області.

Вона відкриває масу можливостей для Львівщини й України в цілому. Зникнуть бар’єри для руху капіталу, людей, ринку товарів і послуг. Також відновиться обіг грошей і покращиться інвестиційний клімат.   

Незважаючи на відсутність реальних інвесторів, наша область увійшла до топ-10 регіонів Східної Європи за ефективністю вкладеного капіталу й залученням прямих іноземних інвестицій. До того ж, за інвестиційною привабливістю Львівщина теж не пасе задніх, адже у цьому рейтингу поступається лише Харкову. 

Зеновій Бермес, голова асоціації роботодавців Львівщини певен: рейтинги не відображають дійсного стану справ. “Ми хвалимося намірами або можливостями. Натомість Львівщина перебуває у дуже негарному становищі. Бо ми говоримо про плани, потенціал і, водночас, приймаємо недолугі закони, від яких згодом треба відмовлятись чи переписувати їх”, – каже Зеновій Бермес.

Голова асоціації роботодавців Львівщини вважає, що в місцевої влади нині немає бажання побачити реальні проблеми інвесторів. “Насамперед це стосується міських, районних, сільських голів. Адже за їх допомогою можна полегшити доступ до певних ресурсів – землі й оренди”, – розповідає “Пошті” Зеновій Бермес.  

Натомість чиновники запевняють, що інвестори активно цікавляться Львівщиною. Тож реального припливу інвестицій очікують вже за рік-півтора. Мовляв, за цей час інвестори, які сьогодні цікавляться областю – “дозріють”. 

Зі слів Дениса Шмигаля, керівника департаменту економічного розвит­ку, інвестицій, торгівлі та промисловості Львівської ОДА, цьогоріч кошти у економіку Львівщини планують вкласти японські та німецькі інвестори. “А частки вітчизняних та іноземних інвесторів в економіці області – приблизно однакові (50 на 50)”, – каже він. 

Найбільш привабливою для  цього є легка і харчова промисловості, агропромисловий комплекс, машинобудування та енергетика. “Якщо ще два роки тому основною проблемою для інвесторів було відшкодування ПДВ, то тепер такої проблеми не існує. Натомість вони стикаються з дрібною побутовою корупцією, складністю отримання позичкового капіталу і його високою вартістю”, – розповів Денис Шмигаль. 

Поза тим експерти певні, що усі перемовини, які зараз влада Львівщини веде з інвесторами, стануть реальними проектами, якщо Україна підпише Угоду про асоціацію з ЄвропейськимСоюзом. 

“Місцева влада каже, що Львівщиною цікавляться, сюди приїжджають потенційні інвестори. Але треба розуміти, що інвестувати в регіон вони будуть лише в одному випадку – якщо Україна підпише Угоду про асоціацію з ЄС.  Припустимо, що дана Угода буде зірвана... За такого ходу справи всі переговори стануть втраченим часом”, – певен Віктор Борщевський, професор, доктор економічних наук.

З його слів, через високий рівень централізації, можливості регіональної влади є вкрай обмеженими. Але, навіть те, що залежить від обласної влади – не виконують. “Розбалансованість у роботі Львівської облдержадміністрації та обласної ради створює багато бар’єрів для потенційних інвесторів. Наприклад, у питанні прийняття програмних документів, їх реалізації, що для інвестора часто може бути вирішальним”, – каже Віктор Борщевський.

Він наголосив, що раніше, попри погану інвестиційну привабливість у країні, Львівщина саме за рахунок консолідованості могла залучати інвесторів. Чого нині, на жаль, не спостерігаємо.