Львів масово втрачає кадри
Найчастіше за кордон на роботу виїжджають айтішники, спеціалісти аграрного сектору та будівельники. Юристам і економістам знайти роботу за фахом дуже важко
Мрією для української молодої людини стало бажання виїхати за кордон, аби отримати гідну, високооплачувану роботу та нормально жити. Ось до чого призвело урядове “пакращєння”... Проте далеко не всі охочі можуть працювати за кордоном за спеціальністю, адже там велика конкуренція.
Експерти кажуть: найбільший попит за кордоном мають українські айтішники, фахівці аграрного сектору (тваринництво, ветеринарія, сезонні роботи) та будівельники. Як розповіла “Пошті” Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету “Львівська політехніка”, в Україні починається хвиля відтоку розумних людей. За різними оцінками до 80% програмістів декларують намір виїхати тимчасово або на постійне проживання за кордон. Окрім того, більшість молодих людей хочуть після навчання залишитися працювати у країнах Євросоюзу.
“Пошта” з’ясувала, що насправді втрачає Україна та Львів, коли освічені люди виїжджають? Чому ухвалені документи, які “стимулюють” молодь працювати на батьківщині, є неефективними?
Виїзд молоді – індикатор проблеми
Сумно і страшно те, що з року в рік з України виїжджає все більше розумних людей. Ба більше, ті, хто давно розчарувався у системі вітчизняної освіти, відправляють своїх дітей на навчання за кордон, де останні залишаються жити й працювати.
Зеновій Бермес, голова Асоціації роботодавців Львівщини, певен: зараз мігрують здебільшого найцінніші кадри. “Їм легше пристосуватися в іншому місті, знайти гідну роботу”, – каже він. Член ради Комітету підприємців Львівщини Ярослав Рущишин не сумнівається: міграція, яку ми нині спостерігаємо, є наслідком урядової та місцевої політики.
“Працювати за кордоном їдуть люди, які не вміють красти... Їдуть ті, хто вміє і хоче трудитися! Це дійсно велика проблема. На жаль, тут залишаються не найкращі спеціалісти”, – розповідає “Пошті” Ярослав Рущишин. Зупинити такий процес неможливо, але призупинити можна. За його словами, для цього потрібні достатня кількість робочих місць та повага до роботодавців.
“У Львові високооплачуваної роботи не буде доти, доки не створять ідеальні умови для працедавця. Чи розуміють це наші чиновники, залишається лише здогадуватися, зважаючи на ті наслідки, які спостерігаємо”, – зазначає Ярослав Рущишин. “Хто у нашому місті їздить на дорогих авто? Думаю, ті, хто заробляє не працею, а, можливо, незаконними способами. Той, хто працює, не тратить гроші на предмети розкошу, а інвестує в майбутнє!”, – певен він.
Втрачаємо кращий потенціал!
Експерти запевняють: люди, які нині тікають з України, дуже відрізняються від тих, що виїхали до них. Як розповідає Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету “Львівська політехніка”, ресурс трудової міграції, що сформувалася у 90-х, вичерпано. “Люди, які хотіли виїхати через скрутне матеріальне становище, виїхали. Зараз почалася хвиля відтоку висококваліфікованих кадрів. Тобто молодь, яка здобула в Україні хорошу освіту, виїжджає на роботу за кордон”, – розповідає “Пошті” вона.
Працювати за кордоном їдуть люди, які не вміють красти... Їдуть ті, хто вміє і хоче трудитися! Це дійсно велика проблема
Науковці кажуть: нині чітко сформувалася трійка професій, затребуваних за кордоном. Хорошого у цьому мало, адже саме такі спеціалісти могли б працювати для збагачення свого краю, але ж не за безцінь. Перше місце серед тих, хто їде або хоче виїхати, посідають спеціалісти з високих технологій.
“IT-сфера стрімко розвивається. За кордоном не вистачає кваліфікованих програмістів, тому наших спеціалістів охоче беруть на роботу. А це становить серйозну загрозу для національної безпеки України! Зараз починається хвиля відтоку розумних людей за кордон. За різними оцінками, до 80% людей, що отримали освіту програміста, декларують намір виїхати тимчасово або на постійне проживання”, – каже Ірина Ключковська.
Як повідомляють самі айтішники, працювати в інших країнах їх спонукає професійна нереалізованість та рівень зарплати. Наприклад, набагато більше, ніж у Львові, програмісти заробляють у Польщі, Німеччині тощо. На другому місці – спеціалісти аграрного сектору (зокрема, з тваринництва, ветеринарії та, звичайно, сезонні працівники). На третьому – будівельники.
“Прикро, що виїжджають ті люди, які мали б піднімати українську економіку”, – каже Ярослав Кіт, доктор філософії, науковий працівник Інституту релігії і суспільства Українського католицького університету.
А де подітися юристам і економістам?
Натомість не так легко працевлаштуватися за кордоном представникам гуманітарних професій. Хоча й в Україні для них вакансій обмаль. За даними Львівського міського центру зайнятості, юристи та економісти – серед тих, хто не може знайти роботу...
“Українському гуманітарію важко конкурувати із західними спеціалістами. Те саме стосується і юристів. Їх, мабуть, найменше серед тих, хто виїжджає за кордон на роботу за спеціальністю. Право в інших країнах істотно відрізняється від українського. Можливо, люди із дипломами юристів, економістів їдуть на роботу за кордон, але працюють не за спеціальністю”, – певен Ярослав Кіт.
Щоб стати представником робітничої професії за кордоном, треба мати кваліфікацію. “Не можна прийти і почати працювати сантехніком, столяром, як це було п’ятнадцять років тому. Нині існує серйозна конкуренція. На спеціаліста без диплому і рекомендацій там дивляться скептично. На роботу такого не беруть”, – каже Ярослав Кіт.
В Україні науковець заробляє стільки ж, скільки й водій таксі або й менше
Зеновій Бермес певен: якщо міська влада не подбає про створення преференцій для представників робітничих професій, то незабаром у Львові не залишиться нормальних фахівців. “Це стосується інтелігенції і представників робітничих професій, адже у цій сфері хороших спеціалістів зовсім мало! Держава сама позбавила себе можливості їх мати. Львівська влада нібито бореться з наслідками (корупцією, злочинністю), а треба боротися з причинами”, – каже він.
За його словами, найчастіше за кордон виїжджають юристи, бухгалтери, економісти. “Їм немає куди йти на роботу – вони їдуть. Коли ще існував малий бізнес, то вони мали таку-сяку роботу, а тепер, коли малий бізнес на межі зникнення, ці фахівці не мають куди подітися. Важко знайти нормальну роботу й інженерам. У Львові є така аксіома: окремо робота, а окремо диплом. Це ненормально та призведе до того, що платити податки до міського бюджету скоро буде нікому”, – резюмує Зеновій Бермес.
І вчитись тут не хочуть!?
Науковці, які відслідковують міграцію, зазначають: є два коридори виїзду за кордон. Перший – на роботу їдуть люди з освітою та невеликим досвідом роботи. Другий – за кордон їдуть випускники українських шкіл, аби здобувати освіту. Як зазначає Ірина Ключковська, незалежно від причин, з яких людина їде за кордон, повертатися до України вона не хоче, бо не бачить свого майбутнього там.
Ярослав Кіт, один із небагатьох, хто повернувся працювати до України після навчання за кордоном. Але парадокс: його диплом доктора філософії Мюнхінського університету тут не дійсний. Він зізнається, що справді талановиті люди масово покидають Україну, а ті хто вивчився за кордоном, хочуть повернутися й працювати в Україну, але держава не створює для цього необхідних умов...
Ті, хто вивчився за кордоном, хочуть повернутися й працювати в Україні, але держава не створює для цього необхідних умов
Наприклад, у Росії діє державна програма, згідно з якою людина, що отримала освіту за кордоном, може повернутися на Батьківщину і працювати там за гідну платню. В Україні такої ефективної програми, на жаль, немає, а тими, що діють, можуть скористатися одиниці. Це гранти президента України і приватна стипендіальна програма, започаткована Фондом Віктора Пінчука “Завтра.UA”. Студенти не всіх вишів можуть брати у ній участь.
Зі слів Ярослава Кота, за кордоном оцінка фаху є досить високою і відбивається у грошовому еквіваленті. “Перша зарплата, нескладна процедура отримання наукових грантів. До порівняння: в Україні науковець заробляє стільки ж, скільки й водій таксі. Може навіть менше. Прикро, але в нашій країні людину розумну, освідчену не цінують. Держава не дбає про те, аби втримати такого спеціаліста”, – певен співрозмовник.
Міська влада може призупинити процес
Ярослав Кіт каже, що на місцевому рівні політика має бути спрямованою на працевлаштування молоді. “Треба створити умови на базі регіональних актів, розпоряджень міського голови, виконкому Львівської міської ради і дотувати молодій людині, що здобула освіту за кордоном, робоче місце у Львові”, – каже він.
Зеновій Бермес певен, що процес міграції можна призупинити, але не треба забувати: якщо не робити загального покращення, то марно сподіватися, що молодь захоче працювати і жити у цій країні. “У державі, де є бідність і нестабільність, складно жити. Тут безправ’я, корупція, злочинність! Молоді люди хочуть жити так, як живуть їх ровесники за кордоном, і мати ті ж права та привілеї. Це стосується усіх, але молодь найшвидше реагує на виклики. А людину, яка має мету, важко зупинити!”, – наголошує Зеновій Бермес.
Ірина Ключковська теж вважає, що ситуацію можна виправити, покращивши економічну ситуацію в Україні. “Треба дати можливість реалізувати політичні права і свободи. Це мотиваційні фактори, які би затримали молодих людей в Україні. Це загальнодержавна проблема, але Львів йде правильним шляхом, зробивши ставку на розвиток IT-сферу і туризм. У місті розвиваються потужні фірми, що потребують високваліфікованих фахівців. Тому ми маємо шанс врятувати цінні кадри”, – каже Ірина Ключковська.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Дійсно, людей, які знають мови та мають хороші фахові знання, “опрацьовують” представники фірм і компаній, власниками яких є іноземці. Їх беруть на роботу ще в студентські роки. Це дуже актуально для Львівської політехніки та Франкового вишу.
Зупинити такий процес, видавши наказ про те, щоб ніхто нікуди не їхав, неможливо. Мусимо створити умови для розвитку бізнесу, соціального становлення молоді, щоб люди мали можливість не лише заробляти хороші гроші, але й достойно проводити вільний час. Є комплекс проблем та різних складних питань, які необхідно вирішувати спільно, як органам влади, місцевого самоврядування, так і вишам. Адже якщо забезпечувати високим рівнем знань, однак не надавати згодом можливості реалізуватися, багато студентів, активної молоді може вирішити залишити Україну. Звісно, є радикальні шляхи втримати молодь. Скажімо, студент, що навчався за держзамовленням, має відпрацювати ту суму, яку держава витратила на його освіту. Однак це питання на грані порушення прав людини…
Прикро, але декілька законів, ухвалених ВРУ, створюють додатковий тиск на бізнес у плані додаткового навантаження на фонд зарплати. Нині велика частина економіки перебуває у тіні, деякі підприємці продовжують виплачувати зарплату в конвертах. Це не йде на користь суспільству та державі. Ми втрачаємо велику кількість податків через такі необдумані кроки суб’єктів підприємництва. У більшості країн світу є така практика: людина працює, здобуває досвід в інших країнах, але згодом повертається на Батьківщину.
За рівнем зарплати Україна не пасе задніх. Звісно, кажу про тих, хто працює в IT-сфері та про інженерів. Так, наші айтішники мають такі ж зарплати, як і закордонні. Але постає інше питання: як реалізуватися людині, в якому світі їй жити, у який будинок повертатися, якими дорогами їздити, з ким спілкуватися...
Окрім того, відчувається серйозний плин і брак кадрів на державній службі. Чому? Бо держава неналежно ставиться до тих людей, які працюють на неї. У всьому світі державна робота є престижною. Дехто навіть хоче піти з бізнесу, аби займатися нею, адже вона забезпечує працівнику хороший соціальний захист. Що ж до українського держслужбовця, він має дуже низьку зарплату. Скажімо, працівники Львівської ОДА п’ять років не отримували житла, інші соціальні питання також не вирішені... Так не має бути!
Що ж до молоді, то йдеться про іншу міграцію. Спеціалісти з інших країн приїжджають на роботу до Львова, а наші їдуть туди. Це нормально, адже, за результатами різних рейтингів, наше місто входить до п’ятірки найкомфортніших для проживання. Сфера IT за рік збільшується на 30%, що суттєво, тому там є достатня кількість робочих місць.
У світі прийнято: людина навчається в одному місці, а працює в іншому. У нас же люди тримаються одного місця. Мені б хотілося, щоб спеціалісти, які працюють у Львові, мали можливість отримати досвід роботи за кордоном, побачити світ та привести до Львова знання і досвід. Все, що можемо зробити у Львові, робимо. Проте взяти на себе державні обов’язки і функції не можемо!