Такого сильного землетрусу, як у Японії, в Україні не очікують

Крім співчуття, землетрус у Японії викликав в українців ще й почуття страху, що подібна катастрофа може повторитися і в нашій державі. Варто визнати – підстави для хвилювання є, оскільки в Україні аж три потенційно небезпечні сейсмоактивні зони: так звана “зона Вранча” в Карпатах на кордоні України і Румунії, Південне узбережжя Криму і Закарпаття.

До слова: унікальна на Європейському континенті сейсмоактивна зона Вранча розташована на ділянці стику Південних (Румунія) та Східних (Україна) Карпат. У її межах осередки землетрусів розташовані в консолідованій корі, а також у верхній мантії на глибині 80 – 160 км. Найбільшу небезпеку становлять такі, що виникають на великих глибинах. Вони спричиняють струси ґрунтів до 8-9 балів в епіцентрі у Румунії, Болгарії, Молдові.

Олії до вогню додають медіа, які вже рясніють повідомленнями про землетруси до дев’яти балів за шкалою Ріхтера. Але, схоже, що така інформація є перебільшеною. Оскільки українські сейсмологічні станції поки що не фіксують накопичення енергії для землетрусу. Передбачити, де, коли і з якою силою відбудеться черговий землетрус, не можна.

Як розповів заступник директора Інституту геофізики НАНУ Олександр Кендзера, потужні землетруси магнітудою 7-7,2 бала відбуваються раз на 23 – 27 років. Останні були у 1977-му і 1990 роках. А отже, такий струс вже можна чекати. І якщо потрібна енергія накопичилася, то японська катастрофа могла спрацювати каталізатором.

“Максимум такого стру­су буде в Одеській облас­ті – близько семи балів”, – пояснює Кендзера. Як свідчить історія, західний регіон не потерпав від землетрусів сильніших ніж 5-6 балів. Нагадаємо, торік після землетрусу в Туреччині та на Гаїті Румунський інститут фізики зафіксував активність ділянки в Карпатах на кордоні з Україною і заявив, що у зоні Вранча можливий землетрус силою до 9 балів. Румунські фахівці тоді попереджали, що землетрус може статися будь-якої миті. Утім, як бачимо, прогноз досі, на щастя, не справдився. Це якщо говорити про суттєві зсуви земної кори. Дрібних землетрусів у Карпатах та на Закарпатті щороку буває від 40 до 70. Цих поштовхів люди не відчувають – їх фіксує спеціальне обладнання.

Аналізуючи минулорічні та сучасні повідомлення у пресі про можливість землетрусів, варто акцентувати увагу на тому, що між інформацією румунських та українських фахівців та інтерпретацією медіа є суттєва різниця. Полягає вона насамперед у тому, що експерти не прогнозують землетрусів, а лише констатують їх можливість. А можливість землетрусів в Україні існувала і до катастрофи в Японії, але про це мало хто говорив – не було інформаційних приводів. Натомість медіа цю інформацію перетворюють в апокаліптичний прогноз.

Ще рік тому в ефірі радіо Бі-бі-сі про те саме говорив  Олександр Кендзера. Він також сказав, що “методів передбачення землетрусу, на жаль, не існує”. Тобто передбачити лихо неможливо, можна визначити місце, силу, величину, інтенсивність струсу. Можна також бути більше чи менше готовим до землетрусів. А з цим у нас проблеми. І чи не найбільша з них – це будинки, в яких живемо й працюємо. Не всі вони сейсмостійкі, тобто можуть витримати потужний струс.

Починаючи з 2006 року, в Україні діють нові державні будівельні норми, де врахована сейсмологічна  небезпека. Це великий плюс для сейсмічно активних регіонів, бо усі новобудови зводяться з урахуванням цих норм і є стійкими до струсів поверхні. Біда у спорудах, які збудовані до 2006-го, вони, кажуть фахівці, землетрусу силою 6-7 балів не витримають.

Ще однією проблемою є недостатня кількість сейсмічних станцій в Україні –лише 36, тоді як у Швейцарії їх більше 200. До речі, найдавнішою є сейсмічна станція “Львів”, яку засновано 1899 року. Львівські фахівці розробили багато техніки, яка працює на цих станціях.

Відкритим є питання злагоджених дій під час та після землетрусу не лише аварійних служб, але й самих громадян. Мало хто знає, як правильно організувати евакуацію населення з підприємства чи житлового будинку. Також невідомо, чи вистачить, наприклад, медикаментів для лікарень та харчів для тих, хто втратив дім унаслідок катастрофи. За часів СРСР на підприємствах були навчання з цивільної оборони, де людей вчили, як діяти у тій чи іншій критичній ситуації. Сьогодні все це в минулому.

До теми:

Сергій Вербицький, завідувач відділу сейсмічності Карпатського регіону Карпатського відділення Інституту геофізики імені С.Суботіна НАН України, кандидат фізико-математичних наук, про стихійне лихо та готовність українців до нього

– На Вашу думку, судячи з масштабів катастрофи у Японії, чи можна стверджувати що японці виявилися неготовими до такого потужного землетрусу?

– Ні. Я дуже сумніваюся, що до землетрусу такої потужності хтось може бути готовим. Так чи інакше вони були готові до нього, бо якби вони були не готові, то на островах не залишилося б живого місця, й усі їхні атомні станції були б у повітрі. Енергія землетрусу колосальна. Можливо, вони не сподівалися землетрусу силою 9 балів, що фактично є максимумом, стелею… Ще у Чилі був землетрус силою у 9,1 бала у 1961 р. Це максимальний відомий історії землетрус. Катастрофа в Японії є другою за потужністю після чилійської. Можна сказати, що японці до кінця не були готові, але треба сказати, що їм не так землетрус пошкодив, як цунамі. От саме до цунамі вони й не були готові.

– Який вплив може мати землетрус у Японії на сейсмічні зони північно-східних Карпат та зону Вранча?

– Що означає мати вплив? Вплив міг би бути, як спусковий механізм. Але для того, щоб щось спустити, вистрілити, то треба, аби куля була в патроннику. Якщо, наприклад, у зоні Вранча або в Карпатах буде готовий землетрус, то тоді це (землетрус у Японії – “Пошта”) може спрацювати як спусковий механізм. І японський або будь-який інший потужний землетрус чи інші чинники, наприклад місячні припливи, можуть спрацювати як спусковий механізм. Для того, щоб землетрус відбувся, він має бути підготованим, має бути накопичена енергія, а спустити гачок – це вже не проблема.

– В Україні є можливість фіксувати накопичення цієї енергії?

– Накопичення енергії фіксувати складно. Бо яким способом зафіксувати її у зоні Вранча на глибині 100 км? Прямих способів немає, є лише непрямі способи заміру сейсмічної активності. Можемо слідкувати за сейсмічним режимом, за режимом виділення енергії, за проявами дрібних землетрусів. У нас є карпатська сейсмічна мережа – 20 станцій, які працюють в онлайновому режимі, реєструють і обробляють інформацію. Ми вивчаємо ці дані, вивчаємо також статистику землетрусів. Відомі періодичності і потужності землетрусів, які можуть бути у зоні Вранча, навіть вирахувані періоди можливого накопичення енергії у цій зоні.

–  А які це періоди?

– Для землетрусів – більше семи років.

– Прошу сказати, землетрус якої потужності може загрожувати західному регіону України?

– Історично зафіксовано, що найпотужніший землетрус у зоні Вранча на початку минулого століття був магнітудою у 7,4 бала за шкалою Ріхтера.

– Наскільки ми готові до землетрусу? Знаємо, що існують державні будівельні норми (ДБН), які регламентують будівництво житла з урахування сейсмічної активності того чи іншого регіону. Їх дотримуються?

– Можемо говорити про нове будівництво, а можемо і про старе. Щодо новобудов, то в Україні затверджені і працюють на рівні закону ДБН зі сейсмічності, і будівельні компанії їх враховують. А зі старими будівлями важче – була ідея запровадити їх паспортизацію, але чи просунулася ця справа далі, я не знаю. Це стосувалося не так нас, як Криму й Одеси, а також Закарпаття. Там більш небезпечний регіон.